Ухвала суду № 61340915, 07.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 628/3774/15-ц Головуючий суддя І інстанції Клімова С. В.

Провадження № 22-ц/790/3816/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Пилипчук Н.П.

суддів Гуцал Л.В., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Купянського міськрайонного суду Харківської області від 19 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення в м. Харкові, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторінг Україна" про визнання деяких положень кредитного договору недійсним, договору поруки припиненим та поновлення строку позовної давності,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулись до суду з позовом, вимоги якого, 16.02.2016р. уточнили, змінивши предмет позову, до відповідачів ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення в м. Харкові, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторінг Україна" про визнання п.3 частини 1 та п.1.4 частини 2 кредитного договору № СМ-SМЕ 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 недійсним та договору поруки № SR- SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 припиненим

Рішенням Купянського міськрайонного суду Харківської області від 19 квітня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять рішення скасувати, та ухвали нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказують, що вимоги п.3 частини 1 та п.1.4 частини 2 кредитного договору № СМ-SМЕ 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року, не відповідають вимогам чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, а саме ст. 1056-1 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" п.п.33. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а також закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг оскільки, на думку позивачів, встановлений кредитним договором прядок обчислення процентів дозволяє банку змінювати проценту ставку за кредитом за власним бажанням.

Крім того, за умовами п.1.1 Іпотечного договору (майнова порука), у ньому чітко не визначений строк припинення поруки, враховуючи те, що норма про дію цього договору до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не може розглядатися, як встановлення строку дії поруки, так як це не відповідає нормам ст. 252 ЦК України.

Позивачі наполягають, що пропустили строк позовної давності з поважних причин вказують, що ОСОБА_1 проводив оплату по кредиту у 2013 і 2014 роках, що переривало строк позовної давності. Крім того позовна давність по вимогам про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від моменту виникнення права пред'явлення вимоги про виконання зобовязань застави, а, про існування договору факторингу позивачу стало відомо у вересні 2015 року з матеріалів № 626/2502/15-ц про визнання прилюдних торгів недійсними, яка розглядається у суді..

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 11 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СМ-SМЕ 700/131/2008.

За договором поруки № SR- SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4, позивачі відповідають перед відповідачем ЗАТ "ОТП Банк" як солідарні боржники по виконанню боргових зобовязань.

Статтею 4 п.4.1 зазначеного договору передбачено, що договір поруки діє до повного виконання позивачем ОСОБА_1 боргових зобовязань за кредитним договором № СМ-SМЕ 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року. (а.с.13)

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених ними вимог, а саме матеріали справи не містять кредитного договору № СМ-SМЕ 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 визнання недійсним якого вимагають позивачі, тому суд позбавлений можливості надати оцінку їх доводам.

Позивачі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з*явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи дійсно не містять будь-якої копії оскаржуваного кредитного договору № СМ-SМЕ 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 натомість, у справі міститься кредитний договір № СМ-SМЕ 700/365/2008 від 28 серпня 2008 року щодо якого матеріально-правова вимога не заявлена.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачі отримували копії заочного рішення, яке є предметом оскарження, тому не могли не знати про відсутність у матеріалах справи копії оскаржуваного кредитного договору № СМ-SМЕ 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року, однак такий договір не був наданий і суду апеляційної інстанції.

Крім іншого позивачі просять про визнання припиненим договору поруки № SR- SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно положень ст.ст.553,554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно дост. 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За замістом ч. 1ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4ст. 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4ст. 559ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4ст. 559ЦК Українислід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4ст. 559ЦК Українипорука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

Таким чином, без дослідження кредитного договору № СМ-SМЕ 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1, зобов*язання за яким і забезпечено договором поруки № SR- SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року, укладеного між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4, про припинення якого і просять позивачі, неможливо встановити строку виконання основного зобов'язання та чи передбачено його виконання частинами.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В силу ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ч.1 ст. 289, 303, 304, 305, 307, п.4 ч.1 ст.309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х ВА Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Купянського міськрайонного суду Харківської області від 19 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді