Ухвала суду № 61340882, 13.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6116/16 Головуючий 1 інст. Федосенко В.В.

Справа № 638/19681/14-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» вересня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Горизонт» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Горизонт» про визнання недійсними договору позики, іпотечного договору, застосування наслідків недійсності іпотечного договору, визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до ОСОБА_2 та з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування своєї заяви посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження та іншого розпорядження спірним майном зробить неможливим виконання рішення суду у частині застосування наслідків недійсності договору та визнання за ним права власності на спірне майно у разі, якщо воно буде відчужене відповідачем до винесення рішення суду.

Просив забезпечити позовні вимоги шляхом накладення заборони відчуження (а також іншого розпорядження, передання в іпотеку тощо) на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2

Не погоджуючись з ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Горизонт» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. При цьому посилався на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права.

Вважав, що суд не звернув уваги на те, що позивачем в заяві про забезпечення позову не зазначено жодних причин у звязку з якими потрібно забезпечити позов, а також обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову; що судом першої інстанції не зазначено ані підстав для обрання такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно, ані жодних обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; що не перевірено, чи існувала реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду; що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу вийшов за межі заявлених вимог.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Горизонт» необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Посилання ОСОБА_1 на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до розяснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики від 10 грудня 2012 року, іпотечного договору від 28 грудня 2012 року, укладених між ним та ОСОБА_2; застосування наслідків недійсності іпотечного договору від 28 грудня 2012 року та визнання за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3. Предметом іпотеки є зазначена квартира, на яку накладено заборону її відчуження.

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 ВОРОТА» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 227, згідно якого ОСОБА_2 надано кредит на суму 2500000,00 грн. та 30 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 ВОРОТА» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 13-012, предметом якого є спірна квартира та на яку накладено заборону відчуження.

22 березня 2016 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» укладено договір про відступлення права вимоги № 72 за зазначеним кредитним та іпотечним договорами.

Таким чином на спірну квартиру двічі накладено заборону її відчуження, що позбавляє права розпорядитися іпотечною квартирою будь ким .

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано, що не позбавляє права позивача при наданні відповідних доказів звернутися з відповідною заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу на предмет спору, який стосується фактично визнання договору позики недійсною, що є договірним зобовязанням і від вирішення якої будуть вирішені інші вимоги, які є похідними від неї, тому на цій стадії забезпечення позову є передчасним.

Оскільки ухвалу суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, ухвала підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні заяви ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.313, п.6 ч.1.ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Горизонт» задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року скасувати і в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Судді колегії