Ухвала суду № 61339949, 07.09.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

"07" вересня 2016 р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/14405/16-ц

Провадження № 2/638/4830/16

07 вересня 2016 р.м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Наумова С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та стягнення інфляційних та річних відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобовязання ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 06 вересня 2016 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3, на його користь 5879433 (пять мільйонів вісімсот сімдесят девять тисяч чотириста тридцять три грн..) 00 коп.

Зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без дотримання вимогстатті 119 ЦПК України, а саме:

Відповідно до частини 5статті 119 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до частини 2статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на складний майновий стан, оскільки він є пенсіонером, не працює, тяжко хворіє, тому вимушений витрачати кошти на лікування.

Частиною 3 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат, повязаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Суд вважає, що причини, на які посилається позивач, не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

З огляду на зміст позовних вимог, ціну позову, розмір обов'язковості сплати судового збору та те, що позивачем не надано належних доказів для відстроченнясплати судового збору, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про відстрочення сплати судового збору. До того ж позивач не відноситься до жодної категорії осіб, зазначених устатті 5 Закону України «Про судовий збір», які звільняються від сплати судового збору.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» встановлено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Устатті 129 Конституції Україниоднією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням вимогстатті 11 ЦПК, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться устатті 8 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір», з власної ініціативи.

Так як на стадії вирішення питання про відкриття провадження норма щодо покладення судових витрат на відповідача не застосовується, а відомостей про майновий стан позивач не надав, підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні.

У відповідності ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N 28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливостітого, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладенняфінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положенняпункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є самепособі таким,що суперечитьпункту1статті6 Конвенції (п. 60).

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судомвизнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Відповідно достатті 121 ЦПК Українипозовна заява, подана без додержання вимог, викладених устаттях 119-120 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ч. 3 ст.82, ст.121 ЦПК України,статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору- відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та стягнення інфляційних та річних відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобовязання - залишити без руху.

Повідомитипозивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення відмічених вище недоліків заява вважатиметьсяне поданою та буде повернено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дзержинського районного

Суду м. Харкова С.М. Наумова