Рішення № 61338043, 15.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12896/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1615/2016

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Бойчука І.В., Мелінишин Г.П.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» (далі ТзОВ «СТЕК») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року ТзОВ «СТЕК» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з лютого 2013 року товариство надає послуги з централізованого опалення споживачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та є власниками вищевказаної квартири.

При передачі позивачу документів від ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» також передано відомості щодо житлових приміщень, власники яких здійснили відключення від мереж централізованого опалення в порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому, відомості про відключення квартири відповідачів від мереж централізованого опалення відсутні. Позивач зазначав, що акта про відключення від мереж централізованого опалення, оформленого з дотриманням вимог чинного Порядку відповідачами не було надано. Тому відключення з порушенням вимог Порядку вважається самовільним відключенням.

Враховуючи, що відповідачі не сплачували належним чином послуги з централізованого опалення, їх заборгованість перед товариством за період з лютого 2013 року по квітень 2016 року становить 11 819 грн. 80 коп.

З цих підстав позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ТзОВ «СТЕК» вищевказану заборгованість, а також судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 11 819,80 грн., а також 243,60 грн. судового збору.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права.

ОСОБА_4 вказав, що після придбання відповідачами квартири у лютому 2013 року вони отримали дозвіл на відключення від системи централізованого опалення, а оскільки на той час на стояку централізованого опалення була лише квартира відповідачів, то останні через свою необізнаність з порушенням порядку відключення від системи централізованого опалення самовільно провели відключення своєї квартири від системи централізованого опалення та у встановленому порядку встановили індивідуальне опалення, провели його підключення і реєстрацію. Суми, оплачені відповідачами за газопостачання свідчать про здійснення індивідуального опалення квартири.

Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги наведених обставин та не зобовязав відповідача провести обстеження квартири відповідачів на предмет фактичного, а не номінального надання позивачем послуг з централізованого опалення.

Посилаючись на те, що фактично позивач не надавав послуги з централізованого опалення, представник апелянта вважає, що вимоги ТзОВ «СТЕК» є безпідставними, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову товариства відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт та представник апелянтів вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задоволити.

Представник позивача щодо задоволення скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачів на користь позивача заборгованість, суд правильно керувався нормами законодавства, якими встановлено обовязок власника утримувати майно, зокрема оплачувати послуги з теплопостачання. Проте, прийшовши до правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення, суд неправильно визначився щодо солідарного порядку такого стягнення.

Так, статтями 316,319,322 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобовязаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Матеріалами справи встановлено, що ТзОВ «СТЕК» з квітня 2012 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та підігріву води для населення, яке обслуговується від котельні по вул. Індустріальній, 34 в м. Івано-Франківську, в тому числі і квартира №55 в багатоквартирному будинку по вул. Республіканська, 5-а у м.Івано-Франківську, власниками та мешканцями якої є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Договір про надання послуг між сторонами не укладався, однак до квітня 2012 року вищевказаний багатоквартирний будинок перебував на обслуговуванні ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». Після створення ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» до нього перейшла вся абонентська база від ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», а також обов'язок обслуговування споживачів, в тому числі відповідачів.

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.08.2015 року відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності на вищевказану квартиру 14.02.2013 року (а.с.9).

Як вбачається з довідки-розрахунку товариства, заборгованість відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед ТзОВ «СТЕК» за період з лютого 2013 року по квітень 2016 року за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання становить 11 819 грн.80 коп. (а.с.57).

Колегія суддів не знаходить обгрунтованими посилання сторони апелянта на те, що відповідач не мав підстав для нарахування плати за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в силу відключенння квартири від централізованої мережі .

Так, відповідно до п.п.24,25,26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених КМ України, від 21.07.2005, № 630 (далі Правила №630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Мінбуду України від 22.11.2005 року №4 (далі Порядок №4), для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (склад комісії наведено в додатку 1).

Розділом 2 Порядку №4 визначено процедуру розгляду та прийняття рішення про відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Так, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації .При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Вибір запропонованих схем може супроводжуватися економічними розрахунками.

Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.

По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (пункти 2.1 2.8 Порядку)

Таким чином, Акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений Міжвідомчою комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГОП є єдиною підставою припинення надання послуг централізованого опалення і гарячого водопостачання, а також припинення обовязку у споживача щодо їх оплати.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від11 листопада 2015 року у справах № № 6-1192цс15 та 6-1706цс15, які відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, розпочавши процедуру відключення власної квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідачами не було її завершено у відповідності до вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2005 року № 4, що свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідачів, як споживачів відповідних послуг, оплачувати їхню вартість.

Разом з тим, стягуючи з відповідачів заборгованість у солідарному порядку, суд першої інстанції не взяв до уваги наступне.

За змістом ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Як зазначено вище, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.08.2015 року відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири №55 в багатоквартирному будинку по вул. Республіканська, 5-а у м.Івано-Франківську по 1/2 частці квартири (а.с.9).

Як визначено статтею 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Отже, згадана квартира належить відповідачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності.

Згідно ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Тому висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості солідарно не узгоджуються з вимогами статті 360 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,3 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Аналіз зазначеної процесуальної норми вказує на те, що у випадку задоволення позову до кількох відповідачів судовий збір присуджується кожному із відповідачів пропорційно, а не солідарно.

На це також вказує і Пленум ВСУ у п.12 Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ» від 12 червня 2009 року N 2, де зазначає, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, обґрунтовано виходив з доведеності позову та наявності передбачених нормами матеріального права підстав для стягнення з відповідачів суми боргу. Висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Разом з тим, враховуючи наведені обставини щодо порядку стягнення суми боргу та судового збору, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення з ухваленням нового рішення виходячи з наведених вище мотивів.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 задоволичи частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» 5 909 грн.90 коп. заборгованості за послуги централізованого опалення за період з лютого 2013 року по квітень 2016 року.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» 5 909 грн.90 коп. заборгованості за послуги централізованого опалення за період з лютого 2013 року по квітень 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» 121 грн.80 коп. судового збору.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» 121 грн.80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_5