Вирок № 61336862, 15.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1722/16 Справа № 185/12178/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Мудрецький Р.В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: Мудрецького Р.В.

Суддів: Слоквенка Г.П., Іванової А.П.

за участю:

секретаря Зичкової К.О.,

прокурора Чорнобривець Ю.М.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження № 22013040000000140 за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_8 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року відносно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 320, ч. 2 ст. 320 КК України, -

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 320, ч. 2 ст. 320 КК України, -

ОСОБА_7, 13 червня 1976 року, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_7, Білорусі, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015 року:

- ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 320, ч. 2 ст. 320 КК України та призначити їй покарання: - за ч. 1 ст. 320 КК України із застосуванням ст. 69 КК України вигляді штрафу в розмірі 70 (сімдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 1 190 (одна тисяча сто девяносто) грн. без призначення додаткового покарання; - за ч. 2 ст. 320 КК України із застосуванням ст. 69 КК України вигляді штрафу в розмірі 120 (ста двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 2 040 (дві тисячі сорок) грн. без призначення додаткового покарання. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 190 (ста девяноста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що на день ухвалення вироку становить 3 230 (три тисячі двісті тридцять) грн. без призначення додаткового покарання.

- ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 320, ч. 2 ст. 320 КК України та призначити їй покарання: - за ч. 1 ст. 320 КК України із застосуванням ст. 69 КК України вигляді штрафу в розмірі 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 850 (вісімсот пятдесят) грн. без призначення додаткового покарання; - за ч. 2 ст. 320 КК України із застосуванням ст. 69 КК України вигляді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. без призначення додаткового покарання. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 150 (ста пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що на день ухвалення вироку становить 2 550 (дві тисячі пятсот пятдесят) грн. без призначення додаткового покарання.

- ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України вигляді штрафу в розмірі 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 850 (вісімсот пятдесят) грн. без призначення додаткового покарання.

Стягнуто з обвинувачених солідарно на користь держави 10533,40 грн. в рахунок відшкодування процесуальних витрат. Долю речових доказів вирішено.

Згідно вироку суду ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин. 05 липня 2007 року, ОСОБА_5, маючи досвід роботи медсестрою у відділеннях анестезіології і реанімації з 1986 року, отримавши у 2006 році повну вищу освіту за спеціальністю «Фармація» та кваліфікацію провізора і у 2007 році кваліфікацію спеціаліста з фаху «Загальна фармація», зареєструвалась як фізична особа-підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію серії В02 №576521) та отримала ліцензію Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення на роздрібну торгівлю лікарськими засобами (ліцензія серії АВ № 388825 строком дії до 19 березня 2013 року).

ОСОБА_5, будучи завідуючою аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та її власницею, володіючи спеціальними знаннями у сфері медицини, в період часу з червня 2012 року по 15 листопада 2012 року у порушенні вимог ст. 16 Закону України «Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», не маючи ліцензії на право діяльності, повязаної з обігом прекурсорів, згідно таблиці № 4 списку № 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», незаконно зберігала у приміщенні вищевказаної аптеки 61 блістер з пігулками медичного препарату «Риналекс», 608 пігулок якого містили прекурсор в особливо великих розмірах - псевдоефедрину гідрохлорид вагою 0,0365 кг.

15 листопада 2012 року, ОСОБА_6, працюючи за трудовим договором фармацевтом аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у період часу з 19 години 33 хвилини до 19 години 44 хвилини, за місцем своєї роботи, діючи умисно, без будь-яких документів (рецептів, тощо), реалізувала громадянам ОСОБА_9 Федерації, стосовно яких виділено матеріали в окреме провадження, прекурсор - псевдоефедрину гідрохлорид вагою 0,0365 кг, який містився у 608 пігулках, упакованих в 61 блістер медичного препарату «Риналекс», чим порушила п. 9 «Порядку відпуску лікарських засобів та виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів», визначених у п. 1.22 «Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення», затверджених наказом МОЗ України від 19 липня 2005 року за № 360, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 782/11062 та Постанову Кабінету Міністрів України № 1203 від 10 жовтня 2007 року.

У грудні 2012 року ОСОБА_5, при невстановлених слідством обставинах придбала 138 блістерів з 1380 пігулками медичного препарату «Ефіна», які містили прекурсор - псевдоефедрину гідрохлорид вагою 0,0828 кг, та доставила його в аптеку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, де у подальшому, у порушенні вимог ст. 16 Закону України «Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», не маючи ліцензії на право діяльності, повязаної з обігом прекурсорів, згідно таблиці № 4 списку № 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», незаконно зберігала у приміщенні вищевказаної аптеки.

29 січня 2013 року, у період часу з 19.01.13 години до 19.02.56 години, ОСОБА_6, працюючи за трудовим договором фармацевтом аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, по місцю своєї роботи, діючи умисно, без будь-яких документів (рецептів, тощо), реалізувала ОСОБА_10 - особі, залученій до проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, прекурсор у великих розмірах - псевдоефедрину гідрохлорид вагою 0,0024 кг, який містився у 40 пігулках, упакованих в 4 блістери медичного препарату «Ефіна», чим порушила п. 9 «Порядку відпуску лікарських засобів та виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів», визначених у п.1.22 «Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення», затверджених наказом МОЗ України від 19 липня 2005 року за № 360, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 782/11062 та Постанову Кабінету Міністрів України № 1203 від 10 жовтня 2007 року.

01 лютого 2013 року, у період часу з 19.31.12 години до 19.34.15 години, ОСОБА_7, працюючи за трудовим договором фармацевтом аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 по місцю своєї роботи в аптеці, реалізувала ОСОБА_10 прекурсор - псевдоефедрину гідрохлорид вагою 0,0033 кг, який містився у 55 пігулках, упакованих в 5 з половиною блістерів медичного препарату «Ефіна», чим порушила п. 9 «Порядку відпуску лікарських засобів та виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів», визначених у п. 1.22 «Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення», затверджених наказом МОЗ України від 19 липня 2005 року за № 360, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 782/11062 та Постанову Кабінету Міністрів України № 1203 від 10 жовтня 2007 року.

05 лютого 2013 року, у період часу з 16.17.35 години до 16.18.56 години, ОСОБА_5, працюючи завідуючою аптекою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, неподалік від своєї аптеки, на стоянці біля супермаркету «АТБ» по вул. Дніпровській м. Павлограда, в автомобілі, повторно, без будь-яких документів (рецептів, тощо), в порушення вимог п. 9 «Порядку відпуску лікарських засобів та виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів», визначених у п. 1.22 «Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення», затверджених наказом МОЗ України від 19 липня 2005 року за № 360, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 782/11062 та Постанови Кабінету Міністрів України № 1203 від 10 жовтня 2007 року, реалізувала ОСОБА_10 прекурсор - псевдоефедрину гідрохлорид вагою 0,0330 кг, який містився у 550 пігулках, упакованих в 55 блістерів медичного препарату «Ефіна», і який вона до цього зберігала в аптеці за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, АДРЕСА_2.

У той же день, ОСОБА_5, будучи завідуючою аптекою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, та її власницею, володіючи спеціальними знаннями у сфері медицини, повторно, у порушенні вимог ст. 16 Закону України «Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», не маючи ліцензії на право діяльності, повязаної з обігом прекурсорів, згідно таблиці № 4 списку № 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», незаконно зберігала у приміщенні вищевказаної аптеки 735 пігулок прекурсоромісткого медичного препарату «Ефіна» у блістерах, які містили прекурсор в особливо великих розмірах - псевдоефедрину гідрохлорид вагою 0,0441 кг, які приховано зберігались у коробках від медпрепарату «Цитрамон-форте» і у коробці від стетоскопу виробництва фірми «Місгоlіfе», які були знайдені та вилучені під час обшуку приміщення аптеки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурором подана апеляційна скарга, в яких прокурор просить вирок суду відносно всіх засуджених, в частині призначення покарання скасувати, ухвалити новий вирок, згідно якого призначити покарання:

- ОСОБА_5 за ч.1 ст.320 КК України -2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в медичних закладах, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій в закладах охорони здоровя на 1 рік, за ч.2 ст.320 КК України 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в медичних закладах, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій в закладах охорони здоровя на 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в медичних закладах, повязані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій в закладах охорони здоровя на 2 роки. Відповідно до ст.75 КК України, звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши 2 роки іспитового строку, поклавши на неї обовязки згідно п.2,3,4 ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично зявлятися для реєстрації в КВІ.

- ОСОБА_6 за ч.1 ст.320 КК України -1 рік позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади фармацевта в медичних закладах, строком на 1 рік, за ч.2 ст.320 КК України -2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади фармацевта в медичних закладах, строком на 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади фармацевта в медичних закладах, строком на 2 роки. Відповідно до ст.75 КК України, звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши 1 рік іспитового строку, поклавши на неї обовязки згідно п.2,3,4 ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично зявлятися для реєстрації в КВІ.

- ОСОБА_7 за ч.1 ст.320 КК України у виді штрафу у розмірі 1190 гривень, з позбавленням права обіймати посади фармацевта в медичних закладах, строком на 1 рік.

В обґрунтування свої вимог прокурор посилається на те, що призначене обвинуваченим покарання за своїм видом і розміром не відповідає особі обвинувачених та тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень. Також судом не зазначено, які саме обставини є помякшуючими та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, що дають підстави для застосування ст. 69 КК України, без призначення додаткової міри покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, думки обвинувачених та їх захисників, які просили вирок залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження у сукупності з доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляцію такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про винність засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 320 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини справи та правильно кваліфікував їх дії, що в апеляційній скарзі не оскаржується.

Порушень процесуального закону, що тягнуть скасування вироку, судом 1-ї інстанції допущено не було.

Що ж стосується міри покарання, то відповідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, які помякшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав не в повному обсязі.

Так, приймаючи рішення про призначення обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу, суд, як вбачається з вироку, врахував ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинувачених, які за місцем проживання характеризуються позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягались, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебувають, частково визнали свою вину, що відповідно до положень ст. 66 КК України визнав обставинами, які помякшують покарання, а також, що обвинувачена ОСОБА_5 є пенсіонером за вислугою років, має на утриманні мати інваліда ІІ групи, обвинувачена ОСОБА_6 має на утриманні мати, яка є пенсіонером за віком, а обвинувачена ОСОБА_11 є пенсіонером за віком та має на утриманні сина-студента.

Таким чином, при призначенні покарання у вигляді штрафу суд навів переконливі мотиви для застосування до обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу, що відповідає положенням ст. 65 КК України, та підстав для задоволення в цій частині апеляційної скарги прокурора в частині призначення обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі та скасування вироку з підстав невідповідності виду покарання не вбачається.

Разом з цим, призначаючи остаточне покарання на підставі ч. 2 ст. 70 КК України, а саме шляхом повного складання призначених покарань, колегія суддів вважає, що суд, всупереч вимогам зазначеної норми кримінального закону, призначив покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вигляді штрафу, сукупний розмір складає більший розмір, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 320 КК України. У звязку з чим на думку колегії суддів має бути застосований принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, що відповідає вимогам ч.ч.1,2 ст. 70 КК України та в цій частині апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Відповідаючи на доводи, викладені в апеляції прокурора про мякість призначеного обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню, оскільки висновки суду про можливість призначення обвинуваченим покарання без застосування обовязкового додаткового покарання, встановленого в санкцією статті особливої частини Кримінального Кодексу України, не ґрунтується на вимогах кримінального закону, а призначене покарання в цій частині не відповідає вимогам ст.ст.65 , 69 КК України.

Так, за змістом ч. 1, 2 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання без призначення додаткового покарання.

Перелік обставин, які помякшують покарання, викладений в ст.66 КК України не є вичерпним та відповідно до ч. 2 цієї статті, при призначенні покарання, суд може визнати такими, що його помякшують і інші обставини, не зазначені в частині першій.

З огляду на матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає необґрунтованим застосування судом 1 інстанції ст. 69 КК України, оскільки визначені судом обставини, що помякшують покарання, не дають підстав вважати їх такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, враховуючи й ті обставини, що інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення вчинені ними при здійснені діяльності, якої особи підлягають позбавлення за санкціями статей Кримінального Кодексу України за якими вони обвинувачуються.

Під час судового засідання апеляційної інстанції обвинувачені в якості доводів застосування до них ст. 69 КК України надали докази того, що вони є пенсіонерами за віком та інші документи на підтвердження обставин, дані про які вже є в матеріалах кримінального провадження та повідомили про їх щире каяття, що колегією суддів розцінюється як обраний ними на даній стадії процесу спосіб захисту для помякшити покарання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги прокурора. При цьому вирок суду в частині призначення обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню з постановити свого вироку та призначення обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання, передбаченого санкцією ч. 1, 2 ст. 320 КК України, у вигляді штрафу в розмірі, визначеному вироком суду першої інстанції з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, що передбачено санкцією ч. 1, 2 ст. 320 КК України та призначення обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 2 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині призначеного їм покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_5 покарання:

-за ч. 1 ст. 320 КК України у вигляді штрафу у розмірі 70 (семидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 1190 (одна тисяча сто девяносто) грн. з позбавленням права обіймати посади в медичних закладах, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 (один) рік;

-за ч. 2 ст. 320 КК України у вигляді штрафу у розмірі 120 (ста двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 2040 (дві тисячі двісті сорок) грн. з позбавленням права обіймати посади в медичних закладах, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 120 (ста двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 2040 (дві тисячі двісті сорок) грн. з позбавленням права обіймати посади в медичних закладах, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 (два) роки.

Призначити ОСОБА_6 покарання:

-за ч. 1 ст. 320 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 850 (вісімсот пятдесят) грн. з позбавленням права обіймати посади фармацевта в медичних закладах строком на 1 (один) рік;

-за ч. 2 ст. 320 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. з позбавленням права обіймати посади фармацевта в медичних закладах строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. з позбавленням права обіймати посади фармацевта в медичних закладах строком на 2 (два) роки.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 320 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 (пятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 850 (вісімсот пятдесят) грн. з позбавленням права обіймати посади фармацевта в медичних закладах строком на 1 (один) роки.

В іншій частині вирок першої інстанції залишити без змін.

На вирок може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді: