Рішення № 61336371, 16.09.2016, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1788/14-ц

Провадження № 2/188/4/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 року смт. Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючої судді Курочкіної О.М.

при секретарі Карпенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Петропавлівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та збитків в примусовому порядку відповідно до договору про фінансовий лізинг №00002996 від 06.05.2011 року та зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про захист прав споживачів та визнання договору про фінансовий лізинг №00002996 від 06.05.2011 року недійсним

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"подано до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та збитків в примусовому порядку відповідно до договору про фінансовий лізинг №00002996 від 06.05.2011 року з вимогами стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 348192.88 грн., вилучити автомобіль та передати його ТОВ "Порше Лізинг Україна"

В обґрунтування позову зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» уклало з ОСОБА_1 ОСОБА_2 про фінансовий лізинг № 00002996 від 06.05.2011 року, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача ОСОБА_3 лізингу - транспортний засіб типу Volkswagen Passat 1.8 І TFSI, 2011 року виробництва, шасі № WVWZZZ3CZBP 342438, реєстраційний номер НОМЕР_1, а відповідач зобов'язався прийняти ОСОБА_3 лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму, що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму у гривні, що становить еквівалент у гривні 22 524,00 доларам США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 15 016,00 доларів США.

Відповідач відповідно до положень п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

Відповідно до п. 6.5. Умов лізингу щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений позивачем, не пізніше 15-го (п'ятнадцятого) календарного дня з дати направлення рахунку відповідачу.

Також відповідач зобов'язувався відповідно до п. 4.4. Умов лізингу відшкодувати всі витрати, понесені в результаті експлуатації ОСОБА_3 лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог позивача щодо експлуатації та/або передачі ОСОБА_3 лізингу. Згідно з п. 9.2. Умов лізінгу відповідач був зобов'язаний повністю відшкодувати витрати на технічне обслуговування ОСОБА_3 лізингу.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з позивача, відповідач зобов'язувався повернути ОСОБА_3 лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

У випадку прострочення платежів за Договором, згідно із п. 8.2. Умов лізингу, відповідач зобов'язався сплачувати штрафні санкції, а саме:

пеня у розмірі 10 % річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання відповідачем зобов'язань (п. 8.2.1. Умов лізингу);

штрафні санкції, що підлягають сплаті відповідачем за нагадування про несплату, надіслані позивачем відповідачеві у випадку прострочення платежів у розмірі, що становить гривневий еквівалент суми у 15 доларів США за першу платіжну вимогу, 20 доларів США за другу платіжну вимогу та 25 доларів США за третю платіжну вимогу (п. . Умов лізингу);

компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем, зокрема витрати на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, не сплачених відповідачем у відповідності до Договору.

Позивачем у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором були надіслані наступні нагадування:

Перше нагадування від 18.03.2013 року.

Друге нагадування від 03.04.2013 року.

Третє нагадування від 16.04.2013 року та додатково ще 12 після цього, останнє

від 05.11.2013 року.

Разом з третім нагадуванням від 05.11.2013 року, яке було відправлено відповідачу, йому також було направлено вимогу про сплату заборгованості за Договором, про звернення ОСОБА_3 лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. № 00002996 від 05.11.2013 року, яке було отримане відповідачем 12.11.2013р. Таким чином, датою розірвання Договору є 12.11.2013 року. Позивач поніс витрати у зв'язку із супроводженням повернення заборгованості, контактування з правоохоронними та судовими органами, здійснення розшуку і повернення майна Позивача, стягнення заборгованості в досудовому і судовому порядку.

Витрати на послуги ТОВ «ОРУМ» склали 4 800,00грн.

Витрати на послуги ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» склали 3840,00грн. + 1600 + 1526,00 + 8000 + 20%ПДВ = 17 959,20грн.

Копії підтверджуючих документів додаються до позовної заяви.

Дана сума грошових коштів має бути компенсована Позивачу в розмірі 22 759,20

грн.

Вказана різниця є упущеною вигодою та має були відшкодована Лізингоодержувачем.

Станом на 12.11.2013р. (дата розірвання договору) залишилися несплаченими платежі у розмірі 21 063,00 доларів США.

Станом на 12.11.2013р. курс ПАТ «Креді ОСОБА_4», складав 8,227 грн. за 1 долар США. Отже, станом на момент подання позовної заяви Відповідачем не виплачені лізингові платежі в розмірі:

21 063 х 8,227 = 173 285,30 грн.

З огляду на вищенаведене, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, неповерненням ОСОБА_3 лізингу, ОСОБА_2 було припинено і завдано Позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 173 285,30 грн.

Загалом, через порушення своїх зобов'язань за Договором, відповідач має відшкодувати позивачу збитки, що складаються із суми матеріальних витрат (прямі збитки) та упущеної вигоди (залишок несплачених лізингових платежів), що становить 196 044,50 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до п. 12.9. Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути ОСОБА_3 лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повернення.

Позивач наголошує, що відповідач після того, як був проінформований про припинення Договору і про вимогу повернути ОСОБА_3 лізингу, ухилявся від повернення ОСОБА_3 лізингу, чим порушив умови Договору, а також чинне законодавство, зокрема ч. 1. ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2. ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Враховуючи те, що згідно із ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, то через неповернення Відповідачем ОСОБА_3 лізингу у встановлений строк, позивач отримав право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування ОСОБА_3 лізингу за період прострочення повернення ОСОБА_3 лізингу.

При цьому, Позивач наполягає на тому, що лізинговий платіж фактично дорівнює платі за користування річчю (ОСОБА_3 лізингу) виходячи з наступного:

Згідно із ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, лізинговий платіж згідно із Цивільним кодексом України є платою за користування майном, переданим лізингодавцем лізингоотримувачу.

Відповідач не виконав вимогу щодо повернення ОСОБА_3 лізингу, чого вимагав позивач своїм листом за вих. № 00002996 від 05.11.2013 року.

Так як договір було припинено 12.11.2013р., відповідач зобов'язаний сплатити неустойку за несвоєчасне повернення ОСОБА_3 лізингу в наступному розмірі:

Період № та дата Рахунку Сума до оплати Неустойка

Грудень 2013р. 00166607в д 03.12.2013р. 5 793,73 грн. 11 587,46 грн.

Січень 2014р. 00172686 в д 02.01.2014р. 5 834,45 грн. 11 668,90 грн.

Лютий 2014р. 00178646 в д 03.02.2014р. 6 108,28 грн. 12 216,56 грн.

Березень 2014р. 00184721 в д 03.03.2014р. 7 512,48 грн. 15 024,96 грн.

Квітень 2014р. 00192181 в д 01.04.2014р. 8 046,06 грн. 16 092,12 грн.

Травень 2014р. 00198843 в д 05.05.2014р. 8 249,68 грн. 16 499,36 грн.

Червень 2014р. 00204631 в д 03.06.2014р., 8 397,12 грн. 16 794,24 грн.

Липень 2014р. 00211461 в д 02.07.2014р. 8 355,00 грн. 16 710,00 грн.

Серпень 2014р. 00217893 в д 04.08.2014р. 8 720,08 грн. 17 440,60 грн.

Вересень 2014 р. 00223963 в д 04.09.2014р. 9 057,09 грн. 18 114,18 грн

Всього: 152 148,38 грн.

Отже, відповідачем має бути сплачена неустойка у розмірі подвійного лізингового платежу, тобто подвійної плати за користування ОСОБА_3 лізингу, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в загальному розмірі 152 148,38 грн,

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складається із основної суми заборгованості та завданих збитків, штрафу, пені, 3 % та процентів за користування чужими грошовими коштами, неустойки складає 348 192,88 грн., з яких: збитки у розмірі 196 044,50 грн., неустойка у розмірі 152 148,38 грн.

Позивач направив відповідачу ОСОБА_5 вих. №00002996 від 05.11.2013р. про сплату заборгованості за договором, повернення ОСОБА_3 лізингу та повідомлення про відмову від договору.

Вказану вимогу Відповідач отримав 12.11.2013р.

Згідно ч. З ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше ЗО днів.

Таким чином, Позивач правомірно відмовився від Договору про фінансовий лізинг №00002996 від 05.11.2013р., який є припиненим з 12.11.2013р.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Станом на 10.09.2014р. Відповідач свій обов'язок щодо повернення ОСОБА_3 лізингу не виконав, чим істотно та грубо порушує права та законні інтереси позивача, як власника даного ОСОБА_3 лізингу.

Згідно з п.7 ч.І ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу Лізингоодержувач (Відповідач) зобов'язаний повернути предмет лізингу.

Позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.

Первинний позов стороною відповідача не визнано, подано зустрічну вимогу.

В обгрунтування зустрічного позову зазначено, що позивач за первинним позовом в резолютивній частині позову з вимогою стягнення коштів зазначає інший договір лізингу.

Крім того, до цивільного позову відповідач додає копії договору про фінансовий лізинг від 06.05.2011 року №00002996 та акт прийому-передачі автомобіля від 19 05.2011 року, виготовленого в м. Сімферополь АР Крим ТОВ Крим-Автохолдінг. На цих документах знаходиться начебто підпис ОСОБА_1 Візуально, навіть неозброєним оком, вбачається, що підпис на договорі брутально відрізняється від підпису в паспорті ОСОБА_1 Звідкіля у відповідача з'явилися копія паспорта та його ІНН, позивач не знає, але допускає, що раніше він оформлював споживчий кредит у відповідача, тому його копія паспорта та ІНН могли бути використані ним для оформлення удаваного спірного правочину.

Насправді ОСОБА_1 не підписував, тобто не ставив свій підпис під договором про фінансовий лізинг від 06,05.2011 року № 00002996 та під актом прийому-передачі від 19.05.2011 року в м. Сімферополі АР Крим ТОВ Крим-Автохолдінг. ОСОБА_1Г також не отримував в натурі автомобіль, вважає, що підписи від його імені на вищевказаних документах були вчинені невідомою йому особою.

Таким чином, договор про фінансовий лізинг та акт прийому-передачі було вчинено поза волею та без відома позивача.

Просить визнати договір про фінансовий лізинг недійсним і відмовити позивачу за первинним позовом у вимогах.

Представник позивача за первинним позовом в судовому засіданні пояснив, що умови договору стороною позивача виконані, відповідач частково сплатив внески, машина була у сина відповідача.

Відповідач по первинному позову та позивач по зустрічному, в судовому засіданні зазначив, що він дійсно сплачував внески , але він не пам'ятає по якому договору, даний договір не підписував заперечує проти задоволення первинного позову.

Представник відповідача зазначив, що вони звернулись до поліції з даного факту, позовні вимоги за первинним позовом не визнають, просять задовольнити зустрічний позов.

Сторони надали в судове засідання заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що вимоги за первинним позовом підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, так як він є не обгрунтованим.

Судом встановлено, між сторонами укладено договір про фінансовий лізінг №00002996 від 06.05.2011 року.

Вартість об'єкту лізінгу 37.540 долларів США, обсяз фінансування 22.524 долларів США.

Лізінгоодержувачем сплачений авансовий платіж 15.016 долларів США. Обгрунтованість вимог по первинному позову підтверджується також додатком до Договору про фінансовий лізінг №00002996 від 06.05.2011 року, що є Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізінгу та Графік покриття витрат лізінгових платежів (План відшкодування) (а.с.11-20, 21-24)

Перше нагадування про несплату від 18.03.2013 року, свідчить про добросовісне виконання зобов'язань ОСОБА_1 , як лізінгоодержувачем , тобто з 06.05.2011 року до 15.02.2013 року протягом більше 2 років, відповідач своєчасно і в повному обсязі сплачував платежі за укладеним договором.

Судом встановлена заборгованість ОСОБА_1 за укладеним договором:

у вигляді упущеної вигоди у розмірі 173 285,30 грн. ;

компенсація витрат в розмірі 22 759,20 грн., тож , через порушення своїх зобов'язань за Договором, відповідач має відшкодувати позивачу збитки, що складаються із суми матеріальних витрат (прямі збитки) та упущеної вигоди (залишок несплачених лізингових платежів), що становить 196 044,50 грн.

Крім того відповідно до розрахунку позивача, що відповідає умовам укладеного договору стягненню підлягає неустойка у розмірі подвійного лізингового платежу, тобто подвійної плати за користування ОСОБА_3 лізингу, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в загальному розмірі 152 148,38 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 348 192,88 грн.

Понесені позивачем витрати у зв'язку із супроводженням повернення заборгованості, контактування з правоохоронними та судовими органами, здійснення розшуку і повернення майна Позивача, стягнення заборгованості в досудовому і судовому порядку підтверджуються наданими доказами (а.с.55-80) тож має бути компенсована позивачу в розмірі 22 759,20грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2013 року та Виконавчим написом нотаріуса від 04.12.2013 року на які під час судового провадження посилався ОСОБА_1 ним не оскаржені, підтверджується, що лізінгоодержувачем є ОСОБА_1

Актом огляду від 05.01.2014 року , актом опису та арешту об'єкту лізінгу від 11.01.2014 року(а.с.150-151) підтверджується, що автомобіль Volkswagen Passat 1.8 І TFSI, 2011 року виробництва, шасі № WVWZZZ3CZBP 342438, реєстраційний номер НОМЕР_1 був у користуванні ОСОБА_6, який є сином відповідача і ОСОБА_1 факт родинних відносин не оспорюється.

Заявою позивача, ОСОБА_1 від 10.01.2014 року до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві підтверджується, що він своєчасно отримав копію акту вилучення даного автомобіля, знав де знаходиться автомобіль, хто їм користується і як лізінгоодержувач, використовував своє право для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Крім того згідно довідки від 13.12.2014 року, виданої Красноармійським МВ ГУМВС України за заявою ОСОБА_1 10.05.2014 року, приблизно о 11.год.00 хв. у його сина, ОСОБА_6 при в'їзді в м. Донецьк на блокпосту три невідомі особи зі зброєю у масках заволоділи автомобілем Volkswagen Passat 1.8 І TFSI, 2011 року виробництва, шасі № WVWZZZ3CZBP 342438, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що є реєстрація в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень.

Відповідно до висновку експертизи №266-16 (а.с.33-45 т.2), підпис від імені ОСОБА_1 у договорі про фінансовий лізінг №00002996 від 06.05.2011 року (всього 11 підписів), та у додатку до договору про фінансовий лізінг (встою 4 підписи), які розміщені під текстом в графах: «Лізингоотримувач», виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1, по відношенню до акту прийому-передачі від 19.05.2011 до Договору лізингу № 00002996 від 06.05.2011 питання не вирішувалось.

Відповідно до положень ч.6 ст.147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу, тобто, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_1Г особисто звернувся до ВДВС Печерського РУЮ в м. Київ з заявою від 10.01.2014р., згідно якої повідомив, що вказаний транспортний засіб був вилучений у зв'язку з його розшуком, та надав копію акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 05.01.2014р., копію свого паспорту. Також в цій заяві він просив ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

Після того, як ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить запис, зроблений ним особисто, та отримав постанову про доручення перевірки майна боржника від 10.01.2014р. та за результатами вказаної перевірки головним державним виконавцем ВДВС Криничанського РУЮ ОСОБА_7 був складений акт опису та арешту майна, згідно якого транспортний засіб був переданий на відповідальне зберігання сину ОСОБА_1 - ОСОБА_6.

Враховуючи, що автомобіль було вилучено у сина ОСОБА_1 , що він особисто звертався до ВДВС Печерського РУЮ та ВДВС Криничанського РУЮ, що автомобіль був повернутий його сину на зберігання, а потім ОСОБА_1 звертався з заявою про його викрадення, висновок експерта не спростовує факт укладення договору про фінансовий лізінг №00002996 від 06.05.2011 року.

Враховуючи вивчені матеріали справи, суд не приймає висновок експертизи, як доказ, так як він суперечить, встановленим в судовому засіданні фактам і взаємному зв'язку доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Статтею 627 ЦК України передбачено свободу договору, яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачено актами цивільного законодавства, свої відносини, які не передбачені цими актами. Разом з цим сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сто Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Підставою для спору сторін є договір про фінансовий лізінг №00002996 від 06.05.2011 року, щодо зустрічних вимог, то враховуючи вищезазначене, суд вважає, що вказаний правочин повністю відповідає положенням ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог які встановлені ч.1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

При розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину відповідно ст. 203 ЦК суд враховує, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Крім того, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, як встановлено судом і підтверджується доказами по справі, ОСОБА_1 знав про укладання договору і бажав його укладати .

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а ОСОБА_1 мав на меті і отримав в лізинг транспортний засіб Volkswagen Passat 1.8 І TFSI, 2011 року виробництва, шасі № WVWZZZ3CZBP 342438, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Так згідно правил ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Задоволення вимог по первинному позову є підставою для відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст.11 ЦПК України).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи(ст.57 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

На підставі ст.ст.79-81 ЦПК України судовий збір у сумі 3654.00 грн., сплачений ТОВ "Порше Лізінг Україна" слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись ст,526, 527, 611, 612, 1048-1054 ЦК України, ст.ст. 3, 15, 45, 118-119, 151-153, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та збитків в примусовому порядку відповідно до договору про фінансовий лізинг №00002996 від 06.05.2011 року задовольнити .

В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору про фінансовий лізинг №00002996 від 06.05.2011 року відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прож. Дніпропетровська обл. Петропавлівський р-н с.Миколаївка вул. Артемівська 25 рнокпп НОМЕР_2 на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" І.К. 35571472 за адресою м.Київ пр. Павла Тичини 1В п/р 26004011991000, філія "КІБ" ПАТ "Креді ОСОБА_4" МФО300379 заборгованість та штрафні санкції за Договором фінансового лізингу №00002996 від 06.05.2011 року в розмірі 348192.88 грн. з яких:

збитки у розмірі 196044.50 грн.;

неустойка у розмірі 152148.38 грн.

Вилучити у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прож. Дніпропетровська обл. Петропавлівський р-н с.Миколаївка вул. Артемівська 25 рнокпп НОМЕР_2 автомобіль Volkswagen Passat 1.8 І TFSI, 2011 року виробництва, шасі № WVWZZZ3CZBP 342438, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передати його власнику ТОВ "Порше Лізинг Україна" І.К. 35571472 за адресою м.Київ пр. Павла Тичини 1В п/р 26004011991000, філія "КІБ" ПАТ "Креді ОСОБА_4" МФО300379.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прож. Дніпропетровська обл. Петропавлівський р-н с.Миколаївка вул. Артемівська 25 рнокпп НОМЕР_2 на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" сплачений позивачем судовий збір в сумі 3654.00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальніст ю "Порше Лізинг Україна" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору про фінансовий лізинг №00002996 від 06.05.2011 року відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_8