Постанова № 61334487, 16.09.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7740/16-а

Провадження № 2-а/750/666/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2016 року м.Чернігова

Колегія суддів Деснянського районного суду м. Чернігова у складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.,

суддів: Жук М.І.

ОСОБА_1

за участі секретаря - Гоєнко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату, ОСОБА_3 оборони України про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

встановив:

17.08.2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії ОСОБА_3 оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви позивача з доданими документами про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення у звязку із встановленням ІІІ групи інвалідності повязаної із виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії, скасувати рішення ОСОБА_3 оборони України від 20.05.2016 року № 36 в частині не призначення позивачу одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату та зобовязати ОСОБА_3 оборони України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням ІІІ групи інвалідності повязаної з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Посилається на те, що 07 квітня 2016 року отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням,пов'язаним із виконанням обовязків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 07.04.2016 року серії АВА №025654. ОСОБА_3 оборони України відмовило йому у призначенні одноразової грошової допомоги у відповідь на його звернення.

Позивач вважає такі дії та рішення протиправними та просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

В судове засідання сторони не зявились, позивач просив розглянути справу без його участі. Представник відповідача ОСОБА_3 оборони Укураїни подав клопотання про відкладення розгляду справи. Оскільки клопотання відповідача є необгрунтовним, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі позивача, представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 125 від 18.01.2016 року) встановлено, що множинні мінно-вибухові осколкові поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку, мінно-вибухова травма МВТ 1986 р. молодшого сержанта у відставці ОСОБА_2 повязана з обовязком виконання військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії (а.с. 12).

07 квітня 2016 року позивач отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями,пов'язаними із виконанням обовязків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 07.04.2016 року серії АВА № 025654 (а.с. 15).

Позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІІ групи, приймав участь у бойових діях на території інших країн, що підтверджується копіями посвідчень АБ № 324316 та ААБ № 024243 (а.с. 9-10).

Також даний факт підтверджується копією облікової картки військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с. 7) та довідкою Чернігівського ОМВК Чернігівської області від 15.04.2016 року № 97 (а.с. 8).

Таким чином, з 07 квітня 2016 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від №975 від 25.12.2013 року (надалі Порядок) у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IІ групи.

12.04.2016 року позивач звернувся до військового комісара Чернігівського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності у звязку із захворюванням повязаним із проходженням військової служби (а..с 16).

19.04.2016 року Чернігівським Обласним військовим комісаріатом на адресу Директора Департаменту фінансів ОСОБА_3 оборони України було надіслано пакет документів для призначення молодшому сержанту у запасі ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (а.с. 18).

Відповідно до копії витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби документи відносно ОСОБА_2 були повернені на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги (а.с. 19).

Відповідно пункту 11 Порядку позивач надав усі належні документи до уповноваженого органу ОСОБА_3 оборони, які той направив відповідачам розпорядникам бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності.

ОСОБА_3 оборони України не визнало право позивача на отримання допомоги як інваліда ІІІ групи у зв'язку із пораненням та контузією, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується поверненням йому пакету документів.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано копій документів, підтверджуючих причини і обставини поранення, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки правовою підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги в порядку ст.ст. 16, 16-2 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 975 є відповідний висновок МСЕК, який подавався позивачем і є в матеріалах справи.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року №975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 07.04.2016 року, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 оборони України при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 6 Порядку, затвердженого Постановою 25 грудня 2013 року №975.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Вищезазначена правова позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, що викладені в постанові від 15 жовтня 2015 року та Ухвалі від 27 січня 2016 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, ОСОБА_3 оборони України, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводи позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняття позивача на військову службу та звільнення з неї провадились керівником ОСОБА_3 оборони Міністром оборони, а тому усі видатки з виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності має провадити саме ОСОБА_3 оборони України.

Оскільки інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби, була встановлена позивачу 07.04.2016 р., то саме з цієї дати він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у порядку та розмірі, визначеному законодавством, чинним станом на вказану дату, тобто ст.ст. 16, 16-2 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 975, якими передбачено її 150-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і обовязок щодо забезпечення реалізації зазначеного права позивача покладено на ОСОБА_3 оборони України.

Враховуючи викладене вище, а також те, що фактично незаконні дії полягали у прийнятті незаконного рішення про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, а також те, що ОСОБА_3 оборони України не приймалось рішення по суті питання, порушеного в заяві ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, необхідно визнати неправомірним та скасувати рішення ОСОБА_3 оборони України від 20.05.2016 року № 36 в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та зобов'язати ОСОБА_3 оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 та додані документи щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення.

Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», ст.ст.9, 11, 18, 19, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, колегія суддів

постановила:

позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення ОСОБА_3 оборони України від 20.05.2016 року № 36 в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого повязана з виконанням обовязків військової служби.

Зобов'язати ОСОБА_3 оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 та додані документи щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:

Судді: