Постанова № 61334165, 06.09.2016, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/765/16-а

Номер провадження 2-а/580/26/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Гури А. О.,

секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.,

з участю:позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільського голови - ОСОБА_4 про визнання дій протиправними в частині несвоєчасного надання відповіді на звернення, визнання їх такими, що порушили його право на розгляд звернення та своєчасне отримання інформації,

В С Т А Н О В И В:

30.05.2016 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.11.2015 року він звернувся з заявою № 136 до ОСОБА_3 сільського голови Лебединського району Сумської області про надання інформації про всі випадки визнання спадщин на території ОСОБА_3 сільської ради відумерлими за період з 2006 до 2015рік з зазначенням окремо земельних ділянок-паїв та ділянок під господарськими спорудами, та подальшу долю цих земельних ділянок. Відповідь на дану заяву він отримав на 33 день після реєстрації його заяви в журналі вхідної кореспонденції. Тому він звернувся до суду і просить визнати протиправними дії сільського голови ОСОБА_4, несвоєчасному наданні інформації на його заяву від 23.11.2015 року, визнати такою, що порушили його право на розгляд звернення та своєчасне отримання інформації та компенсувати витрати на підставі додатково наданих розрахунків.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати, повязані з розглядом даної справи: витрати, повязані з переїздом на судові засідання з с. Будилка до м. Лебедин і у зворотному напрямку на загальну суму 49.71 грн., добові витрати в розмірі 120 грн. та компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 143.76 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні, у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. При цьому послалась на те, що запитувана позивачем інформація не є публічною, оскільки вона не створена субєктом владних повноважень та не задокументована за період з 2006 до 2015 року, а є зверненням, що повинне розглядатись на підставі Закону України «Про звернення громадян», а в задоволенні позову повинно бути відмовлено на підставі висновків Постанови Пленуму ВАСУ «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13.01.2011 року №2939-У1 «Про доступ до публічної інформації».

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази у справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав:

Судом встановлено та підтверджується належними у справі доказами, що позивач

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою № 136 про надання публічної інформації, датованою 23.11.2015 року, щодо всіх випадків визнання спадщин на території ОСОБА_3 сільської ради відумерлими: земельних ділянок, паїв, тощо та окремо земельних ділянок із забудовами, тобто господарств з будинками, сараями та іншими будівлями за період з 2006 року по 2015 рік та подальшу долю цих земельних ділянок, господарств. Даний запит позивача було отримано відповідачем ОСОБА_3 сільською радою 24.11.2015 року.

Повідомленням № 02-20/1109 від 22.12.2015 року ОСОБА_3 сільської ради Лебединського району позивача проінформовано про те, що з 2006 року по 2015 рік відумерлою спадщиною на території ОСОБА_3 сільської ради було визнано 4 земельні ділянки (паї) загальною площею 15,3687 га. Дані земельні ділянки (паї) перейшли у власність ОСОБА_3 сільської ради Лебединського району Сумської області 11.12.2015 року, так як були проведені земельні торги (аукціон) з продажу права оренди на земельні ділянки. Станом на 23.12.2015 року проходить процес укладення договорів оренди та здійснення реєстрації права власності у державному реєстрі.

Відповідності дост. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Законом України "Про доступ до публічної інформації"регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 3 ЗаконуУкраїни "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно зістаттею 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації",доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації",доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 1ст. 13 цього Законувизначено перелік розпорядників публічної інформації, якими, зокрема, є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства, та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (п.6 ч.1ст.14 Закону N 2939-VI).

Порядок оформлення запитів на інформацію визначеностаттею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації ".

Запит на інформацію, згідно з частиною першоюстатті 19 вказаного Закону, - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина другастатті 19 Закону України № 2939-VI).

Відповідно до частини 2статті 22 вказаного законурозпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником..

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації передбаченостаттею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації ".

Частинами 2 та 3 цієї статті визначено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; несвоєчасне надання інформації. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно доКодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше пяти робочих днів з дня отримання запиту. У разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше пяти робочих днів з дня отримання запиту.

В судовому засіданні достеменно встановлено та не спростовано відповідачем, що заява позивача надійшла до ОСОБА_3 сільської ради 24.11.2015 року ( а.с.2), а відповідь на неї він отримав 26.12.2015 року ( а.с.3), тобто з порушенням встановленого Законом строку.

З наданого суду реєстру вхідних та вихідних заяв ОСОБА_1 ( а.с.15) вбачається, що дійсно ОСОБА_1 протягом 2013-2016 років досить часто звертається з заявами до ОСОБА_3 сільської ради, тільки в 2015 році таких звернень надійшло 29, але в період з 24.11.2015 року до 22.12.2015р., коли на розгляді відповідача знаходилась заява позивача №136, на розгляд сільської ради, крім вищезазначеної заяви, надійшла ще одна заява ОСОБА_1 №143 за вхідним номером 478-02-16 від 24.11.2015 року, відповідь на яку направлена заявнику 23.12.2015 року. Вказаним спростовуються доводи представника відповідача про наявність значної кількості заяв ОСОБА_1 на розгляді в спірний період, що утруднило своєчасний розгляд заяви №136 та направлення відповіді заявнику в установлений строк

Те, що запитуваною інформацією володіє сільська рада, підтверджує надана нею інформація на імя начальника головного управління Держземагенства у Сумській області ОСОБА_5 від 23.12.2013 року № 02-15/1192 ( а.с. 29). Вказана інформація отримана при виконанні повноважень сільської ради, тому вона є публічною і підстав вважати, що це є зверненням, а не публічною інформацією, у суду немає.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання дій сільського голови протиправними в звязку з несвоєчасним наданням інформації на заяву ОСОБА_1 №136 та вважає їх такими, що порушують його право на отримання своєчасної відповіді на неї. Разом з тим, що вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог позивача в частині визнання дій сільського голови такими, що порушують його право на звернення.

Крім основних вимог, позивач просить стягнути з відповідача витрати, повязані з прибуттям до суду, а саме: витрати, повязані з переїздом на судові засідання з с. Будилки до м. Лебедина і у зворотному напрямку (4 рази) на суму 49.71грн.; добові витрати, повязані з переїздом до м. Лебедина в сумі 120 грн., виходячи з розміру 30 грн. за кожну поїздку; компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 143.76 грн., виходячи з чотирьох годин на кожне судове засідання. Всього просить відшкодувати йому витрат на загальну суму 313.47 грн.

Суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.91 КАС України витрати, повязані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалене судове рішення і яка не є субєктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові ( у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що позивач не працює, йому повинна бути виплачена компенсація за відрив від звичайних занять. Однак, граничний розмір компенсації за відрив від звичайних занять не може перевищувати розмір мінімальної заробітної плати, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять ( п.3 додатку до постанови КМ України №590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Так, згідно з журналом судових засідань, позивач перебував в судових засіданнях: 16.06.2016р. 5 хв., 30.06.2016р. 10 хв., 11.07.2016р. 64 хв., 06.09.2016 25 хв. Виходячи з мінімальної заробітної плати 1378 грн., встановленої станом на 01.01.2016 року, середньоденна компенсація за відрив від звичайних занять розраховується наступним чином: за 16.06.2016 р. - 1378 : 19 робочих днів = 72.53 грн., втрати за 1 годину 72.53:8 = 9.10 грн., втрати за 1 хвилину 9.10 : 60 = 0.15 грн. Отже, 16.06.2016р. позивачу слід компенсувати втрати в розмірі 0.75 грн. ( 0.15 х 0.05год.= 11.07 грн.). Проведенням аналогічних розрахунків за 30.06.2016р., визначаємо розмір втрат в сумі 1.50 грн.( 1378: 19 робочі дні : 7 : 60 х10 хв.=1.50 грн.). Втрати за 11.07.2016р. становлять 9.60 грн.; за 06.09.2016 р. 3.26 грн. Таким чином, розмір компенсації за втрату звичайних занять за 4 судових засідання становить 15.11грн.

Виплата добових регулюється Постановою Кабінету Міністрів України №98 від 02.02.2011 р. та № 590 від 27.04.2006 р. « Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» у разі переїзду до іншого населеного пункту. На думку суду, підстав для виплати добових позивачу немає, оскільки нормами адміністративного судочинства передбачена підсудність адміністративних справ по територіальності - тобто за місцем проживання відповідача, а у окремих випадках і за місцем проживання позивача. Наявність правил підсудності адміністративних справ зумовлює необхідність переїзду сторін та їхніх представників до іншого населеного пункту, в якому знаходиться суд, що розглядає справу. В даному випадку позивач ОСОБА_1 проживає на території, що підсудна Лебединському районному суду, а саме: в с. Будилка Лебединського району, яке до того ж знаходиться на незначній відстані від м. Лебедина ( 12 км), що не зумовлює його переїзд до іншого населеного пункту для розгляду справи у Лебединському районному суді чи наймання житла. Максимальний час, який був затрачений позивачем на розгляд справи в суді 1 год. 04 хв., інші засідання проводились в межах 5, 10 та 25хв. З цього випливає, що необхідності у виплаті позивачеві добових немає. Крім того, суд не може взяти до уваги розрахунок судових витрат позивача та його доводи про можливість застосування при складенні цього розрахунку нормативних документів, які регулюють оплату витрат на відрядження, так як вказані документи регулюють виплату добових та оплату вартості проїзду особам, які виконують професійні обовязки поза межами того населеного пункту, де розташоване їх місце роботи, а не їх місце проживання. Тому в задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити.

Відшкодування транспортних витрат, повязаних з переїздом в м. Лебедин в судові засідання, ч.2 ст.91 КАС України не передбачені. Тому в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Всього, таким чином, позивачеві підлягає виплата з бюджету ОСОБА_3 сільської ради компенсаційних витрат, повязаних з розглядом адміністративної справи, на суму 15.11 грн., а оскільки вимоги позивача задоволені частково: задоволені дві вимоги з трьох заявлених, відшкодуванню підлягає 2/3 його частини, тобто 10 грн.

Крім того, відповідно до ч.3ст. 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру та складає 551.20 грн. З урахуванням ч. 3 ст.94 КАС України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки позивач ухвалою суду був звільнений від сплати судових витрат при подачі адміністративного позову, згідно з ч.1,3ст. 94 КАС Україниз відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 367.48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,9,10,11,17, 18, 70,71, 87, 91,94,158161,186 КАС України, Законами України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії сільського голови ОСОБА_3 сільської ради ОСОБА_4 в частині несвоєчасного надання інформації на заяву №136 ОСОБА_1 від 23.11.2015 року та вважати їх такими, що порушили його право на своєчасне отримання інформації.

Стягнути з бюджетних асигнувань виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради на користь держави 367.48 грн. на р/р 31216206700214 код класифікації доходів бюджету 22030101- судовий збір, отримувач державний бюджет Лебединського району, ЄДРПОУ 37345566 Банк ГУДКУ в Сумській області МФО 837013. несплаченого судового збору та на користь ОСОБА_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацію за втрату звичайних занять в розмірі 10 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова судуможе бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Харківської області протягом 10 днів з дня її проголошення через Лебединський районний суд, а особами, які не були присутні в залі судового засідання при проголошенні постанови в цей же строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Гура А. О.