Ухвала суду № 61332806, 12.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3915/15-ц 12.09.2016 12.09.2016 12.09.2016

Справа №484/3915/15-ц Головуючий у першій інстанції Закревський В.І.

Провадження №22-ц/784/2113/16 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

12 вересня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Галущенка О.І.,

з секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року, постановлену за заявою ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та фізичної - особи підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними, в якому просив визнати недійсними договір комісії №ААЕ 090292 від 07 квітня 2015 року, укладений між ним та ФОП ОСОБА_7, а також договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 200 від 07 квітня 2015 року, укладений між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунка ААЕ №090292.

Одночасно до позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено. Постановлено накласти арешт на автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, загальний легковий універсал - В, код НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, 2012 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_3

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір комісії №ААЕ 090292 від 07 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_5, як комітентом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, як комісіонером. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 28 липня 2016 року рішення районного суду скасовано в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, та в зазначеній частині вимог ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_5 відмовлено, але з інших підстав.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову, оскільки рішенням суду в задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу відмовлено, а тому, потреба в забезпеченні позову відпала.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року заяву задоволено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської від 12 жовтня 2015 року, у вигляді накладення арешту на належний ОСОБА_3 автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, загальний легковий універсал - В, код НОМЕР_1, № кузов НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2 2012 року випуску.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у скасуванні заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що на час розгляду цієї заяви відсутні підстави та необхідність у забезпеченні позову, оскільки рішенням суду позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу залишено без задоволення.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.151-154 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову.

Надаючи судове тлумачення названим нормам, Пленум Верховного Суду України в пунктах 1-4 своєї постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначив, що під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання норм чинного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, у разі необхідності, на будь-якій стадії розгляду справи, за умови, що невжиття заходів забезпечення утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, може забезпечити позов, застосувавши один або декілька видів забезпечення, у тому числі і накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

За змістом ч.1 ст.151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, де повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, у разі необхідності суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

З цією метою, з урахуванням характеру спору, предмету та підстав позову, а також позовних вимог позивача ОСОБА_5, 12 жовтня 2015 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області були вчиненні дії по забезпеченню позову з врахуванням вимог ст.ст.151-153 ЦПК України. Зокрема, постановлена ухвала про накладення арешту на автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, загальний легковий універсал - В, код НОМЕР_1, № кузов НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, 2012 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.2).

В подальшому, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір комісії №ААЕ 090292 від 07 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_5, як комітентом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, як комісіонером. В задоволенні іншої частини позову відмовлено (а.с.3-5).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 28 липня 2016 року рішення районного суду скасовано в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, та в зазначеній частині вимог ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, але з інших підстав (а.с.6,7).

В серпні 2016 року ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив скасувати вжиті заходи забезпечення позову, посилаючись на те, що на час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову потреба в їх застосуванні відпала, оскільки її розгляд по суті закінчився, та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28 липня 2016 року набрало законної сили (а.с.1).

Відповідно до вимог ч.ч.3,4,5 та 6 ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно роз'яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Отже, з системно - логічного аналізу викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що незважаючи на те, що судове рішення набрало законної сили, та за ним не може бути видано виконавчого листа, так як факт визнання недійсним договору комісії не підлягає примусовому виконанню, але спір між сторонами по суті не вирішено і правовідносини між ними не припинились, оскільки право власності ОСОБА_3 на вищевказаний автомобіль оспорюється ОСОБА_5, а тому обставини, що зумовили застосування заходів забезпечення не змінились та потреба в їх застосуванні не відпала.

За такого, на думку колегії, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відпали причини, що зумовили потребу в застосуванні забезпечення позову.

Оскільки питання про скасування заходів забезпечення позову щодо спірного транспортного засобу вирішено судом першої інстанції з порушенням вимог процесуального закону, то колегія суддів вважає, що відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України наявні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали та постановлення судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп., сплачений останнім в апеляційній інстанції.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року - скасувати та постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення, вжитих ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 60 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

О.І. Галущенко