Постанова № 61331531, 08.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р. Справа№ 927/288/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Шаповаловій К.В.

за участю представників:

від позивача - Куліш Ю.А.

від відповідача - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Замглайводоканал" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2016 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Комунального підприємства "Замглайводоканал"

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2016 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, апелянт звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2016, та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу cудової справи між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Шапран В.В., суддів Андрієнко В.В. Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.08.2016.

Через відділ документального забезпечення КАГС від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду є обґрунтованим та законним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

22.07.2016 від представника позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 08.08.2016 клопотання представника позивача було задоволено та доручено Ріпкинському районному суду Чернігівської області забезпечити проведення судового засідання по даній справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.08.2016 розгляд скарги був відкладений відповідно до ст. 77 ГПК України до 25.08.2016.

Ухвалою суду від 25.08.2016 розгляд скарги був відкладений відповідно до ст. 77 ГПК України до 08.09.2016.

Представник позивача 08.09.2016 з`явився в судове засідання до Ріпкинського районного суду Чернігівської області та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями та витягом з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта».

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановивши, що вони є достатніми для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, ним подавались свої письмові заперечення щодо поданої апеляційної скарги, вирішив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, встановивши наступне:

07.09.2015 між відповідачем (орендар) та Замглайською селищною радою (орендодавець) був укладений тимчасовий договір оренди №3/2015 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності (затверджено Наказом ФДМУ 23.08.2000 №1774).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення площею 69,3 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до акту № 1 прийому-передачі в оренду майна комунальної власності від 07.09.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 5.8 тимчасового договору оренди № 3/2015 від 07.09.2015 зазначено, що орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим. що, між ним та відповідачем 04.01.2016 був укладений договір № 6 на водопостачання та водовідведення, за умовами якого відповідач повинен був в строк до 20 числа наступного за розрахунковим місяцем сплачувати кошти за послуги водопостачання та водовідведення, проте останній таких коштів не вносив, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3535 грн.

Відповідач, не погоджуючись із заявленими вимогами, обґрунтував це тим, що він не укладав із позивачем договору на водопостачання та водовідведення, а отже не брав на себе жодних зобов`язань щодо сплати коштів, до того ж в матеріалах справи відсутні будь-які докази про встановлення лічильника на орендованому об'єкті відповідача, його повірки, сертифікації, фіксування показань на момент встановлення, його опломбування, відсутність вказаних вимог виключає визначення розміру спожитої кількості води, і як наслідок, розміру оплати за спожиту послугу.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до загальних положень ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти, які відповідно до ст. 509 ЦК України є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 205 вказаного Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Аналогічні положення закріплено у ст. ст. 173, 174, 175, 181 Господарського кодексу України. Так, згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Згідно п.2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України житлокомунгоспу 27.06.2008 N190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції 07.10.2008 за №936/15627 (надалі Правила), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Зазначені Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форми власності та підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення із якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Як стверджує позивач, 19.02.2016 комісією у складі представників позивача у присутності орендаря ОСОБА_3 було здійснено перевірку та складено Акт №1 "Обстеження стану системи водопостачання будинку та засобів обліку води у житловому (нежитловому) фонді смт.Замглай" за адресою АДРЕСА_1 у тому, що було проведено обстеження стану внутрішньо-будинкової системи водопостачання, водолічильників та зняття їх показань у будинку, обладнаному водопостачанням та водовідведенням. Комісією встановлено, що внутрішньобудинкові витоки відсутні, лічильник знаходиться у робочому стані, опломбований (неопломбований) і повірений. В акті зазначено "Облік у абонента: вода - холодна, тип, марка лічильника - КВ 1,5 90 1 МРА №121536, наявність пломби та клейма повірителя - не має, дата попередньої повірки - 04.01.2016, покази лічильника - 322 м.куб, дата повірки - 19.02.2016, покази лічильника - 423 куб.м, різниця 101".

Акт обстеження № 1 від 19.02.2016 підписаний представниками КП "Замглайводоканал", ОСОБА_3 від підпису акту відмовився.

Позивач зазначає, що згідно комісійного акту про відключення об'єкта відокремлення від мереж центрального водопостачання від 19.02.2016 КП "Замглайводоканал" було здійснено відключення об'єкта за адресою АДРЕСА_1 від мереж центрального водопостачання. Відключення виконано шляхом видимого розриву системи водопостачання: труба металопластикова діаметром 20 мм, із встановленням заглушки та опломбуванням заглушки. ОСОБА_3 від підпису акту відмовився.

В процесі розгляду спору в суді першої інстанції, відповідач, як це зазначено в оскаржуваному рішенні суду, не заперечував, що він є орендарем нежитлового приміщення АДРЕСА_1, в той же час зазначав, що не підписував із позивачем договору № 6 на водопостачання та водовідведення та не був присутній при складанні акту від 19.02.2016.

В свою чергу, уповноважений представник позивача, який був присутній в суді першої інстанції при розгляді спору, підтвердив факт, що дійсно вказаний договір № 6 не підписувався відповідачем, а на договорі стоїть підпис його дружини.

За приписами статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Згідно "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що послуги з водопостачання та водовідведення надаються користувачу (споживачу) виключно на підставі підписаного між сторонами договору, і, що саме, підпис сторони в тексті договору підтверджує її згоду на укладення даного правочину та досягнення між підприємством виробником і споживачем домовленості з усіх його істотних умов.

В обґрунтування позовних вимог позивачем подано до матеріалів справи копію договору на водопостачання та водовідведення № 6 від 04.01.2016, в преамбулі якого зазначено виконавець, комунальне підприємство "Замглайводоканал" Замглайської селищної ради, в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, з одного боку, і споживач ПП ОСОБА_3 з другого боку.

В розділі 10 договору (місцезнаходження і підписи сторін) в графі "споживач" міститься підпис з розшифровкою "ОСОБА_3.", без печатки; в графі "виконавець" міститься підпис з розшифровкою "ОСОБА_4" скріплений печаткою позивача.

В той же час, як зазначалось вище, в суді першої інстанції не ставилось питання про проведення почеркознавчої експертизи на підтвердження чи спростування слів відповідача щодо не підписання ним договору, оскільки представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні 12.05.2016 надав усні пояснення по справі, в яких, зокрема, погодився з твердженням відповідача щодо не підписання особисто ФОП ОСОБА_3 договору № 6 від 04.01.2016 та тим, що спірний договір підписано саме його дружиною ОСОБА_6.

Отже, на час розгляду справи в місцевому суді позивачем не подано беззаперечних доказів та не доведено належними та допустимими доказами в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України укладення договору на водопостачання та водовідведення № 6 від 04.01.2016 особисто фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 або його уповноваженою особою.

Позивач, зазначаючи про наявність у відповідача заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення та ставлячи вимогу про стягнення коштів в розмірі 3535 грн., посилався зокрема на акт обстеження № 1 від 19.02.2016, в якому зазначено, що дата попередньої повірки - 04.01.2016, покази лічильника - 322 м.куб, дата повірки - 19.02.2016, покази лічильника - 423 куб.м, різниця 101".

Проте, колегія суддів не приймає даний акт як належний та допустимий доказ використання відповідачем 101 куб.м. води за період з 04.01.2016 до 19.02.2016, з урахуванням того, що представником позивача не було надано суду доказів складання акту чи фіксацій в будь-який інший, визначений нормами чинного законодавства України, спосіб показів лічильників води станом на 04.01.2016 і що дані показники були саме: 322 м.куб.

Крім того, позивачем не було доведено факту, та підтверджено його належними доказами, що на дату укладання тимчасового договору оренди 3/2015 07.09.2015 показники лічильника води були саме «322 м. куб» і доказів того, що попередній орендар даного нерухомого майна, що в подальшому орендувалось відповідачем, сплатив кошти за користування водою та водовідведення саме до показника «322 куб. м.».

В зазначеному вище акті вказано, що повірка лічильників відбувалась 04.01.216, проте доказів такої повірки ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції вповноваженим представником позивача не надано, як і не надано доказів, що така фіксація відбулась у присутності відповідача чи його уповноваженого представника, та які погодились із такими показами лічильника.

Згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 № 190, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.

До початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку. Вихідні дані видаються за заявкою споживача в 15-денний термін. Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника.

Засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

Усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації.

Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією.

У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

Позивачем до матеріалів справи додано копію акту виконаних робіт № 6 від 18.10.2013, в якому зазначено, що слюсарем сантехніком КП "Чернігівводоканал" за адресою АДРЕСА_1 на замовлення ПП ОСОБА_7 було виконано такі роботи: з'єднання м/пластикових труб з центральним водогоном; встановлення лічильника заводський номер 121536; проведення м/пластикових труб до водорозбірних кранів. Вказані роботи прийняв ПП ОСОБА_7, який за поясненням позивача, на момент складання даного акту був абонентом КП "Замглайводоканал" згідно договору № 10 на водопостачання та водовідведення від 01.11.2013. Відомості про пломбування лічильника в акті № 6 від 18.10.2013 відсутні.

Також, позивачем не подано, а в матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем в експлуатацію (користування, збереження, власність) лічильника заводський номер 121536, який було зазначено позивачем у п.4.2.2 спірного договору №6 від 04.01.2016, не подано доказів пломбування лічильника заводський номер 12153, наявність пломб на момент укладання договору № 6 від 04.01.2016 та прийняття встановлених пломб на збереження відповідачем.

Позивачем не підтверджено, факти викладені у Акті № 1 від 19.02.2016 обстеження стану системи водопостачання будинку та засобів обліку води у житловому (нежитловому) фонді смт. Замглай стосовно дати повірки (перевірки) та показників лічильника, не доведено постачання позивачем та відповідно споживання відповідачем води у кількості 101 куб.м, заборгованості відповідача у суму 3535 грн.

Посилання представника позивача на доповідні записки контролера ОСОБА_8, в яких зазначено, що 26.08.2015, 28.09.2015, 27.10.2015, 26.11.2015, 14.12.2015, 04.01.2016 проводилась повірка лічильників, як на доказ фіксації показника лічильника води відповідача «322 куб.м» не приймається до уваги колегією суддів, оскільки з даних записок не відомо, на об'єкті якого споживача холодної води була здійснена перевірка обліку води, та по якому лічильнику.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі тимчасовий договір оренди № 3/2015 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності від 07.09.2015, підписаний між Замглайською селищною радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар), не свідчить про факт та обсяг надання позивачем та отримання відповідачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані пояснення, документальні докази та доводи сторін, викладені у судових засіданнях, в їх сукупності, враховуючи недоведеність надання послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу у справі, місцевий суд правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за водопостачання та водовідведення в сумі 3535 грн. є необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Щодо твердження апелянта стосовно того, що відсутність письмового договору між сторонами не звільняє споживача від оплати житлово-комунальних послуг, зокрема з постачання води та водовідведення, з посилання на постанову Верховного суду України від 25.11.2014, не приймається в даному випадку колегією суддів до уваги, оскільки як було зазначено вище в даній постанові, позивачем не доведений факт використання відповідачем води саме в об`ємі, заявленому в позовній заяві, а також не надано доказів пломбування лічильника заводський номер 12153, наявність пломб на момент підписання договору №6 від 04.01.2016 та прийняття встановлених пломб на збереження відповідачем.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що місцевим судом обґрунтовано було відмовлено в задоволені позовних вимог в повному обсязі, то, відповідно до ст. 49 ГПК України, також правомірно було відмовлено в стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 482,30 грн., що заявлялась позивачем при подачі позовної заяви.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Комунального підприємства "Замглайводоканал", а тому апеляційна скарга Комунального підприємства "Замглайводоканал" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Комунального підприємства "Замглайводоканал" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Замглайводоканал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.05.2016 у справі № 927/288/16- без змін.

Матеріали справи № 927/288/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко