Рішення № 61331135, 08.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016Справа № 910/12872/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЗОМАРКЕТ" (далі - Товариство) до публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" (далі - Агрохолдинг) про стягнення 1 142 139,58 грн.,

за участі представників:

позивача: Тяна О.Б. - директора,

відповідача: Лебедя О.В., за довіреністю від 13 травня 2016 року, Петренка В.В., за довіреністю від 25 серпня 2016 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного між ним та публічним акціонерним товариством Агрофірма «Авіс» (правонаступником якого є відповідач) 16 квітня 2014 року договору поставки № 16 (далі - договір) позивач здійснив поставку ветеринарних препаратів, добавок, вакцин та іншої ветеринарної продукції (далі - товар) на загальну суму 3 292 391,31 грн. Оскільки покупець взяте на себе за вказаним договором зобов'язання з оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, заборгувавши Товариству 734 997,78 грн., останнє, посилаючись на статтю 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просило суд стягнути з Покупця вищезазначену суму боргу, а також 367 617,26 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 39 524,54 грн., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 липня 2016 року порушено провадження у справі № 910/12872/16 та призначено її розгляд на 28 липня 2016 року.

28 липня 2016 року розгляд справи було відкладено на 1 вересня 2016 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 1 вересня 2016 року судом було оголошено перерву до 8 вересня 2016 року.

Під час судового засідання 8 вересня 2016 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову з підстав того, що надані Товариством видаткові накладні не містять відомостей про відповідальну особу покупця, якою здійснено прийняття товару. Також, не погоджуючись з розрахунком трьох процентів річних та інфляційних втрат, представники Агрохолдингу надали контррозрахунок вказаних компенсаційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2014 року між Товариством та публічним акціонерним товариством Агрофірма «Авіс» (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити своєму контрагенту, який в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 2.1 укладеного правочину кількість товару, який поставлявся, визначався сторонами в додатку до договору, в якому були вказані кількісні та якісні характеристики товару (далі - специфікація), який мав бути погоджений сторонами на кожну партію товару та був невід'ємною частиною даної угоди.

Одержаний товар вважався прийнятим покупцем по якості - відповідно до візуального огляду та сертифіката якості під час передачі товару представнику покупця та по кількості - відповідно до даних, зазначених в видаткових накладних. Остаточна кількість поставленого товару визначалась згідно даних, зазначених у видаткових накладних на товар.

Відповідно розділу 4 договору ціна за одиницю товару, його загальна вартість зазначались у специфікаціях до даної угоди. Розрахунки за поставлений товар мали здійснюватись шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Товариства не пізніше п'ятнадцяти банківських днів після розвантаження товару. Оплата за товар могла бути здійснена й іншими способами, передбаченими чинним законодавством, у тому числі з використанням вексельних розрахунків, зарахування зустрічних однорідних вимог тощо. Ціна спірного договору становила суму всіх видаткових накладних на товар.

На виконання укладеного правочину Товариство у період з травня 2014 року по квітень 2015 року поставило, а покупець прийняв товару на загальну суму 3 292 391,31 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, рахунків на оплату та податковими накладними.

Водночас, суд не приймає доводи відповідача щодо невідповідності зазначених документів з огляду на те, що видаткова накладна, підписана представником юридичної особи та скріплена її печаткою, є належним доказом отримання товару таким суб'єктом господарювання. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 20 вересня 012 року в справі № 6/5007/31/12. Крім того, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може спростовувати таку господарську операцію. У той же час, не зазначення у видатковій накладній посади та прізвища відповідальної особи, не може впливати на належне виконання Покупцем зобов'язань за договором.

Судом встановлено, що оплата поставленого товару здійснена покупцем частково в розмірі 2 557 393,53 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками про рух грошових коштів. Таким чином, борг відповідача перед Товариством становить 734 997,78 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 734 997,78 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Агрохолдинг на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 39 524,54 грн. трьох процентів річних та 367 617,26 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за кожною окремою партією.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено арифметичний перерахунок вказаних компенсаційних втрат та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають 360 764,46 грн. інфляційних втрат та 37 333,58 грн. трьох процентів річних.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Товариства до відповідача. У той же час у задоволенні решти вимог позивача слід відмовити.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В, ідентифікаційний код 00851519) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дезомаркет» (03115, місто Київ, вулиця Феодори Пушиної, будинок 8-А, ідентифікаційний код 34575654) 734 997 (сімсот тридцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 78 коп. основного боргу, 360 764 (триста шістдесят тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 37 333 (тридцять сім тисяч триста тридцять три) грн. 58 коп. трьох процентів річних, а також 16 996 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 43 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15 вересня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко