Ухвала суду № 61331105, 09.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09.09.2016Справа № 910/17956/15

За заявою публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про відстрочку виконання рішення

у справі № 910/17956/15

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;

2) публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України»;

до публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 14 220 518,28 грн.

Головуючий суддя Привалов А.І.

Судді: Ковтун С.А.

Нечай О.В.

Представники сторін:

від заявника: Халимон С.В., довіреність № 91/2016/01/25-3 від 25.01.2016р.;

від прокуратури: не з'явився;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Сороколіт Є.М., довіреність № 14-75 від 21.04.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (надалі - позивач-1) та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач-2) з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - відповідач) суми заборгованості в розмірі 14 220 518,28 грн., а саме суми 3% річних в розмірі 84 013,20 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 14 136 505,08 грн., нарахованих за період з листопада 2014 року по червень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу №13/3409-БО-41 від 28.12.2012р. виконав з порушенням передбачених Договором строків, у зв'язку з чим йому було нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. (колегія суддів: С. Морозов, С. Мудрий, С. Ковтун), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016р., позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з відповідача на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз" 3% річних у розмірі 84 013,20 грн. та інфляційних втрат у сумі 2 083 610,68 грн. В іншій частині в позові відмовлено. Також, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Київенерго" в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 11 139,53 грн.

13.05.2016р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. видано відповідні накази.

29.08.2016р. публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі № 910/17956/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 29.08.2016р. № 04-23/1815 призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи, у зв'язку з перебуванням головуючого судді по справі Морозова С.М. у відпустці.

За результатами повторного автоматичного розподілу матеріалів справи, заяву публічного акціонерного товариство "Київенерго" про відстрочку виконання рішення передано на розгляд судді Привалову А.І.

Крім того, на підставі розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31.08.2016р. № 04-23/1849 змінено склад колегії суддів по справі №910/17956/15, у зв'язку з перебуванням судді Мудрого С.М. у відпустці.

За результатами повторного автоматичного розподілу матеріалів справи, заяву публічного акціонерного товариство "Київенерго" про відстрочку виконання рішення передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Ковтун С.А., Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2016р. у справі № 910/17956/15 заяву публічного акціонерного товариство "Київенерго" про відстрочку виконання рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2016р.

08.09.2016р. через загальний відділ господарського суду від представника ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надійшли заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення, в яких зазначається про те, що наведені боржником у заяві обставини не є виключними та не доводять неможливість виконання вказаного рішення.

Присутній у судовому засіданні 09.09.2016р. представник заявника (боржника) повністю підтримав вимоги, викладені в заяви про відстрочку виконання рішення.

Представник позивача-2 проти заяви заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях, поданих через канцелярію суду.

Представники прокуратури та позивача-1 в судове засідання 09.09.2016р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що господарський суд обмежений десятиденним строком розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, суд вважає за можливе розглянути дану заяву без участі представників прокуратури та позивача-1.

Розглянувши заяву публічного акціонерного товариство "Київенерго", суд дійшов висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Водночас, Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Згідно з п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Як вбачається з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Так, в обґрунтування поданої до суду заяви, заявник посилається на те, що Верховною Радою України 07.07.2016 року прийнято, 14.07.2016 року підписано Головою ВРУ та направлено на підпис Президенту України Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення", яким доповнено Розділ VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок природного газу" пунктом 6і абзац третій якого має наступний зміст: "За умови відсутності у теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій заборгованості за загальний обсяг природного газу, спожитого для виробництва теплової, електричної енергії та для власних потреб до 1 січня 2014 року, неустойка (штраф, пеня), інші штрафні, фінансові санкції, а також інфляційні нарахування і проценти річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, були або можуть бути нараховані на заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, що утворилася станом на 01 липня 2015 року, вважаються погашеними згідно з цим Законом та підлягають подальшому списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, і не можуть бути предметом подальшого продажу". Таким чином, на думку заявника, зобов'язання ПАТ "Київенерго", встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2015р. у справі № 910/17956/15, стануть припиненими в силу закону, з дня набрання чинності законом. Заявник також зазначає, що згідно даних Звіту про фінансовий стан ПАТ "Київенерго" станом на 31.03.2016 дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги складає 4,5 млрд. грн.,згідно даних Звіту про фінансові результати ПАТ "Київенерго" за 2015 рік товариство отримало чистий збиток в розмірі 1,6 млрд. грн., а за перше півріччя 2016 року - збиток склав 752,2 млн. грн. Так, заявник вказує, що починаючи з 28.01.2016 року, все майно ПАТ "Київенерго". в т.ч. грошові кошти на рахунках, арештовані державним виконавцем в процесі виконання рішень на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Крім того, заявник в обґрунтування заяви посилається порушенням Кабінетом Міністрів України строків відшкодування державою з держбюджету різниці в тарифах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 04.06.2015 року.

Позивач-2 проти заяви заперечив, посилаючись на те, що відсутність фінансування з державного бюджету на покриття різниці в тарифах на теплову енергію не є умовою для надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачає, що обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Позивач-2 зазначає, що згідно з інформацією з офіційного порталу Верховної Ради України від 15.08.2016 року Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення" з пропозицією Президента України про його відхилення повернуто для повторного розгляду Верховною Радою України. Також, позивач 2 вказує, що не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є досить тяжким, у зв'язку великою кредиторською заборгованістю перед своїми контрагентами, розмір якої станом на 30.06.2016 року становив 36 904 521,00 грн., що тягне за собою позови до позивача-2, і як наслідок додаткове фінансове навантаження у вигляді стягнення з позивача-2 штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Вказані заперечення було долучено судом до матеріалів справи.

Частиною 5 статі 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу вимог ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Отже, з правових конструкцій вказаних статей випливає, що судові рішення можуть прийматися у формі: рішень, ухвал, постанов та є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003р. «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що «затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції» (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд враховує ту обставину, що саме з вини відповідача позивач був вимушений звертатись до суду для захисту своїх прав, наявність порушення яких встановлено судом.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, суд не може погодитися з доводами боржника про його незадовільний фінансовий стан як причину неможливості виконати рішення суду, оскільки збиток підприємства за даними звіту про фінансові результати за січень-червень 2016 суттєво зменшився порівняно з таким показником звіту про фінансові результати за 2015 рік, а розмір активів боржника за даними балансу на 31.03.2016 значно перевищує розмір пасивів.

Крім того, суд враховує надзвичайно високий показник наявності у боржника дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, стягнення якої сприятиме накопиченню активів у публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що описаний боржником у заяві фінансовий стан відсутності грошових коштів для оплати заборгованості перед стягувачем не є виключною обставиною, яка давала б підстави для відстрочення виконання судового рішення, оскільки таке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Водночас, суд не може брати до уваги посилання боржника на положення проекту Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення", який станом на даний час повторно не розглянуто Верховною Радою України та не прийнято.

Крім того, при вирішенні питання відстрочки виконання судового рішення суд зважає на матеріальний інтерес стягувача в отриманні присуджених до стягнення з відповідача сум як підприємства, яке має особливе значення для держави. При цьому, суд також бере до уваги подані стягувачем докази на підтвердження свого матеріального становища.

Таким чином, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що причини, з яких відповідач не має можливості виконати рішення, не є поважними, а відтак заява публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі № 910/17956/15 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015р. у справі № 910/17956/15 відмовити.

Головуючий суддя А.І. Привалов

Суддя С.А. Ковтун

Суддя О.В. Нечай