Рішення № 61329688, 08.09.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016 р.Справа № 917/328/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро", вул. Леніна 49, с.Сари, Гадяцького району, Полтавської області, 37340

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька,47, м.Гадяч, Полтавської області, 37300

про стягнення 4 609 299,38 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 363 від 07.09.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 29.02.2016р.

Рішення приймається після перерв, оголошених в судових засіданнях 30.08.2016р., 01.09.2016р.

Розглядається позов про стягнення 4 609 299,38 грн. заборгованості, з яких: 4 509 863,42 грн. основного боргу за договором поставки № 26-С від 01.06.2012р., 14 377,60 грн. 3% річних, 34 549,11 грн. інфляційних, 50 509,25 грн. штрафу.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Ухвалою суду від 28.04.2016р. провадження у даній справі зупинялося до вирішення пов»язаної з нею цивільної справи № 530/586/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дружба», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору № 26-С від 01.06.2012р.

Ухвалою від 09.08.2016р. судом поновлено провадження у даній справі, оскільки за ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області залишено без розгляду позовну заяву ТОВ "Гадячсир" у справі № 530/586/16-ц.

Позивачем неодноразово зменшувалися позовні вимоги.

Так, 05.04.2016р. позивачем подана заява про зменшення позовних вимог у зв"язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 456 863,42 грн. основного боргу за договором поставки № 26-С від 01.06.2012р., 14 377,60 грн. 3% річних, 34 549,11 грн. інфляційних, 50 509,25 грн. штрафу.

18.08.2016р. позивач через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомляє про часткове погашення суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 2 045 198,42 грн. основного боргу за договором поставки № 26-С від 01.06.2012р., 14 377,60 грн. 3% річних, 34 549,11 грн. інфляційних, 50 509,25 грн. штрафу.

01.09.2016р. позивач через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомляє про часткове погашення суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3 516 863,47 грн. основного боргу за договором поставки № 26-С від 01.06.2012р., 14 377,60 грн. 3% річних, 34 549,11 грн. інфляційних, 50 509,25 грн. штрафу.

При цьому, в даній заяві позивач просить:

- в рахунок погашення заборгованості в сумі 940 000,00 грн. (дев'ятсот сорок тисяч гривень 00 копійок) врахувати наступні платіжні доручення: Платіжне доручення №3126 від 01.04.2016 року; Платіжне доручення №4488 від 04.04.2016 року; Платіжне доручення № 48758 від 05.04.2016 року; Платіжне доручення №22429 від 07.04.2016 року; Платіжне доручення № 48953 від 08.04.2016 року; Платіжне доручення №4902! від 1 1.04.2016 року; Платіжне доручення №331 від 12.04.2016 року; Платіжне доручення №340 від 13.04.2016 року; Платіжне доручення № 49243 від 18.04.2016 року; Платіжне доручення № 4633 від 19.04.2016 року; Платіжне доручення № 9452 від 19.04.2016 року.

- заяву про зменшення розміру позовних вимог № 17/08/16-юр. від 17 08 2016 року залишити без задоволення та не враховувати під час ухвалення судового рішення.

- не враховувати під час ухвалення судового рішення наступні платіжні документи які були подані разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог № 17/08/16-юр. від 17 08 2016 року: Платіжне доручення № 9353 від 01.08.2016 року; Платіжне доручення № 9444 від 02.08.2016 року; Платіжне доручення № 9553 від 03.08.2016 року; Платіжне доручення № 9650 від 04.08.2016 року; Платіжне доручення № 130 від 05.08.2016 року; Платіжне доручення № 131 від 05.08.2016 року; Платіжне доручення № 9760 від 08.08.2016 року; Платіжне доручення № 9761 від 08.08.2016 року; Платіжне доручення № 10079 від 12.08.2016 року; Платіжне доручення № 10080 від 12.08.2016 року; Платіжне доручення № 160 від 15.08.2016 року; Платіжне доручення № 161 від 15.08.2016 року.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обовязковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заява про зменшення позовних вимог приймається судом. Подальший розгляд справи проводиться в межах зменшених позовних вимог, згідно заяви, поданої 01.09.2016р.

Відповідач заявою за вх. № 10723 від 30.08.2016р. повідомив про сплату суми основного боргу у повному обсязі та надав платіжні документи в підтвердження цього.

31.08.2016р. відповідачем подано відзив на позов, в якому просить у позові відмовити повністю (вх. № 10801).

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.09.2016р.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" (далі по тексту - Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (далі по тексту - Відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 26-С від 01.06.2012р. (далі - Договір), згідно умов якого, позивач як постачальник зобов'язався систематично передати у власність покупця (відповідача) молочну сировину, а покупець зобов'язався приймати й оплачувати молоко на умовах та в порядку визначеному цим Договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору кількість молока зазначається у Спеціалізованій товарній накладній на перевезення молочної сировини за Формою-1 ТН (МС), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002 року (далі за текстом - товарна накладна), ціна - у Протоколах погодження цін (Додаток №1), які після погодження (в порядку передбаченому цим договором), належного оформлення та підписання, є невід'ємною частиною договору.

Підпунктом 2.1.1. сторони обумовили умови поставки: EXW Інкотермс 2010 - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: с. Сари, с. Рашівка, Гадяцького району, Полтавської області.

За пунктом 2.2. Договору право власності на молоко переходить до покупця з моменту його приймання і визначається датою підписання представником Покупця товарної накладної крім випадку виявлення Покупцем невідповідності молока вимогам ДСТУ 3662-97, діючим в Україні стандартам, а також ветеринарним та санітарним вимогам.

Відповідно до п. 2.3. Договору на кожну партію молока постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні супровідні документи:

- товарно-транспортну накладну Ф1-ТН, спеціалізовану товарну накладну формою №1-ТН (МС), із заповненням в них усіх реквізитів щодо кількості та якості молока;

- видаткову накладну;

- податкову накладну.

- Ветеринарне свідоцтво (Ф-2), яке надається Постачальником Покупцю, на заплановану кількість молока, що передаватиметься у власність Покупцю, на кожний місяць, не пізніше 3 числа поточного місяця.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним покупцем, на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою № З-ПК (МС), в якій вказується кількість та вартість молочної сировини.

Кінцеве (остаточне) приймання, оприбуткування та оплата молока здійснюється покупцем відповідно до кількісних та якісних показників, що зазначаються останнім в товарній накладній в графі «Прийнято» при прийманні молока на власному складі (п. 3.3. Договору).

Як зазначає позивач, з 01.11.2015р. по 31.01.2016р. на виконання умов Договору він поставив та передав у власність відповідачу товар на загальну суму 5 731 791,96 грн., що підтверджується видатковими накладними та приймальними квитанціями, зокрема: видаткова накладна № 71 від 05.11.2015 року; видаткова накладна № 72 від 10.11.2015 року; видаткова накладна № 73 від 15.11.2015 року; видаткова накладна № 74 від 20.11.2015 року; видаткова накладна № 75 від 25.11.2015 року; видаткова накладна № 76 від 30.11.2015 року;приймальна квитанція № 147 на закупівлю молочної сировини від 30.11.2015 року; видаткова накладна № 78 від 05.12.2015 року; видаткова накладна № 604 від 10.12.2015 року; видаткова накладна № 634 від 15.12.2015 року; видаткова накладна № 635 від 20.12.2015 року; видаткова накладна № 83 від 25.12.2015 року; видаткова накладна № 84 від 31.12.2015 року; приймальна квитанція №144 на закупівлю молочної сировини від 31.12.2015 року; видаткова накладна № 1 від 05.01.2016 року; видаткова накладна № 3 від 20.01.2016 року; видаткова накладна № 2 від 25.01.2016 року; видаткова накладна № 4 від 31.01.2016 року; приймальна квитанція № 131 на закупівлю молочної сировини від 31.01.2016 року.

Факт отримання від позивача товару на виконання умов договору поставки № 26-С від 01.06.2012р. у вказаних позивачем кількості та строки, відповідачем не заперечується.

Згідно п. 5.1 Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України-гривні, погоджується сторонами шляхом підписання Протоколу погодження цін (Додаток№1), який є невід»ємною частиною цього Договору.

Згідно п.5.5. Договору загальна сума Договору складається із сумарної вартості молока переданого у власність покупцю, згідно накладних, оформлених сторонами протягом дії даного Договору.

В пункті 5.4. Договору сторони визначили, що покупець проводить оплату за придбане молоко у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту переходу права власності на молоко.

Позивач вказує, що відповідач за одержаний товар розрахувався частково і з порушенням строків, узгоджених умовами договору поставки.

Зокрема, у позові відображено, що

за видатковою накладною № 71 від 05.11.2015 року відповідач здійснив оплати 06.01.2016р. на суму 146 928,49 грн, 11.01.2016р. на суму 60 000 грн.; 12.01.2016р. на суму 50 000 грн.; 14.01.2016р. на суму 40 000 грн.;

за видатковою накладною № 72 від 10.11.2015 року відповідач здійснив оплати 14.01.2016р. на суму 50 000,00 грн, 15.01.2016р. на суму 65 000 грн.; 16.01.2016р. на суму 30 000 грн.; 18.01.2016р. на суму 40 000 грн.; 19.01.2016р. на суму 55000,00 грн., 20.01.2016р. на суму 40 000 грн.;

за видатковою накладною № 73 від 15.11.2015 року відповідач здійснив оплати 21.01.2016р. на суму 30 000,00 грн, 22.01.2016р. на суму 20 000 грн.; 22.01.2016р. на суму 30 000 грн.; 25.01.2016р. на суму 80 000 грн.; 26.01.2016р. на суму 60 000 грн.; 27.01.2016р. на суму 40 000 грн.; 28.01.2016р. на суму 60 000 грн.;

за видатковою накладною № 74 від 20.11.2015 року відповідач здійснив оплати 29.01.2016р. на суму 200 000,00 грн, 01.02.2016р. на суму 20 000 грн.; 02.02.2016р. на суму 60 000 грн.;

за видатковою накладною № 75 від 25.11.2015 року відповідач здійснив оплати 03.02.2016р. на суму 5 000,00 грн, 04.02.2016р. на суму 5 000 грн.; 05.02.2016р. на суму 20 000 грн.; 08.02.2016р. на суму 5 000,00 грн, 09.02.2016р. на суму 5 000 грн.; 10.02.2016р. на суму 20 000 грн.

У заяві про зменшення позовних вимог за вх. № 4314 від 05.04.2016р. відображено, що за видатковою накладною № 75 від 25.11.2015 року, окрім зазначених вище проплат, відповідач здійснив оплати 11.02.2016р. на суму 5 000,00 грн, 19.02.2016р. на суму 5 000 грн.; 23.02.2016р. на суму 3 000 грн.; 31.03.2016р. на суму 40 000,00 грн.

У заяві про зменшення позовних вимог за вх. № 10805 від 01.09.2016р. відображено, що за видатковою накладною № 75 від 25.11.2015 року, окрім зазначених вище проплат, відповідач здійснив оплати 01.04.2016р. на суму 100 000,00 грн, 04.04.2016р. на суму 55 000 грн.

Крім того, у заяві про зменшення позовних вимог за вх. № 10805 від 01.09.2016р. позивач повідомляє, що:

за видатковою накладною № 76 від 30.11.2015 року відповідач здійснив оплати 05.04.2016р. на суму 45 000,00 грн, 07.04.2016р. на суму 90 000 грн., 08.04.2016р. на суму 180 000,00 грн.

за видатковою накладною № 78 від 05.12.2015 року відповідач здійснив оплати 11.04.2016р. на суму 60 000,00 грн, 12.04.2016р. на суму 60 000 грн., 13.04.2016р. на суму 60 000,00 грн., 18.04.2016р. на суму 220 000,00 грн.

за видатковою накладною № 604 від 24.12.2015 року відповідач здійснив оплати 19.04.2016р. на суму 37 000,00 грн, 19.04.2016р. на суму 33 000 грн.

В підтвердження вказаного позивач надав копії платіжних доручень № 3126 від 01.04.2016 року, № 4488 від 04.04.2016 року, № 48758 від 05.04.2016 року, № 22429 від 07.04.2016 року, №48953 від 08.04.2016 року, № 49021 від 11.04.2016 року, №331 від 12.04.2016 року, № 340 від 13.04.2016 року, № 49243 від 18.04.2016 року, № 4633 від 19.04.2016 року, № 9452 від 19.04.2016 року.

Представники сторін повідомили, що розбіжностей за даними обліку їх підприємств в частині спати і зарахувань зазначених вище проплат немає.

За даними позивача, сума основного боргу відповідача становить 3 516 863,47 грн. за наступними первинними документами: видатковою накладною № 604 від 10.12.2015 року, видатковою накладною № 634 від 15.12.2015 року, видатковою накладною № 635 від 20.12.2015 року, видатковою накладною № 83 від 25.12.2015 року, видатковою накладною № 84 від 31.12.2015 року, видатковою накладною № 1 від 05.01.2016 року, видатковою накладною № 3 від 20.01.2016 року, видатковою накладною № 2 від 25.01.2016 року, видатковою накладною № 4 від 31.01.2016 року.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що позивачем не надано повного пакету документів, зазначених у п. 23. Договору, зокрема спеціалізованих товарних накладних за формою № 1 - ТН (МС), тому ТОВ «Гадячсир», скориставшись своїм правом, передбаченим п. 2.4. Договору, було призупинено оплату товару за Договором, що, на думку відповідача, виключає порушення законних прав Позивача та тягне за собою відсутність підстав для задоволення позову, оскільки є наслідком порушення умов Договору самим Постачальником; з моменту звернення Позивача з даним позовом до суду, Відповідачем було повністю сплачено вартість поставленого товару за спірний період, що є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення суми основаного боргу.

В підтвердження вказаного відповідачем надані копії платіжних накладних за період з 21.04.2016р. по 28.07.2016р. (додаток до заяви за вх. № 10723 від 30.08.2016р.).

У відзиві з врахуванням доповнень до нього відповідачем відображено, що заборгованість за накладними, які визначені позивачем як підстави позову, ним була сплачена платіжними дорученнями за період з 21.04.2016р. по 15.06.2016р., зокрема від 21.04.2016р. на суму 88 450,00 грн.; 25.04.2016р. на суму 353 810,00 грн.; 26.04.2016р. на суму 73 710,00 грн.; 27.04.2016р. на суму 73 710,00 грн.; 28.04.2016р. на суму 81 900,00 грн.; 29.04.2016р. на суму 245 700,00 грн.; 05.05.2016р. на суму 163 800,00 грн.; 10.05.2016р. на суму 50 000,00 грн.; 10.05.2016р. на суму 270 000,00 грн.; 11.05.2016р. на суму 25 000,00 грн.; 11.05.2016р. на суму 28 000,00 грн.; 12.05.2016р. на суму 171407,00 грн.; 13.05.2016р. на суму 239 400,00 грн.; 17.05.2016р. на суму 76 767,00 грн.; 17.05.2016р. на суму 223 017,00 грн.; 18.05.2016р. на суму 76 780,00 грн.; 19.05.2016р. на суму 75 874,00 грн.; 20.05.2016р. на суму 234 944,00 грн.; 23.05.2016р. на суму 69 807,00 грн.; 25.05.2016р. на суму 145 174,00 грн.; 01.06.2016р. на суму 427 014,07грн.; 10.06.2016р. на суму 70 000,00 грн.; 10.06.2016р. на суму 75 349,00 грн.; 13.06.2016р. на суму 70 000,00 грн.; 14.06.2016р. на суму 75 000,00 грн.; 15.06.2016р. на суму 77 446,00 грн.

Позивач заперечує факт оплати відповідачем суми основного боргу у повному обсязі, вказуючи, що дані оплати не стосуються вище перелічених накладних, за якими рахується заборгованість та в призначеннях платежів вказано, що це оплата за молоко зг. рахунків, де не вказано, яка саме поставка молока оплачується, оскільки до цього у призначеннях платежів вказувалося: «молоко зг. Договору 26-С від 1.06.12».

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що з 01.11.2015р. по 31.01.2016р. на виконання умов Договору позивач поставив та передав у власність відповідачу товар на загальну суму 5 731 791,96 грн., що підтверджується видатковими накладними та приймальними квитанціями, зокрема: видаткова накладна № 71 від 05.11.2015 року; видаткова накладна № 72 від 10.11.2015 року; видаткова накладна № 73 від 15.11.2015 року; видаткова накладна № 74 від 20.11.2015 року; видаткова накладна № 75 від 25.11.2015 року; видаткова накладна № 76 від 30.11.2015 року;приймальна квитанція № 147 на закупівлю молочної сировини від 30.11.2015 року; видаткова накладна № 78 від 05.12.2015 року; видаткова накладна № 604 від 10.12.2015 року; видаткова накладна № 634 від 15.12.2015 року; видаткова накладна № 635 від 20.12.2015 року; видаткова накладна № 83 від 25.12.2015 року; видаткова накладна № 84 від 31.12.2015 року; приймальна квитанція №144 на закупівлю молочної сировини від 31.12.2015 року; видаткова накладна № 1 від 05.01.2016 року; видаткова накладна № 3 від 20.01.2016 року; видаткова накладна № 2 від 25.01.2016 року; видаткова накладна № 4 від 31.01.2016 року; приймальна квитанція № 131 на закупівлю молочної сировини від 31.01.2016 року.

Сторони у п.5.4 договору узгодили, що покупець здійснює оплату за об'єм молока поставленого постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів у найближчий банківський день, наступним за останнім днем поставки, у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

З огляду на визначений у договорі порядок розрахунку, зобов"язання по оплаті отриманого молока у відповідача виникло по закінченню 10-денного строку з моменту отримання товару та підписання відповідної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 26-С від 01.06.2012р. виконав повністю, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.01.2016р. на суму 146 928,49 грн, 11.01.2016р. на суму 60 000 грн.; 12.01.2016р. на суму 50 000 грн.; 14.01.2016р. на суму 40 000 грн.; 14.01.2016р. на суму 50 000,00 грн, 15.01.2016р. на суму 65 000 грн.; 16.01.2016р. на суму 30 000 грн.; 18.01.2016р. на суму 40 000 грн.; 19.01.2016р. на суму 55000,00 грн., 20.01.2016р. на суму 40 000 грн.; 21.01.2016р. на суму 30 000,00 грн, 22.01.2016р. на суму 20 000 грн.; 22.01.2016р. на суму 30 000 грн.; 25.01.2016р. на суму 80 000 грн.; 26.01.2016р. на суму 60 000 грн.; 27.01.2016р. на суму 40 000 грн.; 28.01.2016р. на суму 60 000 грн.; 29.01.2016р. на суму 200 000,00 грн, 01.02.2016р. на суму 20 000 грн.; 02.02.2016р. на суму 60 000 грн.; 5.11.2015 року відповідач здійснив оплати 03.02.2016р. на суму 5 000,00 грн, 04.02.2016р. на суму 5 000 грн.; 05.02.2016р. на суму 20 000 грн.; 08.02.2016р. на суму 5 000,00 грн, 09.02.2016р. на суму 5 000 грн.; 10.02.2016р. на суму 20 000 грн.; 11.02.2016р. на суму 5 000,00 грн, 19.02.2016р. на суму 5 000 грн.; 23.02.2016р. на суму 3 000 грн.; 31.03.2016р. на суму 40 000,00 грн.; 01.04.2016р. на суму 100 000,00 грн, 04.04.2016р. на суму 55 000 грн.; 05.04.2016р. на суму 45 000,00 грн, 07.04.2016р. на суму 90 000 грн., 08.04.2016р. на суму 180 000,00 грн.; 11.04.2016р. на суму 60 000,00 грн, 12.04.2016р. на суму 60 000 грн., 13.04.2016р. на суму 60 000,00 грн., 18.04.2016р. на суму 220 000,00 грн.; 19.04.2016р. на суму 37 000,00 грн, 19.04.2016р. на суму 33 000 грн.; 21.04.2016р. на суму 88 450,00 грн.; 25.04.2016р. на суму 353 810,00 грн.; 26.04.2016р. на суму 73 710,00 грн.; 27.04.2016р. на суму 73 710,00 грн.; 28.04.2016р. на суму 81 900,00 грн.; 29.04.2016р. на суму 245 700,00 грн.; 05.05.2016р. на суму 163 800,00 грн.; 10.05.2016р. на суму 50 000,00 грн.; 10.05.2016р. на суму 270 000,00 грн.; 11.05.2016р. на суму 25 000,00 грн.; 11.05.2016р. на суму 28 000,00 грн.; 12.05.2016р. на суму 171407,00 грн.; 13.05.2016р. на суму 239 400,00 грн.; 17.05.2016р. на суму 76 767,00 грн.; 17.05.2016р. на суму 223 017,00 грн.; 18.05.2016р. на суму 76 780,00 грн.; 19.05.2016р. на суму 75 874,00 грн.; 20.05.2016р. на суму 234 944,00 грн.; 23.05.2016р. на суму 69 807,00 грн.; 25.05.2016р. на суму 145 174,00 грн.; 01.06.2016р. на суму 427 014,07грн.; 10.06.2016р. на суму 70 000,00 грн.; 10.06.2016р. на суму 75 349,00 грн.; 13.06.2016р. на суму 70 000,00 грн.; 14.06.2016р. на суму 75 000,00 грн.; 15.06.2016р. на суму 77 446,00 грн., проте з порушенням строків виконання зобов"язання.

Докази того, що відповідач здійснив оплату поставленої позивачем продукції у визначені договором строки в матеріалах справи відсутні.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 03.03.2016р., відповідачем сплачено основний борг за видатковою накладною № 604 від 10.12.2015 року, видатковою накладною № 634 від 15.12.2015 року, видатковою накладною № 635 від 20.12.2015 року, видатковою накладною № 83 від 25.12.2015 року, видатковою накладною № 84 від 31.12.2015 року, видатковою накладною № 1 від 05.01.2016 року, видатковою накладною № 3 від 20.01.2016 року, видатковою накладною № 2 від 25.01.2016 року, видатковою накладною № 4 від 31.01.2016 року після пред"явлення позову, слід вважати, що між сторонами відсутній предмет спору, а провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

При цьому, суд відхиляє заперечення позивача щодо того, що оплати 21.04.2016р. на суму 88 450,00 грн.; 25.04.2016р. на суму 353 810,00 грн.; 26.04.2016р. на суму 73 710,00 грн.; 27.04.2016р. на суму 73 710,00 грн.; 28.04.2016р. на суму 81 900,00 грн.; 29.04.2016р. на суму 245 700,00 грн.; 05.05.2016р. на суму 163 800,00 грн.; 10.05.2016р. на суму 50 000,00 грн.; 10.05.2016р. на суму 270 000,00 грн.; 11.05.2016р. на суму 25 000,00 грн.; 11.05.2016р. на суму 28 000,00 грн.; 12.05.2016р. на суму 171407,00 грн.; 13.05.2016р. на суму 239 400,00 грн.; 17.05.2016р. на суму 76 767,00 грн.; 17.05.2016р. на суму 223 017,00 грн.; 18.05.2016р. на суму 76 780,00 грн.; 19.05.2016р. на суму 75 874,00 грн.; 20.05.2016р. на суму 234 944,00 грн.; 23.05.2016р. на суму 69 807,00 грн.; 25.05.2016р. на суму 145 174,00 грн.; 01.06.2016р. на суму 427 014,07грн.; 10.06.2016р. на суму 70 000,00 грн.; 10.06.2016р. на суму 75 349,00 грн.; 13.06.2016р. на суму 70 000,00 грн.; 14.06.2016р. на суму 75 000,00 грн.; 15.06.2016р. на суму 77 446,00 грн. не стосуються вище перелічених накладних, за якими рахується заборгованість та в призначеннях платежів вказано, що це оплата за молоко зг. рахунків, де не вказано, яка саме поставка молока оплачується, оскільки до цього у призначеннях платежів вказувалося: «молоко зг. Договору 26-С від 1.06.12».

Так, як вбачається з копій перелічених вище платіжних доручень та не заперечується сторонами в графі призначення платежу зазначено "плата за молоко згідно рахунків". Умовами договору 26-С від 1.06.12 не передбачено виставлення рахунків на оплату, проте інших договірних відносин в період дії вказаного договору до серпня 2016р. за твердженням представників сторін не було.

Оскільки у призначеннях платежу відсутні посилання на конкретний рахунок, суд погоджується з позицією відповідача щодо зарахування вказаних платежів в рахунок погашення заборгованості за попередній період, зокрема за видатковою накладною № 604 від 10.12.2015 року, видатковою накладною № 634 від 15.12.2015 року, видатковою накладною № 635 від 20.12.2015 року, видатковою накладною № 83 від 25.12.2015 року, видатковою накладною № 84 від 31.12.2015 року, видатковою накладною № 1 від 05.01.2016 року, видатковою накладною № 3 від 20.01.2016 року, видатковою накладною № 2 від 25.01.2016 року, видатковою накладною № 4 від 31.01.2016 року.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що позивачем не надано повного пакету документів, зазначених у п. 23. Договору, зокрема спеціалізованих товарних накладних за формою № 1 - ТН (МС), тому ТОВ «Гадячсир», скориставшись своїм правом, передбаченим п. 2.4. Договору, було призупинено оплату товару за Договором, що, на думку відповідача, виключає порушення законних прав Позивача та тягне за собою відсутність підстав для задоволення позову, оскільки є наслідком порушення умов Договору самим Постачальником, судом відхиляється з огляду на те, що факт отримання від позивача товару на виконання умов договору поставки № 26-С від 01.06.2012р. у вказаних позивачем кількості та строки, відповідачем не заперечується; а строки і порядок розрахунків сторони визначили у пункті 5.4. Договору.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов"язання.

В п. 6.2 Договору сторони встановили, що у випадку якщо заборгованість з оплати молока становить 10 (календарних) днів і більше, покупець зобов"язаний сплатити штраф у розмірі 1% від суми боргу.

На підставі вказаного позивачем заявлено до стягнення 50 509,25 грн. штрафу за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 72 від 10.11.2015 року; № 73 від 15.11.2015 року; № 74 від 20.11.2015 року; № 75 від 25.11.2015 року; № 76 від 30.11.2015 року; № 78 від 05.12.2015 року; № 604 від 10.12.2015 року; № 634 від 15.12.2015 року; № 635 від 20.12.2015 року; № 83 від 25.12.2015 року; № 84 від 31.12.2015 року; № 1 від 05.01.2016 року; № 3 від 20.01.2016 року; № 2 від 25.01.2016 року; № 4 від 31.01.2016 року.

Відповідач контррозрахунку заявленого до стягнення розміру штрафу не надав, про неправильність проведених позивачем нарахувань суд не повідомляв.

З огляду на визначений у п.5.4. договору порядок розрахунків, нарахування позивачем штрафу за несвоєчасну оплату товару в сумі 50 509,25 грн., що наведена у розрахунку ціни позову, відповідає вимогам Господарського кодексу України та умовам пункту 6.2. Договору, а тому вимоги про його стягнення є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 14 377,60 грн. 3% річних за загальний період з 20.11.2015р. по 12.02.2016р. та 14 377,60грн. інфляційних за аналогічний період.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач контррозрахунку заявлених до стягнення розмірів 3% річних та інфляційних нарахувань не надав, про неправильність проведених позивачем нарахувань суд не повідомляв.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманого товару та проведених відповідачем оплат), суд прийшов до висновку, що заявлені розміри відповідають вимогам Цивільного кодексу України, є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, сплата суми основного боргу відбулося ним після звернення позивача з даним позовом до суду та порушення провадження у справі, понесені позивачем при пред'явленні даного позову судові витрати зі сплати судового збору згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.1. ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також ро"зяснено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Таким чином, враховуючи, що порядок повернення сум судового збору, визначений у статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає обов"язкову наявність клопотання особи, яка має право на повернення сум сплаченого до Державного бюджету України судового збору, а відтак суд позбавлений права вирішення цього питання без відповідного клопотання сторони.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п.1-1 ч.1), 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, буд.47, м.Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 33460268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" (вул. Леніна 49, с.Сари, Гадяцького району, Полтавської області, 37340, ідентифікаційний код 33268530) 14 377,60 грн. 3% річних, 34 549,11 грн. інфляційних, 50 509,25 грн. штрафу, 53 779,49 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 13.09.2016р.

Суддя Киричук О.А.