Ухвала суду № 61325441, 13.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7384/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Грибан І.О., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елан-КМ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Елан-КМ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року,

У с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елан-КМ» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2012 року №0000592308.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року вищевказане рішення скасовано, адміністративний позов - задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2016 року скасовано постанову апеляційного суду з підстав порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, й направлено справу до цього суду на новий розгляд.

При цьому, судом касаційної інстанції звернуто увагу на те, що під час розгляду даної справи необхідно було встановити зміст господарських операцій, за якими сформований оспорюваний податковий кредит, договірні умови поставки, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі. Також, касаційний суд зазначив, що суд має з'ясувати, чи порушувалось кримінальне провадження щодо особи, яка значилась посадовою особою ТОВ «Інтер Групп Союз» на час здійснення господарських операцій, та результат такого провадження.

З урахуванням мотивів та висновків суду касаційної інстанції, при новому апеляційному розгляді справи судом апеляційної інстанції витребувано у сторін відповідні докази.

Однак, сторонами вимоги суду не виконані.

У зв'язку із чим, колегія суддів переглядає судове рішення на підставі документів, наявних у матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення контролюючого органу є правомірним, встановивши обґрунтованість покладених в основу цього рішення тверджень відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Групп Союз» з приводу придбання у останнього товару, виходячи із того, що директор цього Товариства заперечує свою причетність до його господарської діяльності, і що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку понесених витрат із його господарською діяльністю.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що податковою інспекцією, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Інтер Групп Союз» за червень, липень та серпень 2011 року, за підсумками якої складено акт від 10 січня 2012 року №21/2308/32107716 та виявлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на суму 205 193,33 грн.

Як убачається із акту податкової перевірки, виявленні факти порушення норм податкового законодавства обґрунтовані тим, що позивачем, на переконання контролюючого органу, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду суми податку у складі витрат на придбання товару у ТОВ «Інтер Групп Союз» за договором купівлі-продажу. Такий висновок базується на аналізі змісту податкової інформації, отриманої із аналітичних інформаційних баз податкових інспекцій, а також відомостей щодо проведення опитування засновника і директора контрагента позивача, відповідно до якого останній заперечував свою причетність до господарської діяльності вказаного підприємства (службова записка ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва від 21.11.2011 №6852/ДПІ/26-10/3). Крім того, відповідачем враховано результати документальної перевірки ТОВ «Інтер Групп Союз» (акт від 24.11.2011 №2438/2304/37269936), під час якої встановлено відсутність цього Товариства за податковою адресою, складських приміщень, транспортних та інших засобів, так само як і трудових ресурсів, необхідних для забезпечення ведення господарської діяльності. На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Інтер Групп Союз» провадить діяльність поза межами правового поля, метою якої є надання неправомірної податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання шляхом укладення фіктивних правочинів, в тому числі стосовно позивача.

На підставі вказаного акту перевірки та у зв'язку із виявленими порушеннями, 01 лютого 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592308, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 205 194,00 грн, з них 205 193,00 грн - за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, а також результатами його адміністративного оскарження, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для формування податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Натомість, відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентами спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що в період, за який проводилась податкова перевірка, позивач був суб'єктом господарювання і платником податку на додану вартість, перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва. До видів господарської діяльності позивача відносились: виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі, інших меблів, роздрібна торгівля меблями, офісним та комп'ютерним устаткуванням, інші види видавничої діяльності та інша поліграфічна діяльність.

03 травня 2011 року між позивачем, як покупцем, і ТОВ «Інтер Групп Союз», як продавцем, укладено договір №030511 щодо купівлі-продажу товару.

Умовами цього договору передбачено, що назва товару (асортимент), його кількісні характеристики, ціна за одиницю і по видам, а також загальна вартість вказуються у додатку до договору, що виставляється продавцем на підставі узгоджених та надісланих у письмовому вигляді покупцем замовлень на товар. Замовлення й рахунки є додатками до даного договору та невід'ємними його частинами (п. 1.3 договору). З метою придбання товару, покупець проводить його попередню оплату згідно виставленого рахунка-фактури (п. 2.2). Доставка товару на склад покупця здійснюється за рахунок продавця (п. 2.3).

Як свідчать матеріали справи, протягом червня 2011 року між сторонами вказаного договору укладені додатки №№3, 4, 5, 6, 7 щодо товару - «ДСП ламіноване Бук 25 і 18 мм».

На підтвердження фактів поставок за вказаним договором позивачем надано суду видаткові та податкові накладні, складені протягом червня 2011 року, а на підтвердження розрахунків із контрагентом за поставлений товар - копії банківських виписок.

Вищевказані договір та первинні документи підписані від імені ТОВ «Інтер Групп Союз» особою - ОСОБА_3

Із укладених документів слідує, що в період із 1 по 15 червня 2011 року ТОВ «Інтер Групп Союз» поставлено позивачу вищевказаний товар, загальною вартістю з ПДВ - 1 231 160,00 грн, а останнім протягом цього ж місяця здійснено повну його оплату. Загальна кількість поставлено товару становить 23 137,7 кв. м. При цьому, кожна поставка включала від 3 до 5 тисяч кв. м товару.

Позивач пояснив, що вказаний товар ним придбавався з метою використання у власній господарській діяльності, яка полягає у виготовленні та реалізації меблів. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії первинних документів, що складались між ним та іншими господарюючими суб'єктами, які стосуються поставок офісних та інших меблів контрагентам.

Також, позивачем надано докази наявності у нього достатніх трудових ресурсів та основних засобів для ведення основної господарської діяльності й витяг із книги обліку довіреностей за червень 2011 року, в якій наявні записи про видачу довіреностей на отримання товару від постачальника - ТОВ «Інтер Групп Союз» за договором №030511.

Дослідивши надані позивачем документи, проаналізувавши пояснення позивача та доводи контролюючого органу, колегія суддів доходить висновку, що такі належним чином не підтверджують реальність спірних господарських операцій, і, як наслідок, правомірність задекларованого позивачем на їх підставі податкового кредиту, оскільки, з урахуванням даних податкової звітності контрагента позивача - ТОВ «Інтер Групп Союз», які відображені в акті податкової перевірки, це підприємство не має ані основних засобів, в тому числі транспортних, складських приміщень, ані достатніх трудових ресурсів для виконання обумовлених договором із позивачем поставок у вищевстановленій значній кількості.

Видаткові накладні, надані позивачем, усупереч приписам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять такого обов'язкового реквізиту, як місця їх складання. Це не дозволяє визначити місце вчинення господарської операції.

Ані до податкової перевірки, ані під час розгляду справи, не зважаючи на вимоги суду апеляційної інстанції, викладені в ухвалі від 12 липня 2016 року, позивач не надав передбачених договором від 03 травня 2011 №030511 письмових замовлень на товар, рахунків-фактур, які мали бути невід'ємною частиною цього договору, а також письмових пояснень щодо транспортування та зберігання придбаного товару й відповідних доказів (товарно-транспортні накладні, складська документація), які могли б підтвердити дійсне вчинення контрагентом спірних поставок, фактичний рух активів позивача і його контрагента.

Пояснення позивача щодо подальшої реалізації, тобто використання у власній господарській діяльності, придбаного у ТОВ «Інтер Групп Союз» товару, відхиляються колегією суддів, позаяк із них неможливо встановити, що реалізована позивачем продукція була виготовлення саме із товару, що був предметом угоди з ТОВ «Інтер Групп Союз».

Тобто, позивачем належно не підтверджено факту використання у власній господарській діяльності відповідного товару.

Попри наведене, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 2, 5, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969, який був чинним на час спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні документи повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити, як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавством установлено вимоги до податкових накладних та первинних документів бухгалтерського обліку щодо необхідності засвідчення таких уповноваженою на їх підписання особою.

Як убачається із матеріалів справи, судом першої інстанції в якості свідка був допитаний ОСОБА_3, який є засновником ТОВ «Інтер Групп Союз», і від імені якого були підписані вищедосліджені документи, що складались між цим Товариством і позивачем, і він повідомив, що до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтер Групп Союз» не має ніякого відношення, статутні внески до даного підприємства не здійснював, з директорами інших підприємств не зустрічався, ніякі документи щодо ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства, в т.ч. договори на поставку (купівлю) товарів, послуг, первинні документи не готував та не підписував.

З урахуванням викладеного, виписані від імені контрагента позивача податкові накладні та первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Наведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України, що викладені у постановах від 05 березня 2012 року (справа № 21-421а11), від 22 вересня 2015 року (справа № 810/5645/14).

Посилання позивача на податкову правосуб'єктність, зокрема реєстрацію контрагента позивача платниками податку на час спірних господарських операцій, не підтверджує фактів здійснення цих операцій.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не спростовано висновки відповідача про те, що спірні господарські операції у дійсності не відбувались, а їх документальне оформлення здійснювалось лише з метою мінімізації податкового навантаження та отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Оскільки сукупністю досліджених судом доказів не підтверджується рух активів та реальні зміни майнового стану позивача внаслідок спірних господарських операцій, а також об'єктивна спроможність їх фактичного здійснення учасниками, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та про відсутність підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елан-КМ» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя І.О. Грибан суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Грибан І.О.