Постанова № 61325363, 08.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р.Справа № 914/3098/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддівГриців В.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі реліональної філії Львівська залізниця

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.16

у справі № 914/3098/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку, м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця, м.Київ

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ

про: стягнення 1 853 105,94 доларів США

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 представник;

від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 представники;

від третьої особи не зявилися;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/3098/15 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.16 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 01.09.16.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.16 розгляд справи відкладено на 08.09.16.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.16 у справі №914/3098/15 (суддя Сухович Ю.О.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку 1 760 540,48 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 73 798,00 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 9 646,00 доларів США поточної заборгованості за процентами, 200 945,76 грн. пені. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця в дохід державного бюджету 73 080,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення пені, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 09.06.16 частково скасувати та прийняти нове рішенн, яким відмовити у стягненні пені.

При цьому, скаржник посилається на те, що рішення в частині стягнення пені не відповідає доказам по справі та спростовується матеріалами справи.

Зокрема, як зазначає апелянт, прострочення сплати відсотків за договором виникло внаслідок невиконання банком вимог заяви відповідача на придбання валюти. А тому позичальник не міг сплати банкові платіж в квітні 2015 року, а тому підставит для нарахування відсотків відсутні.

1 вересня 2016 року, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду, а тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

При цьому, на думку позивача, має місце прострочення боржника, що призвело до умисного невиконання відповідачем умов кредитного договору, який не вжив всіх заходів для погашення заборгованості за кредитним договором.

Третя особа участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечила, причини неявки суду не повідомила.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги наявність в матеріалах справи всіх необхідних доказів, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

За клопотанням сторін здійснюється технічна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу.

У судовому засіданні присутні представникик сторін навели свої доводи, міркування та заперечення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні присутніх представниікв, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку (банк) та Державним територіально-галузевим обєднанням Львівська залізниця (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця) (позичальник) було укладено кредитний договір №KKPOSKD.26145.033 (кредитний договір).

Кредитний договір укладено за результатом конкурсних торгів, що підтверджується Повідомленням про акцепт пропозиції конкурсних торгів від 12.11.2013р. за погодженням з Міністерством Фінансів України (лист Мінфіну від 24.12.2013р. №31-12110-19-10/37665) (Т.1, а.с.20).

За умовами п.1.1. кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, надалі по тексту кредит на умовах, визначених цим договором. Сторони встановлюють, що зобовязання банку з надання кредиту не є безвідкличними.

Відповідно до п.1.1.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію у сумі, яка не може перевищувати 1760540,48 доларів США (один мільйон сімсот шістдесят тисяч пятсот сорок доларів США 48 центів) (ліміт кредитної лінії).

Згідно з п.1.1.3. кредитного договору строк користування кредитом 3 роки з дати отримання позичальником першого траншу кредитних коштів. Моментом (днем) отримання позичальником кредиту вважається день перерахування банком грошових коштів першого траншу кредиту на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Відповідно до п.1.1.4. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом 10,0% (десять) відсотків річних.

За умовами п.1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: для виконання програми капітальних інвестицій та на поповнення обігових коштів, у тому числі рефінансування запозичень.

Відповідно до п.1.3. кредитного договору рахунок для погашення кредиту, сплати відсотків 37396124872263.

За умовами п.2.3. кредитного договору моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Згідно п.2.4. кредитного договору період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.

За умовами п.2.5. кредитного договору позичальник користується кредитними коштами за наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: дата початку строку дії ліміту 12 грудня 2013 року; дата закінчення строку дії ліміту 3 роки з дати отримання позичальником першого траншу кредитних коштів; діючий ліміт кредитної лінії 1760540,48 доларів США (один мільйон сімсот шістдесят тисяч пятсот сорок доларів США 48 центів).

При не виконанні графіка зменшення ліміту в зазначений строк, після дати закінчення строку дії ліміту, починаючи з наступного дня сума зменшення ліміту вважається простроченою. При цьому банк призупиняє подальше надання кредиту згідно п.3.1.9. цього договору.

За умовами п.2.7. та п.2.8. кредитного договору розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків здійснюється щоденно, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами (методом факт/факт), виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.

За умовами п.2.9. кредитного договору погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: в першу чергу витрати банку, повязані з одержанням виконання по цьому договору (витрати, повязані з реалізацією заставного майна, витрати на сплату судового збору та інших обовязкових платежів, витрати на юридичну допомогу, витрати, повязані зі зверненням стягнення на заставне майно тощо); в другу чергу прострочена заборгованість за процентами; в третю чергу нараховані проценти; в четверту чергу прострочена заборгованість за основною сумою боргу; в пяту чергу основна сума боргу; в шосту чергу штрафи пені та витрати/збитки банку, які виникли при супроводі кредиту, передбачені п.п.6.2., 6.3., 6.4. договору, якщо такі мали місце. Банк може змінити порядок погашення заборгованості на власний розсуд. Зміни порядку погашення заборгованості за цим договором здійснюється без укладання додаткової угоди шляхом направлення листа за допомогою програмного комплексу Клієнт-Банк та/або рекомендованою чи курєрською поштою за вказаними в договорі адресами сторін, або особистого вручення позичальнику.

За умовами п.2.9.1. кредитного договору у разі дострокового часткового погашення кредиту погашається основна сума боргу при відсутності простроченої заборгованості за кредитом.

Згідно п.2.9.2. кредитного договору у разі дострокового повного погашення кредиту заборгованість погашається в черговості погашення, що зазначена в п.2.9.

За умовами п.3.2.1. кредитного договору банк зобовязаний відкрити для обслуговування кредиту рахунок, зазначений в п.1.3.

Відповідно до п.4.2.1. кредитного договору позичальник зобовязаний здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

За умовами п.4.2.4. кредитного договору позичальник зобовязаний у період дії даного кредитного договору: укласти з банком договір банківського поточного рахунку не пізніше дати укладання цього договору; перевести надходження по господарським договорам, майнові права на отримання грошових коштів, по яким будуть передані в заставу банку на поточний рахунок відкритий в банку (згідно Постанови НБУ №23 від 25.01.2012р.).

Відповідно до п.6.1. кредитного договору сторони погодили, що при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема порушенні позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених умовами даного договору, у тому числі при порушенні цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд має право, зокрема змінити умови договору вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, виконання інших зобовязань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобовязаннями, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобовязується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобовязання за договором.

За умовами п.6.3. кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за процентами за кожний день прострочення.

06 січня 2015р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку (банк) та Державним територіально-галузевим обєднанням Львівська залізниця (позичальник) було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №KKPOSKD.26145.033 від 12.12.2013р. (додаткова угода №1).

Відповідно до п.1. додаткової угоди №1 сторони погодили внести зміни до п.2.4. розділу 2 Порядок надання і повернення кредиту та сплати процентів кредитного договору №KKPOSKD.26145.033 від 12.12.2013р. і викласти у наступній редакції: Період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. В січні 2015р. період сплати відсотків: з 1-го по 12-е включно. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.

В подальшому, на виконання умов кредитного договору №KKPOSKD.26145.033 від 12.12.2013р. та відповідно до заяв відповідача, банком надано відповідачу кредитні кошти в сумі 1760540,48 доларів США (один мільйон сімсот шістдесят тисяч пятсот сорок доларів США 48 центів), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача №26000900001328, відкритий в ПАТ ВБР, що підтверджується меморіальним валютним ордером №983194 від 08.01.2014 року . Зазначена обставна не заперечується позичальником.

Як встановлено місцевим господарським судом, на підставі постанови правління Національного банку України від 27.11.2014р. №743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014р. №132 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", згідно з яким з 28.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку".

Відповідно до наказу №1 від 28.11.2014р., до виконання повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації приступив п.Міхно Сергій Семенович.

Згідно ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб до повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відноситься вжиття передбачених законодавством заходів щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Керуючись ч.4 ст.34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №44 від 27.02.2015р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" до 27.03.2015р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" ОСОБА_6 до 27.03.2015р. включно (Т.1, а.с.67).

Згідно наказу №111 від 30.03.2015р. Про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (Т.1,а.с.68) продовжено повноваження ОСОБА_6 до дня отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", про що свідчить інформація розміщена на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що для виконання умов кредитного договору та сплати відсотків по кредиту за березень 2015 року, відповідач 30.03.2015р. згідно платіжного доручення № 245* на свій поточний рахунок №26000900001328 відкритий у банку, зарахував кошти в сумі 300 000,00 грн. для подальшого перерахування на купівлю валюти в сумі 14 952,54 доларів США (Т.3, а.с.38)

01 квітня 2015 року позичалшьник надіслав банку з використанням системи Клієнт-Банк платіжне доручення № 6 для зарахування банком 385 000,00 грн. на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2900 та оформив відповідну заяву на купівлю валюти в сумі 14 952,54 доларів США, проте банком дана заява не була виконана, вказана обставина не заперечується банком (Т.3, а.с.41).

Зважаючи на невиконання банком на придбання валюти 01.04.2015р. відповідач направив до позивача лист № НФ-11/1128 в якому просив банк надати розяснення щодо можливості купівлі валюти для погашення відсотків на суму вищевказаної заявки в термін до 06.04.2015р., а також розглянути можливість договірного списання банком коштів з поточного рахунку залізниці згідно п.п.3.1.5 кредитного договору (Т.3, а.с.42).

У звязку з неотриманням відповіді від банку, позичальник листом від 17.04.2015р. №НФ-11/1318 повідомив банк про припинення перерахування коштів для виконання своїх зобовязань за кредитним договором (Т.3, а.с.44).

21 серпня 2015р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням №5612, в якому зазначив про те, що у звязку із порушенням відповідачем термінів виконання зобовязань згідно п.п.2.4., 2.5. кредитного договору банк керуючись ст.212, 611, 651 ЦК України та п.6.1. кредитного договору змінює умови кредитного договору та вимагає дострокового повернення кредиту, оплати процентів та виконання інших зобовязань, передбачених кредитним договором за його користування в строк до 31.08.2015р. включно (Т.1, а.с.79).

Позичальник отримав вищенаведене повідомлення 27.08.2015р., що підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор №79000 4352327 5 (Т. 1, а.с.78), проте залишив його без відповіді та задоволення.

Посилаючись на невиконанням позичальником умов кредитного договору №KKPOSKD.26145.033 від 12.12.2013р., щодо сплати кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом та наявність простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 760 540,48 доларів США, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 73 798,00 доларів США, поточної заборгованості за процентами у розмірі 9 646,00 доларів США, банк, керуючись умовами п.6.3. договору, у звязку із порушенням строків сплати процентів за користування кредитом, нарахував позичальнику пеню, яка в гривневому еквіваленті складає 200 945,76 грн.

Зважаючи на вищенаведене, ПАТ Всеукраїнський банк розвитку звернувся до ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця про стягнення 1760540,48 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 73798,00 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 9646,00 доларів США поточної заборгованості за процентами та 200 945,76 грн. пені (уточнені позовні вимоги від 02.11.15, Т.3, а.с.22-26). Пеня згідно уточненого розрахунку становить 402 044,93 грн. (Т.4. 96-98)

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За приписами статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивач належним чином виконав покладені на нього зобовязання за кредитним договором та надав позичальнику кошти в сумі 1760540,48 доларів США (один мільйон сімсот шістдесят тисяч пятсот сорок доларів США 48 центів). Вказана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним валютним ордером №983194 від 08.01.2014 року та випискою по рахунку.

Згідно ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.2.4. кредитного договору період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Згідно п.4.2.1 кредитного договору позичальник зобовязується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії та виконувати всі свої зобов"язання у повному обсязі та у строки, передбачені кредитним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що з моменту отримання кредиту та включно до березня 2015 року позичальник погашав заборгованість за процентами своєчасно, відповідно до умов кредитного договору, що не заперечується банком.

Для сплати відсотків по кредиту за березень 2015 року, відповідач 30.03.2015р. згідно платіжного доручення № 245* на свій поточний рахунок №26000900001328 відкритий у банку, зарахував кошти в сумі 300 000,00 грн. для подальшого перерахування на купівлю валюти в сумі 14 952,54 доларів США.

01 квітня 2015р. відповідач відправив банку з використанням системи Клієнт-Банк платіжне доручення № 6 для зарахування банком 385 000,00 грн. на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2900 та оформив відповідну заяву на купівлю валюти в сумі 14 952,54 доларів США, проте банком дана заява не була виконана.

З огляду на порушенням відповідачем зобовязань за кредитним договором, 21.08.2015р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням №5612, про те, що у звязку із порушенням відповідачем термінів виконання зобовязань згідно п.п.2.4., 2.5. кредитного договору банк керуючись ст.212, 611, 651 ЦК України та п.6.1. кредитного договору змінює умови кредитного договору та вимагає дострокового повернення кредиту, оплати процентів та виконання інших зобовязань, передбачених кредитним договором за його користування в строк до 31.08.2015р. включно.

При цьому банк покликався на те, що кошти в гривнях, які були перераховані відповідачем для купівлі іноземної валюти на аналітичний рахунок не надійшли, оскільки у звязку з введенням тимчасової адміністрації в ПАТ ВБР платіжні доручення щодо такого перерахунку залишені без виконання на підставі п.1 ч.5 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, якою передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Оцінюючи матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновоком місцевого господарського суду стосовно стягнення з відповідача 1760540,48 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 73798,00 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 9646,00 доларів США поточної заборгованості за процентами є правомірними з огляду на наступне:

У силу ч.2 ст.1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст. 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не виконано умови кредитного договору №KKPOSKD.26145.033 від 12.12.2013р., щодо сплати кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, відтак станом на 21.08.2015р. за розрахунками позивача у відповідача існує прострочена заборгованість по тілу кредиту у розмірі 1760540,48 доларів США, прострочена заборгованість за процентами у розмірі 73798,00 доларів США, поточна заборгованість за процентами у розмірі 9646,00 доларів США.

Відтак, нараховний банком до стягнення борг, що виник у звязку з невиконням позичальником у встановлені строки у мов кредитного договору є обгрунтованим.

Щодо стягнення зазначеної суми боргу в іноземній валюті, колегія суддів зазначає:

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (№ 2121-ІІІ) кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролюоперації з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту «в» п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні у законодавстві не визначено меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролює наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті (постанова ВСУ від 24.09.14 у справі 6-154цс14).

В матеріалах справи міститься генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій від 02.12.13 №253-3 відповідно до якої ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» має право здійснювати операції в іноземній валюті.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості задоволення позову та стягнення заборгованості в іноземній валюті.

Разом з цим, перевіряючи доводи апеляційної скарги та матеріалів справи щодо підставності нарахування та стягнення пені за прострочення виконання зобовязання, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до умов п.6.3. кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за процентами за кожний день прострочення.

На підставі зазначених норм та умов договору місцевим гсоподарським судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 200 945,76 грн., проте з таким висновокм місцевого господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке:

Як зазначено вище, кошти в гривнях, які були перераховані відповідачем для купівлі іноземної валюти на аналітичний рахунок не надійшли, оскільки у звязку з введенням тимчасової адміністрації в ПАТ ВБР платіжні доручення щодо такого перерахунку залишені без виконання на підставі п.1 ч.5 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, якою передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до п.6 ч.6 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час дії тимчасової адміністрації не заборено здійснення купівлі - продажу валюти фізичним та юридичним особами для погашення ними зобовязань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обовязкового продажу валюти.

Таким чином, не зважаючи на введення тимчасової адміністрації, банк, на виконанння зобовязань за кредитним договором, не був обмежений у можливості купівлі валюти для погашення відповідачем заборгованості за відсотками по кредитному договору.

Посилання позивача, які взяті до уваги місцевим господарським судом, на абз .2 п.6 ч.6 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якого зобовязання щодо купівлі валюти виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази того, що у банку була відсутня фінансова можливість на купівлю валюти для погашення позичальником процентів за кредитним договором.

Крім того, варто зазначити, що відповідач був позбавлений можливості самостійно придбати валюту (в іншому банку) для погашення відсотків, оскільки купівля іноземної валюти у т.ч. з метою виконання зобовязань за кредитними операціями регламентується постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005р. №281 якою затверджено Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (Положення).

Так, згідно п.п. а п.1 глави 3 розділу ІІ Положення, купувати, обмінювати іноземну валюту у випадках, передбачених законодавством України, з метою виконання зобовязань резидента-позичальника, що не є субєктом ринку, за кредитним договором (договором позики) має право лише субєкт ринку, від якого отримано кредит (позику), а в разі отримання кредиту від банківського консорціуму уповноважений банк, який визначено головним, або кожний уповноважений банк-власник у межах наданих ним коштів відповідно до умов договору.

Згідно п.2 розділу ІІІ Положення, субєкт ринку зобовязаний зараховувати куплену, обміняну за дорученням клієнтів іноземну валюту на поточні рахунки клієнтів.

Таким чином, у даному випадку позичальник був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за кредитним договором, що підтверджує відсутність вини з боку відповідача та виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу ст.218 ГК України та ст.614 ЦК України.

Відсутність вини з боку відповідача підтверджується вжиттям всіх заходів, зокрема перерахунком коштів на рахунок банку для купівлі валюти, необхідних для належного виконання зобовязань в частині сплати відсотків за кредитним договором.

Відтак, встановивши зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 200 945,76 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, щодо відсутності вини відповідача у прострочення сплати відсотків у звязку з неможливістю купівлі валюти, які не були враховані місцевим господарським судом під час прийняття рішення, та обґрунтованість доводів, що містяться в апеляційній скарзі стосовно цього, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове скасування рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.16 у даній справі.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на сторін, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в порядку вимог ст.ст. 49,105 ГПК України.

Щодо розподілу судового збору колегія суддів зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що позивач у даній справі на момент подання позову був звільнений від сплати судового збору, разом з цим, відповідно до вимог ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Зважаючи на часткове скасування рішення місцевого господарського суду та задоволеня апеляційної скарги судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогами відшкодовується за рахунок позивача не зважаючи на звільнення його від сплати судового збору.

Щодо визначення суми судового збору, яка підлягає стягненню, судова колегія зазначає таке:

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

З офіційних даних Національно Банку України, які містяться на офіційному сайті НБУ(https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/currency/search?formType=searchFormDate&time_step=daily&date=28.08.2015&outer=table&execute=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8), станом на момент подання позову (28.08.15) курс гривні до іноземної валюти (долар США) становив 2131,7 грн. за 100 доларів США.

Таким чином, сума позову у даній справі з врахуванням офіційного курсу валют становить 39 405 948,34 грн.

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму ВГС України від 21.02.13 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати нерезидентами судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. Водночас абзацом третім частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті: для нерезидентів (за їх бажанням) - в іноземній валюті, для інших платників у гривнях.

Аналогічним чином вирішується й питання щодо сплати судового збору за подання апеляційних (касаційних) скарг у відповідних справах, тобто цей збір визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого на день сплати судового збору за подання скарги.

Відтак, судовий збір який підлягає сплаті за подання позову та апеляційної скарги має бути сплачено виходячи з суми позову в розмірі 39 405 948,34 грн.

Відповідно до ч.4 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції Закону України № 3674-VI від 12.08.15, чинна на момент подання позову) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, становить 2 % ціни позову, але не більше 60 розмірів мінімальних заробітніх плат. Враховуючи ціну позову у даній справі та розмір мінімальної заробітньої плати на момент подання позову, судовий збір який підлягав сплаті за подання позовної заяви становить 73 080 грн., за подання апеляційної скарги 110% від суми судового збоу, що підлягав сплати при поданні позову, тобто 80 388,00 грн.

Виходячи із розміру задоволених позовних вимог у даній справі, судовий збір який підлягає відшкодуванню відповідачу за розгляд справи в суді першої інстанції становить 370,80 грн., за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 401,94 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі реліональної філії Львівська залізниця задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.16 у справі №914/3098/15 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця (79007, м.Львів, Галицький район, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку (01135, м.Київ, Шевченківський район, вул.Чорновола Вячеслава, буд.25; код ЄДРПОУ 36470620) 200 945,76 грн. пені та 370,80 грн. судового збору скасувати.

3.Прийняти в цій частині нове рішення. В позові про стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця (79007, м.Львів, Галицький район, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку (01135, м.Київ, Шевченківський район, вул.Чорновола Вячеслава, буд.25; код ЄДРПОУ 36470620) 200 945,76 грн. пені та 370,80 грн. судового збору відмовити.

4.В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця (79007, м.Львів, Галицький район, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку (01135, м.Київ, Шевченківський район, вул.Чорновола Вячеслава, буд.25; код ЄДРПОУ 36470620) 1 760 540,48 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 73 798,00 доларів США простроченої заборгованості за процентами та 72 709,20 грн. судового збору рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.16 у справі № 914/3098/15 залишити без змін.

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку (01135, м.Київ, Шевченківський район, вул.Чорновола Вячеслава, буд.25; код ЄДРПОУ 36470620) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця (79007, м.Львів, Галицький район, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 40081195) 401,94 грн. у відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6.Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено13.09.16

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.