Постанова № 61325236, 12.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016 року Справа № 904/2984/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.,

секретар судового засідання: Однорог О.В.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №36-199 від 02.02.2015 року;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №1350 від 25.07.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2016 року у справі №904/2984/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпропетровськ

про стягнення 91 555 грн. 62 коп.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський стрілочний завод" (надалі ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") на свою користь 91 555 грн. 62 коп. збитків, завданих нестачею вантажу та 1 378 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2016 року у справі №904/2984/16 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено; з ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на користь ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" стягнуто 91 555 грн. 62 коп. збитків та 1 378 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відносини, повязані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України Про транспорт, Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст.3 Закону України Про залізничний транспорт встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обовязковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (надалі - Статут залізниць України), визначає обовязки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України)).

Накладна, у відповідності із ст.6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. (ст.23 Статуту залізниць України).

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ч.1 ст.30 Статуту залізниць України).

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. (ч.1 ст.37 Статуту залізниць України).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "МК "Азовсталь" здало для перевезення на станції Сартана Доньцької залізниці у вагоні №54751185 вантаж (накладки і підкладки рейкові (двоголові накладки 1Р50)) для доставки його одержувачу ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод", станція призначення - Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничною накладною №49366875 (а.с. 30).

Уклавши з залізницею угоду на перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом залізниць України щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.

Частиною 3 ст. 308 Господарського кодексу України передбачено, що вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

За положеннями ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

26.10.2015 року вантаж прибув на станцію Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці. Вантаж виданий одержувачу зі складенням комерційного акту РА № 007330/72 238 від 24.10.2015 року, в якому зазначено, що на підставі акту загальної форми №642 від 24.10.2015 року ст.Пологи здійснено контрольне перевеження вагону №54751185, що прибув відправленням, вказаним на лицьовій стороні даного акту, з його переважуванням на справних електронних вагонних вагах ст. Пологи (повірені 01.07.2015 року). Згідно перевізного документа вказано вагу: тара 22 960 кг, нетто 62 190 кг, фактично виявилось: тара 22 960 кг., нетто 58 980 кг., що менше ваги, вказаної в документі, на 3 210 кг. Згідно накладної в графі 7 значиться: вантаж вкритий захисною сіткою, вага сітки 131 кг.; в графі 49 відмітка: охорона залізниці. В комерційному відношенні завантаження рівномірне, нижче бортів вагону на 1.6м., вантаж вкритий захисною плівкою. У технічному відношенні вагон справний, двері та люки закриті.

У розділі «Є» «Відмітка станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції» комерційного акту РА №007330/72 238 від 24.10.2015 року зазначено, що 26.10.2015 року під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено.

Згідно ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п."а" ст. 111 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту залізниць України).

Вартість вагової недостачі вантажу позивачем визначена у сумі 91 555 грн. 62 коп. Ним обґрунтовані позовні вимоги з наданням в якості доказу акту приймання продукції за кількістю №3 від 29.10.2015 року, складеного з посиланням на Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості П-6 за участю представника громадськості, висновком якого є те, що недостача вантажу може бути з причин його крадіжки під час перевезення, оскільки має місце надрив металевої сітки покриття.

Вищезазначений акт колегія суддів в якості належного доказу, який би свідчив про обставини, що можуть бути підставою для покладання відповідальності за нестачу вантажу на залізницю не приймає, оскільки Інструкція П-6 є нормативним актом СРСР та може застосовуватись, якщо сторони досягли згоди про таке застосування (відповідних доказів суду не подано).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час перевезення, згідно ст. 129 Статуту залізниць України, засвідчуються комерційним актом та актами загальної форми, які складають станції залізниці.

З наявних в матеріалах справи акту загальної форми №642 від 24.10.2015 року та комерційного акту №007330/72 238 від 24.10.2015 року слідує що, вантаж прибув на станцію призначення в технічно справних вагонах, без слідів розкрадання, з неушкодженою захисною сіткою.

Отже, висновки, що викладені у актах, не відображають факту незбережного перевезення, з огляду на що колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд помилково визначився із наявністю підстав для покладання відповідальності в даному випадку на відповідача, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2016 року у справі №904/2984/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 1 515 грн. 80 коп. судового збору за перегляд судового рішення апеляційною інстанцією.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області у відповідності до ст. 116, ст. 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.М. Виноградник

Суддя Г.К. Дмитренко

(Повний текст постанови складено 15.09.2016 року).