Рішення № 61324967, 07.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016№910/11849/16

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення та зобов'язання вчинити дії

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Цимбаліст В.В. за довіреністю № 155/1/03-100 від 12.01.2016 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Цимбаліст В.В. за довіреністю № 062/02/07-7917 від 03.08.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про:

- виселення відповідача з нежилих приміщень загальною площею 159,0 кв.м., на 1 поверсі - 19,5 кв.м. та 2 поверсі - 139,5 кв.м. в АДРЕСА_2;

- зобов'язання відповідача передати Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" нежилі приміщення загальною площею 159,0 кв.м., на 1 поверсі - 19,5 кв.м. та 2 поверсі - 139,5 кв.м. в АДРЕСА_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він передав відповідачу в оренду нерухоме майно, проте відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати виконував неналежним чином, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 31 317,85 грн. за період з 01.03.2013 р. по 31.08.2014 р. Через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати позивач в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України відмовився від договору та звернувся до відповідача з вимогою повернути орендоване майно, яка останнім була залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2016 р. порушено провадження у справі № 910/11849/16, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розгляд справи призначено на 18.07.2016 р.

14.07.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2016р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 22.08.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 р. в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/11849/16 на 15 днів, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 07.09.2016 р.

29.08.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд:

- виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 з нежилих приміщень загальною площею 47,40 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі - 2,60 кв.м., на 2 поверсі - 1,07 кв.м., на 3 поверсі - 43,50 кв.м., у підвалі - 0,23 кв.м. в будинку АДРЕСА_3;

- зобов'язання Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 передати Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" нежилі приміщення загальною площею 47,40 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі - 2,60 кв.м., на 2 поверсі - 1,07 кв.м., на 3 поверсі - 43,50 кв.м., у підвалі - 0,23 кв.м. в будинку АДРЕСА_3;

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2016 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 07.09.2016 р. судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим вони розглядаються в її редакції.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2016 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні 07.09.2016 р. також просив суд задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги.

У судовому засіданні 07.09.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), позивачем (підприємство) та відповідачем (орендар) було укладено Договір № 657 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 34/6250 та Протоколу Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 29.05.2012 р. № 119 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вулиця Зодчих, будинок 50 літ. А, для надання побутових послуг.

Згідно з п. 2.1. Договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею: 47,40 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі - 2,60 кв.м., на 2 поверсі - 1,07 кв.м., на 3 поверсі - 43,50 кв.м., у підвалі - 0,23 кв.м., згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим 19.03.2012 р. висновком про вартість майна станом на 31.12.2011 р. становить 312 600,00 грн.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва знаходиться на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація" (п. 2.4. Договору).

На виконання умов Договору третя особа передала відповідачу вказаний в п. 2.1. Договору об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.09.2012 р., підписаним сторонами без зауважень та заперечень.

За приписами п. 9.1. Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 10.09.2012 р. по 08.09.2015 р.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п. 9.7. Договору).

Разом з тим, після закінчення строку дії Договору він не був продовжений сторонами у встановленому умовами Договору та приписами чинного законодавства порядку, об'єкт оренди відповідачем повернутий не був позивачу, у зв'язку з чим останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні приписи встановлені у ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За умовами пункту 9.7. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

При цьому, сторони домовились, що зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Отже, в даному випадку, обов'язковою умовою для продовження строку дії Договору оренди є не лише відсутність заперечень з боку орендодавця, а й наявність укладеної Додаткової угоди про продовження строку дії Договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було укладено Додаткову угоду про продовження строку дії Договору, як того вимагає п. 9.7. Договору.

Крім того, орендар направив відповідачу лист № 062/07/17-11303 від 08.10.2015 р., в якому повідомив, що Договір продовжений не буде та просив відповідача повернути орендоване майно позивачу.

За таких обставин, враховуючи те, що Додаткова угода про продовження строку дії Договору між сторонами укладена не була, суд дійшов висновку, що Договір припинив свою дію з 08.09.2015 р.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачені правові наслідки припинення або розірвання договору оренди.

Так, частиною 1 названої норми закону передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені також в частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди, а пункт 4.15 Договору визначає, що така передача повинна відбутися протягом 30 календарних днів по акту приймання-передачі.

Проте, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що відповідач повернув орендоване майно позивачу.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення та зобов'язання повернути спірне майно по акту приймання-передачі відповідають способу захисту, який передбачено нормами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Обов'язок відповідача повернути позивачу об'єкт оренди у разі припинення договору найму унормований ст. ст. 785, 795 Цивільного кодексу України та передбачений умовами пунктів 4.15., 7.6. Договору шляхом підписання акта приймання-передачі.

Однак, підписання акту приймання-передачі підтверджує факт звільнення (повернення) майна з оренди, а без фактичного звільнення орендованого приміщення акт приймання-передачі втрачає сенс.

Норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено: примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі, і якщо колишній орендар не звільняє орендовані приміщення після закінчення строку дії договору оренди, то позовна вимога про його виселення як примусове виконання обов'язку в натурі відповідає приписам ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, а на підтвердження виселення або добровільного звільнення приміщень та повернення комунального майна сторони мають скласти акт приймання-передачі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2013 р. у справі № 5023/4157/12.

Також, слід зазначити, що виселення відповідає загальним правомочностям власника (управителя) майна і його праву вимагати усунення будь-яких порушень цього права, хоча б ці порушення й не були поєднані з позбавленням володіння, як це передбачено ст. ст. 386, 391 ЦК, та ст. 47 Конституції України і положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги про виселення та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно позивачу є обґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження повернення позивачу орендованого майна.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач всупереч п. 4.15. Договору, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України орендоване майно позивачу так і не повернув, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

При цьому, згідно з вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України судом, враховуючи умови пункту 4.15. спірного договору оренди, встановлюється строк вчинення відповідних дій тривалістю 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Так, відповідно до п. 9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення (пп. 9.10.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нежилих приміщень загальною площею 47,40 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі - 2,60 кв.м., на 2 поверсі - 1,07 кв.м., на 3 поверсі - 43,50 кв.м., у підвалі - 0,23 кв.м. в будинку АДРЕСА_3.

3. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) передати по акту приймання-передачі Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили нежилі приміщення загальною площею 47,40 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі - 2,60 кв.м., на 2 поверсі - 1,07 кв.м., на 3 поверсі - 43,50 кв.м., у підвалі - 0,23 кв.м. в будинку АДРЕСА_3.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повторно тексту рішення 12.09.2016 р.

Суддя М.Є. Літвінова