Постанова № 61324770, 15.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2016 року № 826/2943/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2014 № 0039621703 та від 21.08.2015 № 0064291704, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 № 0039621703 та від 21.08.2015 № 0064291704.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оспорюваних рішень відповідача, оскільки, на переконання позивача, ним в повному обсязі та у відповідності до норм чинного законодавства (а саме норм п. 164.6 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) були оподатковані та задекларовані суми доходів, отриманих у 2013 та 2014 роках від роботодавця - Представництва Делегації Європейського Союзу в Україні.

У відповідне судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за відсутності представників.

Крім цього, в матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача проти позову, в тексті яких відповідач посилається на правомірність оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання суд, керуючись ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У квітні 2014 та 2015 року ОСОБА_1 подав до податкової інспекції податкові декларації про майновий стан і доходи за 2013 та відповідно за 2014 роки, де задекларував суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті до бюджету, у розмірах 35 790,96 грн. (за 2013 рік) та 37 796,38 грн. (за 2014 рік). Згідно даних підрядку 01.01 рядку 01 розд. ІІ («доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу») вказаних податкових декларацій та додатків 7 до розд. ІІ таких декларацій - розрахунків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб згідно пунктом «є» пункту 176.1 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування позивач визначив суми доходів у розмірі 235 195 грн. (за 2013 рік) та 248 472 грн. (за 2014 рік), нараховані (виплачені, надані) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, як нараховані (виплачені, надані) у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Суми податку на доходи фізичних осіб були розраховані позивачем самостійно за ставками 15% і 17%, та з вирахуванням з сум нарахованого доходу сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а саме у розмірах 8 466,98 грн. за 2013 рік та 8 945,04 грн. за 2014 рік).

22.07.2014 та 30.07.2015 відповідачем були проведені камеральні перевірки податкових декларацій позивача про майновий стан і доходи за 2013 і 2014 роки, за результатами яких складено акти від 22.07.2014 № 2080/26-52-17-03/НОМЕР_1 та від 30.07.2015 № 4030/26-52-17-03/НОМЕР_1 (далі - акти перевірки).

В ході проведених перевірок працівниками ДПІ були використані декларації про майновий стан і доходи платника податку (позивача), відомості з Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форми № 1ДФ) за 2013 - 2014 роки, довідки про отримані доходи за 2013 і 2014 роки, видані Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв «Інпредкадри».

За висновками цих актів перевірок позивач в порушення пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 і пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України невірно визначив суми податкових зобов'язань з отриманого ним у 2013 і 2014 роках загального річного оподатковуваного доходу у сумах 235 195 грн. та відповідно 248 472 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 3 962,79 грн. за 2013 рік та на 4 200,26 грн. за 2014 рік.

З тексту листа ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.08.2014 № 7293/у/26-52-17-03-29, наданого позивачу за результатами розгляду заперечень платника податку на висновки акта перевірки, вбачається, що нараховані (отримані) ОСОБА_1 в 2013 році доходи були кваліфіковані контролюючим органом як іноземні, оподаткування яких має здійснюватися у відповідності до норм пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України (тобто, для розрахунку податку враховувалася нарахована, а не фактично отримана платником податку сума доходу).

07.08.2014 на підставі акта перевірки від 22.07.2014 № 2080/26-52-17-03/НОМЕР_1 ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0039621703, згідно якого позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4 953,49 грн. (в т.ч. 3 962,79 грн. за основним платежем і 990,70 грн. за штрафними санкціями).

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0039621703 було залишено без змін згідно рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.10.2014 № 18156/7/26-15-10-09-25.

Крім того, 21.08.2015 на підставі акта перевірки від 30.07.2015 № 4030/26-52-17-03/НОМЕР_1 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0064291704, згідно якого позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4 200,26 грн. (сума основного платежу).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, і відповідно такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

В силу пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (абз. 1 пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України).

Підпунктом «є» підпункту 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Наявні матеріали справи свідчать, що позивачу, який протягом 2013 - 2014 років перебував у трудових відносинах з іноземним роботодавцем - Представництвом Делегації Європейського Союзу в Україні (що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями аркушів трудової книжки ОСОБА_1, трудових контрактів, довідок державного підприємства «Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв» (ДП «Інпредкадри») від 23.04.2014 № 343 і від 17.11.2015 № 895, а також виписок (індивідуальні відомості про застраховану особу) Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва від 06.08.2015 та 10.11.2015 (форми № ОК-5), були нараховані сума доходу за 2013 рік у розмірі 235 195 грн. (з урахуванням суми єдиного соціального внеску 8 466,98 грн.) та сума доходу за 2014 рік у розмірі 248 472 грн. (з урахуванням суми єдиного соціального внеску 8 945,04 грн.), та фактично виплачені суми доходу у розмірах 226 728,02 грн. (за 2013 рік) та 198 656,97 грн. (за 2014 рік).

Згідно з поданими позивачем звітними податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2013 і 2014 роки загальний дохід, отриманий ним у 2013 - 2014 роках, відображено у підрядку 01.01 рядку 01 вказаних декларацій у сумах 235 195 грн. і 248 472 грн.

Таким чином, суд вважає, що наявними матеріалами справи підтверджується факт походження сум доходів у вигляді заробітної плати позивача з джерелом їх походження з України, а тому посилання відповідача на те, що заробітна плата позивача є іноземним доходом є хибними та не відповідають вимогам податкового законодавства.

Враховуючи наведені вище норми та встановлені обставини справи суд приходить до висновку, що отримані позивачем суми доходу, виплачені у 2013 і 2014 роках Представництвом Делегації Європейського Союзу в Україні, не є іноземним доходом, а є доходом у вигляді заробітної плати, отриманої з джерелом походження з України, а тому такий дохід підлягає оподаткуванню в загальному порядку, визначеному ПК України.

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, що наведена в його ухвалі від 09.11.2015 № К/800/39227/14.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В частині присудження на користь позивача понесених ним судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом встановлено, що згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1378 гривень, відповідно розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 551,20 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

За умовами пункту 2.1 договору №01-08/14 про юридичне обслуговування та виконання юридичних робіт виконавець зобов'язаний в інтересах замовника необхідні юридичні дії, скласти документи правового характеру, надавати послуги з представництва інтересів замовника в органах державної влади, в судових установах, а також перед третіми особами.

В свою чергу, замовник зобов'язаний забезпечувати діяльність виконавця необхідною допомогою, а також сплатити вартість юридичних послуг та юридичних робіт у розмірах та строки, визначені в додаткових угодах до даного договору.

Як вбачається з наданого до суду акту №1 здачі-приймання виконаних робіт за договором про абонентське юридичне обслуговування, надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №01-08/14 від 01.08.2014 року, вартість робіт за вказаним договором складає 4000,00 грн. за 7 годин участі виконавця.

При цьому, суд звертає увагу, що вартість однієї години участі виконавця за таких обставин становить 571,43 грн.

Крім того, до суду не надано документального підтвердження здійснення розрахунків згідно даного акта №1 від 01.08.2016 року здачі-приймання виконаних робіт за договором про абонентське юридичне обслуговування, надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №01-08/14 від 01.08.2014 року, а відсутність претензій сторін не є належним та допустимим доказом здійснення розрахунків.

Враховуючи, що вартість однієї години участі адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, перевищує 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі та відсутність в матеріалах справи документального підтвердження здійснених позивачем витрат на правову допомогу, судом не вбачається підстав для задоволення клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.08.2014 року №0039621703 та від 21.08.2015 року №0064291704.

Присудити на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 551,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39466328) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов