Ухвала суду № 61324699, 06.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/10712/2016 Головуючий в 1 інстанції - Шевчук О.П.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Альфа - Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3., ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25.07.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладено Договір про іпотечний борг № 20 - 5056/2 -1.

Відповідно умов зазначеного Договору Банк надав позичальнику кредит в розмірі 35 000 дол. США на умовах сплати 13 % річних строком до 23 липня 2027 року.

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши кредит в розмірі, обумовленому угодою.

Позичальник ОСОБА_3 прийняті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.03.2015 року становить за кредитом - 23 333, 60 дол. США, що еквівалентно 647 813, 54 грн.; за відсотками - 1 999,05 дол. США, що еквівалентно 55 499, 87 грн.

Крім того, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 369,53 дол. США, що еквівалентно 10 259, 31 грн.

Позивач також зазначає, що з метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 25.07.2007 року між Банком, Позичальником та ОСОБА_2 укладено Договір поруки, відповідно якого остання прийняла на себе зобов'язання нести солідарну з Позичальником відповідальність за неналежне виконання ним умов Кредитного договору.

17.12.2012 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно якого позивач набув права вимоги за кредитним договорами, укладеними ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та позичальниками, в тому числі й з ОСОБА_3

Посилаючись на викладене та норми чинного законодавства позивач просив суд позов задовольнити, стягнувши солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 713 572 грн. 72 коп. та судові витрати.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.06.2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» заборгованість за кредитним договором № 20-5056/2-1 від 25 липня 2007 року в розмірі 713 572 грн. 72 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» судові витрати в розмірі 1827 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» судові витрати в розмірі 1827 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Зазначив, що рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не в повній мірі, не об'єктивно досліджені матеріали справи. В тексті рішення не вірно зазначена назва договору, на підставі якого стягнута заборгованість. Позивачем не доведено факту перерахування коштів відповідачу. Розрахунок заборгованості не відображає умов погашення кредиту на які погоджувався позичальник, підписуючи Додаток №1 до Договору про іпотечний борг №20-5056/2-1 від 25 липня 2007 року. Надані банком документи завірені не уповноваженим представником. Позивач не довів перехід права вимоги за договором та виконання умов договору про повідомлення відповідачів про зміну кредитора. Суд не врахував, що позивач порушив ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не повідомив відповідача про сукупну вартість кредиту. Також суд не врахував, що договір був підписаний без згоди цивільної дружини відповідача ОСОБА_3 Рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачів доводи скарги підтримав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Згідно вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель-відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що 25.07.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладено Договір про іпотечний борг № 20 - 5056/2 -1 (а.с. 5-18).

Відповідно умов зазначеного Договору та Додатків до нього, Банк надав позичальнику кредит в розмірі 35 000 дол. США на умовах сплати 13 % річних стром до 23 липня 2027 року.

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши кредит в розмірі, обумовленому угодою.

Позичальник ОСОБА_3 прийняті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.03.2015 року становить за кредитом - 23 333, 60 дол. США, що еквівалентно 647 813, 54 грн.; за відсотками - 1 999,05 дол. США, що еквівалентно 55 499, 87 грн.

Крім того, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 369,53 дол. США, що еквівалентно 10 259, 31 грн. (а.с. 45).

Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 25.07.2007 року між Банком, Позичальником та ОСОБА_2 укладено Договір поруки, відповідно якого остання прийняла на себе зобов'язання нести солідарну з Позичальником відповідальність за неналежне виконання ним умов Кредитного договору (а.с. 18-19).

17.12.2012 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно якого позивач набув права вимоги за кредитним договорами, кладеними ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та позичальниками, в тому числі й з ОСОБА_3 (а.с. 28 - 40, 44).

Виходячи з наявних в матеріалах справи письмових доказів, вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновок суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог відповідає цим обставинам та вимогам закону.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в тексті рішення не вірно зазначена назва договору, на підставі якого стягнута заборгованість, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки невірне зазначення назви укладеного правочину не є підставою для відмови в стягненні заборгованості. Крім того така описка може бути усунута в порядку ст. 219 ЦПК України.

Доводи скарги про не доведеність факту перерахування коштів відповідачу, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі: копіями заяв відповідача ОСОБА_3 про реструктуризацію боргу, з яких вбачається, що останній визнавав факт отримання кредиту та просив банк про реструктуризацію.

Посилання на те, що розрахунок заборгованості не відображає умов погашення кредиту на які погоджувався позичальник, підписуючи Додаток №1 до Договору про іпотечний борг №20-5056/2-1 від 25 липня 2007 року, колегія суддів не приймає, оскільки сума заборгованості, нарахована позивачем не заперечувалась, іншого розрахунку на спростування суми заборгованості відповідачем не надано. Також не заявлялось клопотання про призначення судової-економічної експертизи щодо визначення суми заборгованості. Не наведені конкретні доводи які б свідчили про наявність помилок в розрахунку банку та інші конкретні доводи, які б могли б бути перевірені судом.

Доводи про те, що надані банком документи завірені не уповноваженим представником, є безпідставні. Колегія суддів їх не приймає також і з огляду на те, що в суді першої інстанції відповідач та його представник не заявляли клопотань про дослідження оригіналів документів.

Посилання на те, що позивач не довів перехід права вимоги за договором спростовуються наявними в справі доказами: договором відступлення, додатком до нього (а.с.44) та іншими документами.

Посилання на не повідомлення відповідачів про перехід права вимоги до нового кредитора на правильність ухваленого рішення не впливає, з огляду на те, що відповідачі не надали суду докази, що вони сплачували борг первинному кредитору.

Доводи про те, що позивач порушив ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не повідомив відповідача про сукупну вартість кредиту є безпідставні, тому, що з графіка погашення кредиту та з умов договору вбачається, що відповідач був обізнаний про сукупну вартість кредиту . Крім того відповідачі не заявляли зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору.

Доводи про укладення кредитного договору без згоди цивільної дружини відповідача ОСОБА_3, колегія суддів не приймає, так як відповідно до вимог ЦК та СК України така згода не є обов'язковою.

Посилання на не відповідність рішення вимогам ст. 213 ЦПК України є безпідставні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: