Рішення № 6132259, 01.02.2008, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

№ 2-597/2008 року

3AОЧHE РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2008 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі: головуючого - судді

ОСОБА_1, при секретарі - Линник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в залі суду у м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_2

до АСК "ІНГО Україна" в особі директора Луганської філії ЗАТ СК "ІНГО Україна" Іванова 'Д.В. про стягнення страхового відшкодування, -

встановив:

У січні 2008 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача

АСК «ІНГО Україна» в особі Луганського філіалу, в якому послалася, що 18 січня 2006 року

між нею та відповідачем було укладено договір страхування транспортного засобу №

630501336, стосовно належного позивачці автомобіля CITROEN C4, рік випуску 2005,

кузов ( шасі) № VF7LCNFUF74312671, реєстраційний номер НОМЕР_1, на шість періодів

страхування, у тому числі перший період страхування з 0 годин 19 січня 2006 року до 24

години 18 січня 2007 року, при цьому страхова сума на цей період визначена у розмірі

113724 грн. , розмір страхової премії встановлено 5254, 05 грн. Наступні страхові періоди

встановлено з 0 годин 19 січня 2007 року до 24 години 18 січня 2008 року, с. 0 годин 19 січня

2008 року до 24 години 18 січня 2009 року, з 0 годин 19 січня 2009 року до 24 години 18

січня 2010 року, з 0 годин 19 січня 2010 року до 24 годин 18 січня 2011 року, з 0 годин 19

січня 2011 року до 24 годин 18 січня 2012 року. Франшиза встановлена на випадок повної

загибелі предмета страхування та угону у розмірі 5%, по іншим ризикам у сумі 505 грн.

Цим же договором було визначено права та обов'язки сторін цього договору, при дотримання

яких сторонами договору страхувальнику виплачується страхове відшкодування. У тому

числі, п.7.4 поряд з іншими обов'язками, на позивачку покладався обов'язок надати

страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для

оцінки страхового ризику і надалі інформувати його у триденний термін про будь-які зміни,

що сталися з об'єктом страхування та можуть вплинути на ступінь ризику. Також п.9.2

договору, у числі інших умов, передбачалося, що страховик може відмовити у виплаті

страхового відшкодування у разі, якщо страхувальник не повідомив страховика про суттєві

зміни, що сталися з об'єктом страхування, а саме, про зміну власника транспортного засобу

та збільшення кількості осіб, допущених до управління транспортним засобом. На

виконання умов договору позивачка сплатила відповідачеві обумовлену договором суму

страхової премії за перший період і договір розпочав свою дію. До спливу строку першого

періоду, 16 січня 2007 року між позивачкою та відповідачем було укладено угоду -

аддендум №1 про продовження дії договору на другий період зі встановленням страхової

суми на цей період у розмірі 90979 грн. та зі сплатою нею суми страхової премії, а також у

цей день було укладено угоду-аддендум №2 про зміну умов договору та допуск до

керування застрахованим автомобілем ОСОБА_3 У подальшому позивачка прийняла

рішення про продаж належного їй автомобіля, для чого 16 жовтня 2007 року вона зняла цей

автомобіль з реєстраційного обліку в МРЕО УДАІ м. Луганська, де у неї вилучили

державні номери, видавши натомість тимчасові державні номери 13 АВ 6410. У цей же

день, вона видала довіреність на право продажу належного їй вказаного автомобіля та право

керування ним на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 26 жовтня 2007 року позивачкою з

-відповідачем було укладено угоду-аддендум №3 про допущення до керування автомобілем

вказаних осіб. Таким чином позивачка вважає, що нею виконувалися всі умови укладеного

2

договору страхування. 28 жовтня 2007 року, тобто в період дії договору страхування, в результаті дорожньо-транспортної події, яка мала місце на перехресті вулиць Кірова та Чапаева у місті Луганську, належний позивачці вказаний автомобіль було істотно пошкоджено. Водій ОСОБА_5, який керував автомобілем під час ДТП, у відповідності з умовами договору страхування негайно викликав на місце події працівників ДАІ, проінформував про подію позивачку та службу відповідача. 29 жовтня 2007 року

позивачка особисто оформила заявку про страховий випадок та надала відповідачеві

пошкоджений автомобіль. У встановленому порядку за заявкою відповідача було проведено

експертне дослідження пошкодженого автомобіля, згідно висновку якого за №461/10 від 30-

31 жовтня 2007 року, встановлено, що ринкова вартість її автомобіля на момент дорожньо-

транспортної пригоди становила 91681, 27 грн. , вартість відновлювального ремонту складає

126783, 94 грн. , у зв'язку з чим матеріальна шкода від пошкодження автомобіля складає

91681, 27 грн. , за відшкодуванням якої позивачка і звернулася до відповідача. Однак

відповідачем їй у цьому було відмовлено з посиланням на порушення нею умов Правил

добровільного страхування наземного транспорту ( авто каско), оскільки нею в

установленому порядку не було внесено зміни до договору страхування, з чим позивачка не

згодна, тому що з вказаними Правилами відповідач її не знайомив, а умови договору

страхування нею виконані у повному обсязі. Зміна державного номерного знаку автомобіля

на момент дорожньо-транспорної події не є суттєвою умовою, яка може вплинути на ступінь

страхового ризику, обов'язок повідомляти про зміни державного номеру, умовами

укладеного між нею та відповідачем договору страхування не передбачено. Тому позивачка

просить стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування з відрахуванням суми

франшизи всього у розмірі 86430 грн.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_5 вважає позовні вимоги позивачки обґрунтованими.

Представник третьої особи ТОВ «Східно-промисловий комерційний банк»у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надав.

1.02.2008 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що виниклі між сторонами правовідносини випливають з договору страхування, відносини за яким регулюються, зокрема, главою 67 ЦК України та Законом України «Про страхування», а також Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Сутність договору страхування полягає у тому, що за цим договором одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити

другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму

(страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та

виконувати інші умови договору ( ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування»).

Договори страхування можуть бути спрямовані на захист різних майнових інтересів -

відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути ті з них, які

не суперечать закону й пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним

забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпорядженням

майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником

(страхування відповідальності).

3

Законодавством визначені умови, які повинні міститися в договорі страхування ( ст. 982 ЦК України , ст. 16 Закону України «Про страхування» ), а також передбачено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування - локальних нормативних актів страховика, які містять умови конкретного виду страхування і підлягають реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Будь-який договір страхування повинен містити умови, які відповідно до ст. 982 ЦК України є істотними, а саме:

визначення предмета договору страхування - тобто майнових інтересів, на захист яких спрямовано договір;

перелік страхових випадків - подій, у разі настання яких у страховика виникає обов'язок здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій ним або іншій третій особі;

страхову суму - розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку;

розмір та строки сплати страхового платежу - плати за страхування, яку страхувальник повинен вносити страховику за визначений період страхування

строк дії договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Також до істотних умов договору страхування належать і ті, узгодження яких вимагає одна зі сторін договору.

За змістом ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик повинен ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, за заявою страхувальника переукласти з ним договір страхування, зберігати таємницю страхування .

Окрім наведених зобов'язань страховика, умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика, які одночасно є правами страхувальника.

Що ж до обов'язків страхувальника, то згідно зі змістом ст. 989 ЦК України та ст. 21 Закону України «Про страхування» страхувальник повинен своєчасно вносити страхові платежі (у розмірі, встановленому договором); при укладенні договору надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати страховика про будь-які зміни страхового ризику - у супротивному випадку страховик вправі вимагати розірвання договору страхування та відшкодування завданих йому внаслідок цього збитків); при укладенні договору страхування повідомити страховика про всі інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується; вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих настанням страхового випадку; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Усі наведені зобов'язання страхувальника (так само, як і страховика) є обов'язковими для виконання й не можуть бути скасовані угодою сторін, але останнім ніщо не заважає включити до цього переліку й інші, не передбачені законодавством, обов'язки.

Судом встановлено, що 18 січня 2006 року між позивачкою та відповідачем у

відповідності з Законом України «Про страхування» та іншими нормативними актами, було

укладено договір страхування транспортного засобу № 630501336, стосовно належного

„позивачці автомобіля CITROEN C4, рік випуску 2005, кузов ( шасі) №

VF7LCNFUF74312671, реєстраційний номер НОМЕР_1, на шість періодів страхування, у

4

тому числі перший період страхування з 0 годин 19 січня 2006 року до 24 години 18 січня 2007 року, при цьому страхова сума на цей період визначена у розмірі 113724 грн. , розмір страхової премії встановлено 5254, 05 грн.

Наступні страхові періоди вказаним договором встановлено з 0 годин 19 січня 2007 року до 24 години 18 січня 2008 року, с. 0 годин 19 січня 2008 року до 24 години 18 січня 2009 року, з 0 годин 19 січня 2009 року до 24 години 18 січня 2010 року, з 0 годин 19 січня 2010 року до 24 годин 18 січня 2011 року, з 0 годин 19 січня 2011 року до 24 годин 18 січня 2012 року. Франшиза встановлена на випадок повної загибелі предмета страхування та угону у розмірі 5%, по іншим ризикам у сумі 505 гр.

Цим же договором у відповідності з вищенаведеними нормами цивільного законодавства,

було визначено права та обов'язки сторін цього договору, при дотримання яких сторонами

договору, у тому числі у випадку пошкодження вказаного у договорі автомобіля внаслідок

дорожньо-транспортної пригоди, позивачці відповідачем виплачується страхове

відшкодування.

На виконання умов договору позивачка сплатила відповідачеві обумовлену договором суму страхової премії за перший період і договір розпочав свою дію. До спливу строку першого періоду, 16 січня 2007 року між позивачкою та відповідачем було укладено додаткову угоду - аддендум №1 про продовження дії договору на другий період з визначенням страхової суми на цей період у розмірі 90979 грн. та зі сплатою позивачкою . суми страхової премії, а також у цей день було укладено додаткову угоду-аддендум №2 про зміну умов договору та допуск до керування застрахованим автомобілем ОСОБА_6

У подальшому позивачка прийняла рішення про продаж належного їй автомобіля, для чого 16 жовтня 2007 року вона зняла цей автомобіль з реєстраційного обліку в МРЕО УДАІ м. Луганська, де у неї вилучили державні номери, видавши натомість тимчасові державні номери 13 АВ 6410. У цей же день, вона видала довіреність на право продажу належного їй вказаного автомобіля та право керування ним на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5

26 жовтня 2007 року позивачкою з відповідачем було укладено додаткову угоду-аддендум №3 про допущення до керування автомобілем вказаних осіб.

28 жовтня 2007 року, тобто в період дії договору страхування, в результаті дорожньо-транспортної події, яка мала місце на перехресті вулиць Кірова та Чапаева у місті Луганську, належний позивачці вказаний автомобіль було істотно пошкоджено, чим позивачці заподіяно матеріальну шкоду.

Згідно зі змістом ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України «Про страхування» страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору при настанні страхової події, якою, як зазначено у ст. 8. Закону України « Про страхування» є страховий випадок, тобто - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі, на підставі заяви страхувальника (або його правонаступника) чи іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

П.7.4 договору страхування поряд з іншими обов'язками, на позивачку покладався

обов'язок надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне

значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати його у триденний термін про

будь-які зміни, що сталися з об'єктом страхування та можуть вплинути на ступінь ризику.

Водій ОСОБА_5, який керував автомобілем під час ДТП, у відповідності з умовами договору страхування негайно після дорожньо-транспортної події, викликав на місце події працівників ДАІ, проінформував про подію позивачку та службу відповідача. А сама позивачка 29 жовтня 2007 року особисто оформила заявку про страховий випадок та надала відповідачеві пошкоджений автомобіль. У встановленому порядку за заявкою відповідача

5

було проведено експертне дослідження пошкодженого автомобіля, згідно висновку якого за

№461/10 від 30-31 жовтня 2007 року, встановлено, що ринкова вартість її автомобіля на

момент дорожньо-транспортної пригоди становила 91681, 27 грн. , вартість

відновлювального ремонту складає 126783, 94 грн. , у зв'язку з чим матеріальна шкода від пошкодження автомобіля складає 91681, 27 грн.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, вищезазначеним договором страхування та доповнень до нього, копії яких є у справі, експертним дослідженням.

Судом встановлено, що відповідачем у здійсненні відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля позивачки внаслідок ДТП, відмовлено, що підтверджується відповіддю відповідача на звернення позивачки, однак суд вважає, що ця відмова відповідача у відшкодуванні шкоди позивачці є необгрунтованою.

Посилання відповідача на те, що позивачка не повідомила про зміну державних номерів її автомобіля, що у відповідності з п. 15.2.3 Правил добровільного страхування наземного . транспорту є суттєвими змінами, які сталися з об'єктом страхування, та які дають підстави для такої відмови, на увагу не заслуговують.

Підстави, що надають страховикові право відмовитися від здійснення страхової виплати, викладені у ст. 991 ЦК України і у ст. 26 Закону України «Про страхування» та пов'язані, переважно, з поведінкою страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування.

Так, відповідно до ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, якщо страхувальник чи

особа, на користь якої укладено договір страхування (тобто застрахована особа або

вигодонабувач) вчинили навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку (за

винятком дій, пов'язаних із виконанням ними громадського чи службового обов'язку,

вчинених у стані необхідної оборони або ж щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі,

гідності та ділової репутації). Крім того, підставою для відмови страховика від здійснення

страхової виплати є вчинення страхувальником (чи особою, на користь якої укладено договір

страхування) умисного злочину, що призвів до страхового випадку. Також страховик не

виплачуватиме страхову виплату у разі, якщо страхувальник подав завідомо неправдиві

відомості про об'єкт страхування чи про факт настання страхового випадку або ж невчасно

повідомив страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку чи

створював страховикові перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Не

повинен страховик здійснювати страхову виплату й у разі, якщо страхувальник при настанні

страхового випадку одразу одержить повне відшкодування збитків за договором майнового

страхування від особи, яка їх завдала. Окрім згаданих, законом та договором страхування

можуть бути передбачені й інші підстави для відмови страховика від виплати страхових сум.

Рішення про таку відмову приймається страховиком та повідомляється страхувальникові у

письмовій формі з обґрунтуванням причин, які її спричинили. Відмову страховика від здійснення страхової виплати страхувальник (вигодонабувач) може оскаржити у судовому порядку.

Пунктом 9.1, 9.2 договору, укладеного між сторонами, який містить аналогічний перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, також передбачено, що страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі, якщо страхувальник не повідомив страховика про суттєві зміни, що сталися з об'єктом страхування, а саме, про зміну власника транспортного засобу та збільшення кількості осіб, допущених до управління транспортним засобом.

Інших підстав для відмови не передбачено.

6

Як вказано вище, позивачкою всі умови, передбачені законом та договором для вирішення питання про відшкодування шкоди, виконано.

Як вбачається з договору страхування, укладеному між сторонами об'єктом страхування був автомобіль CITROEN C4, рік випуску 2005, кузов ( шасі) № VF7LCNFUF74312671, і саме цей автомобіль було пошкоджено у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді.

Неповідомлення про зміну державних номерів, як підстава для відмови, вказаним договором не передбачена.

Та обставина, що така підстава міститься у Правилах, на які посилається відповідач, у даному випадку значення не має, оскільки відповідачем не надано доказів, що позивачка ним у встановленому договором порядку, ознайомлена з цими Правилами.

Інших підстав, які перешкоджають здійснити позивачці відшкодування шкоди, відповідачем не наведено.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачці шкоду, завдану

пошкодженням її автомобіля.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому Уповноваженим органом, включаючи витрати на усунення

пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-

транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної

пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу,

який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця

здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних

причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію

транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно

неможливим чи економічно необгрунтованим та власник транспортного засобу згоден з

визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо

передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на

ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-

транспортної пригоди.

Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після t дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди ' та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Судом встановлено, що у даному випадку позивачкою правильно визначено розмір заподіяної їй шкоди у розмірі 86430 грн. , виходячи зі страхової суми, визначеної договором . страхування за відрахуванням суми франшизи, оскільки вартість пошкодженого автомобіля на час дорожньо-транспортної пригоди, перевищує розмір страхової суми за договором, і крім того, вартість відновлювального ремонту автомобіля значно перевищує його вартість, (страхова сума 90979 грн. - 5% франшизи у сумі 4549 грн. )

7

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки вказану суму,

одночасно суд вважає можливим, не зважаючи на відсутність про це вимог, визнати також

автомобіль фізично знищеним та визнати право на залишки цього транспортного засобу за

відповідачем. Суд вважає, що це не є виходом за межі заявлених вимог, оскільки це є

остаточним вирішенням спору по відшкодуванню шкоди.

Керуючись ст. ст. 979, 980, 982, 988, 990, 991 ЦК України та Законом України «Про страхування», а також Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна» в особі Луганської філії (р/р № 265050188801 у ТОВ «Східно-промисловий комерційний банк» м. Луганськ, МФО 304706, код ЄДРПОУ 33195379) на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування за пошкоджений автомобіль у сумі 86430 грн.

Визнати фізично знищеним автомобіль CITROEN C4, рік випуску 2005, кузов ( шасі) № VF7LCNFUF74312671, тимчасові державні номерні знаки 13 АВ 6410, та визнати право на його залишки за Акціонерною страховою компанією «ІНГО Україна» в особі Луганської філії.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження . рішення.. Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.