Ухвала суду № 61320510, 12.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7968/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1891/2016

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ) «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 49К від 23 травня 2016 року ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» про звільнення ОСОБА_2. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу планування та організації виробництва ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» з 23 травня 2016 року.

Стягнуто із ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» на користь ОСОБА_2 10 416 грн. 93 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2016 року по 29 липня 2016 року.

Стягнуто із присудженої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 10 416 грн. 93 коп. всі обовязкові платежі та внески.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді начальника відділу планування та організації виробництва та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2, середнього заробітку за один місяць в сумі 4493 грн. 59 коп., з якої підлягають стягнення обовязкові платежі та внески, допущено до негайного виконання.

В задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Стягнуто із ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» в спеціальний фонд Державного бюджету України - 551 грн. 20 коп. судового збору.

Апелянт на дане рішення подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що позивача було звільнено з роботи на підставі п.4 ст. 40 КзпП України на законних підставах, оскільки згідно наказу було звільнено ОСОБА_2 з посади начальника відділу планування та організації виробництва через відсутність на роботі 17 травня 2016 року без поважних причин.

Звільнення проведено із дотриманням вимог трудового законодавства. ОСОБА_2 сам у своїх поясненнях підтвердив факт відсутності на роботі 17.05.2016 року.

Звільнення ОСОБА_2 було також предметом розгляду профспілкового комітету, на засіданні якого було прийнято рішення надати згоду на звільнення за прогул.

На час прийняття оскаржуваного наказу позивачем не було надано жодного документу, який би підтверджував його перебування 17.05.2016 року в місті Києві на нараді в комітеті ВРУ з питань податкової та митної політики. Такі документи були долучені до позовної заяви, а відповідач ні під час звільнення, ні при дачі пояснення не були представлені.

Враховуючи той факт, що позивач був відсутній на роботі 17.05.2016 року, а тому було прийняте обґрунтоване та законне рішення про звільнення позивача з роботи через прогул. Судом не взято до уваги, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області встановлено законність звільнення позивача з роботи.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, де до звільнення обіймав посаду начальника відділу планування та організації виробництва.

Наказом № 49к від 23.05.2016 року ОСОБА_2, начальника відділу планування та організації виробництва через відсутність на роботі 17 травня 2016 року без поважних причин було звільнено з роботи згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, про що внесено запис в трудову книжку за № 13 (а.с.3, 4).

Підставами для прийняття даного наказу стали: акт про відсутність ОСОБА_2 на роботі 17.05.2016 року (а.с.28), письмове пояснення ОСОБА_2 (а.с.30, рішення профкому про надання згоди на звільнення (а.с.34, 35)

В поданій до суду позовній заяві позивач просив скасувати наказ про його звільнення з роботи, вказавши, що він прийнятий з грубим порушенням норм трудового законодавства.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до розяснень, даних у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу) (п. 24).

В своїх письмових поясненнях від 18 травня 2016 року на імя голови правління ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» позивач вказав на поважність причини не перебування ним на робочому місці 17 травня 2016 року, а саме: перебування в м. Києві на нараді в комітеті ВРУ з питань податкової та митної політики. На підтвердження своїх слів позивач надав копії посадочних документів.

На підтвердження своїх слів позивач також надав суду лист-запрошення від народного депутата України ОСОБА_3 про участь в робочій нараді 17 травня 2016 року від 16 травня 2016 року (а.с.5), лист-подяка народного депутата України ОСОБА_3 за участь в робочій нараді 17 травня 2016 року від 18 травня 2016 року (а.с.6), копії посадочних документів (а.с.31-32).

Доводам представників відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів участі у нараді саме від представників комітету, суд першої інстанції дав належну правову оцінку в рішенні суду, відхиливши їх. З такими доводами погоджується і суд апеляційної інстанції та визнає їх обґрунтованими.

Актом перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування № 09-01-0036/259 підтверджується факт дотримання строків і порядку застосування дисциплінарного стягнення, а не поважність чи не поважність причин відсутності позивача на робочому місці.

Відповідно до ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

При звільненні не враховано положень ч. 3 ст. 149 КЗпП, а саме: при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування наказу відповідача № 49К від 23 травня 2016 року про звільнення ОСОБА_2, оскільки він прийнятий передчасно, без належного зясування причин відсутності позивача на роботі, які є поважними, та без перевірки доводів позивача.

З огляду на вищенаведене, суд також обґрунтовано поновив позивача з 23.05.2016 року на посаді начальника відділу планування та організації виробництва.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки позивача звільнено з роботи без законних підстав, тому відповідач зобовязаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10 416 грн. 93 коп. за період з 23.05.2016 року по 29.07.2016 року та судом допущено відповідно до положень ст.367 ЦПК України негайне виконання рішення у частині: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а також поновлення на роботі.

Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст.. 23 ЦК України, позивачу відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не представлено суду доказів завдання йому такої шкоди. Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_4

ОСОБА_5