Рішення № 61320261, 14.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1315/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1979/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Пулик В. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Максюти І.О.

секретаря Капущак С.В.

з участю: апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 17 серпня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 грудня 2010 року рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області між нею та ОСОБА_2 шлюб було розірвано. За час перебування в шлюбі в них народилось двоє синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розлучення діти залишились проживати з нею і знаходяться на повному її утриманні. Рішенням Долинського районного суду від 10 грудня 2010 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку щомісячно на утримання неповнолітніх дітей, і він сплачував аліменти на утримання синів. На даний час їхній старший син навчається на першому курсі Національного університету " Львівська політехніка " м. Львів на денному відділенні бюджетної форми навчання, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Всі витрати за навчання сина та за гуртожиток, де він проживає на час навчання оплачує вона. Оскільки син навчається на денному відділенні, то він не має змоги працювати, щоб забезпечити себе матеріально. Вона працює, але у звязку з тим, що одна утримує двох дітей, має тяжке матеріальне становище. Крім цього, на її вихованні знаходиться молодший син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який хворіє та має групу інвалідності. Відповідач на даний час працює в НГВУ «Долинанафтогаз» розподілювачем робіт вул. Промислова, 7 м. Долина, Івано-Франківської області, розмір заробітної плати відповідача їй невідомий. Просила проводити стягнення з відповідача аліментів на її користь на утримання дитини, яка продовжує навчання в розмірі 1/4 частки зі всіх видів доходу.

Рішенням Долинського районного суду від 17 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Вирішено проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_3, на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня предявлення позову до суду 17.06.2016 року і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 551,20 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 600,00 грн. витрат за надання правової допомоги адвокатом згідно квитанції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу вважаючи його незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд не врахував той факт, що син навчається на державній основі, отримує стипендію, на зясував точний розмір стипендії, вартість проїзду та проживання, а тільки взяв до уваги доводи позивачки про те, що вона витрачає кошти на навчання сина.

Апелянт також вказує, що суд не взяв до уваги його пояснення про те, що син отримує стипендію в розмірі 850 грн. на місяць, вартість проживання в гуртожитку становить 80грн. на місяць. Неналежна оцінка цих доказів призвели до необґрунтованих висновків щодо розміру витрат позивачки на утримання повнолітнього сина і розмір аліментів.

Крім того, апелянт вважає, що суд враховуючи його матеріальний стан, не взяв до уваги матеріальне становище позивачки, яка має постійне місце роботи та отримує зарплату вищу ніж він.

Також вказує, що судом не враховано стан його здоровя, зокрема доводи про те, що він крім медикаментозного лікування потребує регулярного санітарно-курортного лікування та дороговартісної операції.

За таких обставин апелянт просить рішення суду першої інстанції змінити, стягувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500грн. щомісячно.

В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав та просив про їх задоволення.

Відповідач в судове засідання не зявилася, хоча належним чином повідомлена про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи. Від позивача та її представника на адресу апеляційного суду надійшли: заперечення на апеляційну скаргу та заява про розгляд справи у їх відсутності.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та доказів на їх підтвердження, щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин та правової норми, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає цим вимогам процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з вимогами ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно з вимогами ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилось двоє синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розлучення діти залишились проживати з нею і знаходяться на повному її утриманні.

Згідно рішення Долинського районного суду в справі № 2-1495/2010 р. від 10.12.2010 р., вирішено стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на утримання неповнолітніх: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_4 Стягнення аліментів розпочати з 02.12.2010 року і проводити до повноліття дітей.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_8 у розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на час навчання до досягнення ним 23-х річного віку, суд першої інстанції дійшов висновку що в звязку з навчанням син сторін потребує матеріальної допомоги, а відповідач працевлаштований в НГВУ Долинанафтогаз, займає посаду розподілювача робіт, має стабільний дохід, добровільно не надає матеріальну допомогу, враховуючи матеріальне становище сторін та можливість відповідачем сплачувати аліменти.

Однак повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

У відповідності до вимог п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Судом також встановлено, що стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 припинено в звязку з досягненням останнім повноліття.

Із довідки № 740 від 20.05.2016 р. виданої Національним університетом Львівська політехніка, вбачається, що ОСОБА_4 дійсно є студентом першого курсу денного відділення освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр ІКНІ (інститут компютерних наук та інформаційних технологій) Національного університету Львівська політехніка.

Відповідач по справі працює в НГВУ Долинанафтогаз, займає посаду розподілювача робіт. Загальна сума доходу за період січень 2016 червень 2016 за винятком аліментів та стягнення становить 22130,92 гривні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як батько повнолітнього сина повинен сплачувати позивачці аліменти на час його навчання.

Разом з тим, обґрунтовано встановивши наявність у сина сторін потреби у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням, наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу та вказавши на обов'язок позивача разом із відповідачем утримувати сина, суд першої інстанції належним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів, що в даному випадку на думку колегії суддів є надто високим.

За таких обставин, а також враховуючи матеріальне становище платника аліментів та дитини, спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу дитині, колегія суддів приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції є надто високим, а тому рішення суду в цій частині слід змінити, розмір аліментів на утримання повнолітнього ОСОБА_4, який продовжує навчання слід зменшити до 1/7 частини щомісячно до закінчення навчання, але не пізніше ніж до досягнення ним 23 років, що відповідатиме принципам розумності та справедливості, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає до зміни, а в решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 376 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду від 17 серпня 2016 року в частині розміру стягуваних з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - змінити, зменшивши суму стягуваних аліментів з 1/5 частки з усіх видів заробітку (доходу) до 1/7 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_9