Ухвала суду № 61320255, 06.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2409/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1147/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.-Капущак С.В.

з участю: апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, спеціаліста ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 06 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що вона являється власником 64, 3 % житлового будинку № 12 з господарськими будівлями та спорудами по вул. Дубров"янській в с. Солуків Долинського району, що становить 634/1000 частки у спільній частковій власності на підставі рішення Долинського районного суду від 21.10.2014 року, яке ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області залишено без змін. Окрім цього, даним рішенням проведено розподіл земельних ділянок, які вона належним чином зареєструвала в реєстраційній службі Долинського районного управління юстиції та отримала відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно з індексними номерами 42852175 та 42855470. Виділеним їй земельним ділянкам присвоєні кадастрові номери зокрема земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0207 га присвоєний кадастровий номер 2622086001:01:003:0577, а земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0133 га присвоєний кадастровий номер 2622086001:01:003:0576.

З витягу Державного земельного кадастру за №НМ-2601265012015 від 28.06.2015 року про земельну ділянку площею 0, 0207 га та витягу з Державного земельного кадастру за №НВ-2601265002015 від 28.06.2015 року про земельну ділянку площею 0, 0133 га вбачається, що існують обмеження у використанні даних земельних ділянок, вид обмеження - охоронна зона вздовж обєкта енергетичної системи. На цих земельних ділянках стоїть електроопора та комутуючий пристрій ТП-654, по яких житловий будинок був підключений до електромереж.

Після проведення розподілу будинковолодіння та земельних ділянок відповідач без будь- якого повідомлення відключив її частину житлового будинку від електропостачання, заявивши, що йому не потрібне світло в її частині житлового будинку, де проживають, крім неї, неповнолітні діти відповідача, одна з яких інвалід 1 групи електрифікація житлового будинку проводилась за час спільного перебування з ним у шлюбі за спільні сімейні кошти.

06.08.2015 року вона звернулась в Долинський РЕМ ПАТ «Прикарпаттяобленерго» із заявою про стаціонарне приєднання її частини житлового будинку до електричних мереж. 17.08.2015 року був укладений договір №23-239/2015 про стандартне приєднання частини житлового будинку до електричних мереж.

По діючій електроопорі та комутуючому пристрої, які знаходяться на її земельних ділянках, і по яких постачається електроенергія до частини житлового будинку ОСОБА_2, останній не дозволив прокласти кабель до її частини житлового будинку та підключитись до джерела електропостачання, мотивуючи, що це його приватна лінія.

Тому, вона змушена була прокладати кабель по інших електроопорах та підключатись до іншого джерела електропостачання, затрачаючи чималу суму на виготовлення проектної документації на зовнішнє електропостачання, технічні умови, за виконані роботи по приєднанню електроустановок до електромереж та підключення до них її частини житлового будинку.

Таким чином, оскільки опора №102/1 та комутуючий пристрій ТП-654 не є власністю ПАТ «Прикарпаттяобленерго», а її власником є відповідач ОСОБА_2, про що свідчить повідомлення - відповідь філії ПАТ «Прикарпаттяобленерго» «Долинський район електричних мереж» за «023/781 від 25.09.2015 року, вони створюють для неї незручності в користуванні її земельними ділянками. Наведені підстави слугували зверненню до суду з даним позовом.

Просила зобовязати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод в користуванні належними їй на праві власності земельними ділянками:площею 0, 0207 га з кадастровим номером 2622086001:01:003:0577, площею 0,0133 га з кадастровим номером 2622086001:01:003:0576, які знаходяться по вул. Дубров»янська, 12 А в с. Солуків Долинського р-ну Івано-Франківської області та прибрати з них електроопору №102/1 та комутуючий пристрій ТП-654; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Долинського районного суду від 06 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Зобов"язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_4 перешкоди в користуванні належними їй на праві власності земельними ділянками: площею 0,0207 га з кадастровим номером 2622086001:01:003:0577, площею 0,133 га з кадастровим номером 2622086001:01:003:0676, які знаходяться по вул. Дубров"янська, 12А в с. Солуків Долинського району Івано-Франківської області та прибрати з них електроопору №102/1 та комутуючий пристрій ТП-654.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за безпідставністю позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1887,20 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу вважаючи його незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував його пояснення про те, що про існування свідоцтв про право власності на земельні ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, які виготовила ОСОБА_4 йому не було відомо. Також позивач не погоджувала з ним та іншим суміжним землекористувачем меж земельної ділянки та можливого виносу лінії електропередач чи укладення безоплатного договору сервітуту.

Апелянт також вказує, що судом не залучено до участі у справі представника Долинського РЕМ та Солуківської сільської ради Долинського району. Вважає, що суд позбавив його та інших співвласників лінії електропередач та комутуючого пристрою права на їх використання, які були встановлені ще до одержання ОСОБА_4 документів на право власності на земельні ділянки, не зясувавши при цьому можливість прибрати з них електроопору та комутуючий пристрій.

Крім того, суперечливим є висновок суду щодо задоволення позову тільки відносно нього та відмови по відношенню до інших відповідачів.

За таких обставин апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили про їх задоволення. Позивач заперечила доводи апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Інші сторони в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлені про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу та спеціаліста, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив ОСОБА_4 у використанні електроопори та комутуючого пристрою під час підключення її частини будинку до електричних мереж, їх розміщення на її земельній ділянці є зайвим, оскільки вони створюють незручності в користуванні її земельними ділянками, у зв"язку з чим ОСОБА_2 слід зобов"язати не чинити перешкоди позивачці користуватися земельними ділянками, власником яких вона являється, шляхом демонтування з них електроопори №102/1 та комутуючого пристрою ТП-654.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 в результаті поділу спільного сумісного майна, згідно рішення Долинського районного суду від 21.10.2014 року виділено 64.3 % житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які вона 26.01.2015 року зареєструвала в реєстраційній службі Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 32925317 від 30.01.2015 року. Даним рішенням суду позивачці виділено земельні ділянки площею 0,0133 га та 0,0207 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), які відповідно до копій свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 27.08.2015 року з індексними номерами 42855470 та 42852175 належать їй на праві приватної власності.

З копії витягу з Державного земельного кадастру за №НМ-2601265012015 від 28.06.2015 року вбачається, що на вказаних вище земельних ділянках, що належать позивачці, існують обмеження у її використанні у вигляді охоронної зони навколо (вздовж) об»єкта.

Судом також встановлено, що на вказаних вище земельних ділянках розміщені електроопори та комутуючий пристрій ТП-654, по яких житловий будинок сторін був підключений до електромереж.

Як ствердила в судовому засіданні позивачка та не заперечив відповідач, 05.08.2015 року ОСОБА_2, являючись співвласником електроопори №102/1 та ТП-645, відключив від електропостачання частину будинку, що належить позивачці, в якому вона проживає разом з неповнолітніми дітьми, одна з яких є інвалідом 1 групи, з приводу чого було звернення ОСОБА_4 в правоохоронні органи.

Згідно висновку ДІМ Долинського РВ УМВС від 05.08.2015 року, з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він на законних підставах відключив електролічильник, оскільки є абонентом та сам сплачує за електроенергію.

Наведені обставини слугували підставою для укладання договору №23-239/2015 року від 17.08.2015 року між позивачкою та ПАТ «Прикарпаттяобленерго» про стандартне приєднаня до електричних мереж, а також виготовлення проектно-кошторисної документації та технічних умов.

В зв»язку з тим, що позивачкою не використовувалася електроенергія з опори, яка розташована на її земельних ділянках, з метою знеструмлення та її демонтування ОСОБА_4 звернулась у філію ПАТ «Прикарпаттяобленерго», однак згідно відповіді №023/781 від 25.09.2015 року питання щодо виносу опори №102/01 необхідно вирішувати з її власником.

Про те, що електроопори № 102/1, 102/2 та ТП не є у власності енергопостачальної організації філії ПАТ "Прикарпаттяобленерго" "Долинський РЕМ" вбачається також з відповіді на депутатський запит від 19.02.2016 року за №023/111, відповідно до якої у 1995 році Солуківська сільська рада отримала ТУ 163/95 від 22.11.1995 року на будівництво та електрофікацію вул. Дубров"янської і на житловий будинок ОСОБА_2 Щодо виносу з приватизованої земельної ділянки ОСОБА_4 електроопор зазначено, що такі роботи виконуються за згодою власника мереж, якими вони не являються.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про електроенергетику» у разі спорудження або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших обєктів архітектури роботи з перенесення повітряних і підземних електричних мереж, теплових мереж та інших обєктів електроенергетики виконуються власником цих обєктів електроенергетики за рахунок замовників будівництва або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших обєктів архітектури відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Згідно світлокопії угоди від 10.02.1998 року, укладеної між ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Солуківським сільським головою, учасники угоди зобов"язались внести рівну долю коштів для встановлення ЛЕП і виготовлення необхідної документації та підключення будинків до електромережі, а отже, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з технічної документації, вони являються співвласниками електроопори та ТП, що розміщені за адресою вул. Дубров"янська, 12 в с. Солуків на земельних ділянках, власником яких є ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що судом правильно констатовано те, що використовувати електроенергію шляхом відключення частини будинку від електропостачання, який належить позивачці, не давав ОСОБА_2, саме він відмовляв у наданні дозволу на під"єднання згаданої частини будинку до електроопор, які розташовані на земельних ділянках позивачки. Також ОСОБА_2, після укладання позивачкою договору про стандартне підключення до електромереж, відмовлявся демонтувати згадана опора та комутуючий пристрій,про що не заперечив також в судовому засіданні. А тому, суд дійшов правильного висновку про відмову в позові до ОСОБА_8 та ОСОБА_7, як до неналежних відповідачів за безпідставністю позовних вимог.

Підсумовуючи вище описане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка, висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову саме до ОСОБА_2 є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Долинського районного суду від 06 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_9