Рішення № 61320039, 12.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/3075/14-ц 22-ц/774/1216/К/16

Справа № 184/3075/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1216/К/16 суддя Томаш В.І.

Категорія - 27 (ІV) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря: Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору про іпотечний кредит.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Трепшина Катерина Олександрівна,

представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі - ПАТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконує зобов'язання за договором про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року, поручителями по якому виступають відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в результаті чого утворилася заборгованість станом на 30 липня 2014 року в розмірі 2 109 746, 72 грн., із яких: поточна заборгованість по кредиту - 1 133 605,51 грн., прострочена основна сума боргу за кредитом - 112 791,61 грн., поточна заборгованість по відсоткам - 29 082,60 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 312 169,78 грн., пеня за порушення строків платежів за тілом кредиту - 47 320,06 грн., пеня за порушення строків платежів за відсотками - 180 910,14 грн., штраф за невиконання п. 7.2. договору застави 5% від вартості застави - 82 613,40 грн., штраф за невиконання п. 7.3. договору застави 10% від заборгованості - 42 496,14 грн., неустойка за ненадання документів згідно п. 5.4. договору про іпотечний кредит в розмірі 0,04% - 505,00 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 9 717,36 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату відсотків - 37 153,69 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків - 101 248,13 грн.

Просив суд стягнути на свою користь солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 2 109 746,72 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654,00 грн.

В травні 2015 року ОСОБА_5, від імені та в інтересах якої діяла представник за довіреністю ОСОБА_9, звернулася до суду із зустрічним позовом про розірвання договору про іпотечний кредит, посилаючись на те, що 12 березня 2008 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 укладено Договір про іпотечний кредит № 821/1, за яким вона виступає поручителем. ОСОБА_3 має заборгованість за кредитним договором, у зв'язку з чим ПАТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, однак вимоги про розірвання кредитного договору не заявив, продовжуючи нарахування відсотків, пені та заборгованості.

ОСОБА_5, посилаючись на ч. 2 ст. 555 ЦК України, зазначає, що в момент укладення іпотечного договору позичальник не міг передбачити збільшення курсу долара США по відношенню до гривні та настання світової фінансової кризи, а зміна обставин вносить дисбаланс в договірні відносини сторін договору та відповідно впливає на обсяг обов'язків поручителя. Оскільки, кредитний договір не містить застереження про те, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, а не розірвання договору призводить до подальших порушень, вважає, що даний договір має бути розірваний у зв'язку з істотною зміною обставин на підставі ст. 652 ЦК України.

Просила суд: розірвати Договір про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року; внаслідок розірвання Договору про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року розірвати Іпотечний договір від 12 березня 2008 року та припинити обтяження предмету іпотеки: 1) домоволодіння, яке складається з літ А-2 - житловий будинок загальною площею - 112,8 кв.м., житловою площею - 75,9 кв.м., Б - гараж, Б - погріб, В - літня кухня, Г-сарай, Д - убиральня, Е - лазня, Ж - душ, 3 - сарай, 1-10,1 - споруди, розташоване на земельній ділянці, площею 993 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 2) земельна ділянка, площею 993 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; внаслідок розірвання Договору про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року вважати припиненим Договір поруки № 821/1 а від 12 березня 2008 року.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5 до ПАТ «Ощадбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про розірвання договору про іпотечний кредит задоволено.

Розірвано договір про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року, укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3, припинив обтяження предмету іпотеки та вважати припиненим договір поруки № 821/1а від 12 березня 2008 року.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ «Ощадбанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме: стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №821/1 від 12.03.2008 року в сумі 2 109 746,72 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №821/1 від 12.03.2008 року в сумі 2 109 746,72 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №821/1 від 12.03.2008 року в сумі 2 109 746,72 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит №821/1 від 12.03.2008 року в сумі 2 109 746,72 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Ощадбанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654,00 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Ощадбанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654,00 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Ощадбанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654,00 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Ощадбанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654,00 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Ощадбанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 019,40 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Ощадбанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 019,40 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Ощадбанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 019,40 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Ощадбанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 019,40 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, представник позивача зазначає, що п. 3 кредитного договору передбачено право банку звернутися до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів у випадку затримки сплати платежів понад два календарні місяці, а не обов'язок. З вересня 2008 року по квітень 2009 року позичальник дійсно не сплачував заборгованість по кредиту і в цей період з ним проводилася досудова (претензійна) робота, а вже з квітня 2009 року ним регулярно вносилася частина коштів на погашення боргу (один раз на два місяці) й остання проплата була здійснена у травні 2014 року, а вже у червні 2014 року банк звернувся з досудовою вимогою про дострокове повернення кредиту, а в серпні 2014 року - до суду з позовом, тобто в межах позовної давності, а висновки суду щодо пропуску позовної давності є невірними та необґрунтованими

Також, вважає, що ним було надано належну бухгалтерську довідку-розрахунок заборгованості, яка складається за допомогою автоматичних бухгалтерських програм, які відображають рух коштів за конкретним рахунком, що надає суду можливість відстежити період сплат та фактичний залишок. У випадку незгоди відповідачів із наданим розрахунком, останні не позбавлені можливості надати свій розрахунок. Судом першої інстанції не було враховано наданий позивачем розрахунок заборгованості і не надано належної оцінки доказам по справі.

Також, вважає, що суд прийшов до хибного висновку про те, що сплата боржником відсотків за кредитом не може вважатися визнанням боргу та не тягне за собою переривання позовної давності.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 зазначає, що заявлені вимоги є необґрунтованими та абсурдними, адже обставини передбачені ст. 652 ЦК України повинні бути наявні одночасно та належним чином обґрунтовані, чого не було здійснено. Натомість договір містить чіткий перелік всіх зобов'язань позичальника та наслідки їх невиконання. На думку представника позивача, відсутні правові підстави й для визнання припиненим договору поруки №821/1а від 12.03.2008 року, адже п. 5.4. цього договору позовну давність збільшено до трьох років, а позов подано до суду в серпні 2014 року, тоді як останній платіж за кредитом було здійснено в травні 2014 року.

Крім того, зазначає, що судом задоволено зустрічні позовні вимоги та припинено обтяження предмета іпотеки без наведення жодних мотивів прийняття такого рішення.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу. Крім того, зазначає, що вимоги заявлені в апеляційній скарзі суттєво відрізняються від вимог, заявлених ПАТ «Ощадбанк» у суді першої інстанції.

Також письмові заперечення на апеляційну скаргу надали відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які, кожен окремо, просили відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ «Ощадбанк» - Трепшину К.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, відсутності правових підстав для задоволення позову та з пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Разом з тим, згідно роз'яснень, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд зазначає у рішенні про відмову у позові з підстав пропуску без поважних причин строку для звернення з позовом, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, мотивувальна його частина, всупереч п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» № 14 від 18.12.2009 року, містить висновки, як щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю, так і про відмову в позові внаслідок пропуску позовної давності, що є грубим порушенням норм цивільного законодавства.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 про розірвання договору про іпотечний кредит, суд першої інстанції виходив з наявності істотної зміни обставин, що тягнуть за собою розірвання кредитного договору.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він зроблений судом з порушенням норм цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, у зв'язку з чим, зважаючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

При розгляді позовних вимог ОСОБА_5 про розірвання договору про іпотечний кредит колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Державний ощадний банк України», на теперішній час ПАТ «Ощадбанк», та ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 1 262 500 гривень на строку по 11 березня 2028 року.

Поручителем по даному договору виступає ОСОБА_5, яка заявила вимоги про його розірвання у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме: настання світової кризи та збільшення через це курсу долара США по відношенню до гривні.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти за Договором про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року було надано у національній валюті України - гривні, а тому зміна курсу долара США по відношенню до гривні не можна вважати зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього Договору.

До того ж, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до доллару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Тобто, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена і посилання на те, що при укладенні договору сторони не знали та не могли знати про можливе коливання курсу, та, як наслідок, знецінення національної валюти України, є необґрунтованим.

Доводи ОСОБА_5 про те, що ПАТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до боржника та поручителів про стягнення заборгованості, однак не поставив питання про розірвання кредитного договору, теж не можуть бути підставою для задоволення її позовних вимог, адже згідно ст. ст. 525, 559 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Тобто, звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості не припиняє зобов'язань та не тягне за собою розірвання кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_5 не доведено наявність обставин настання яких сторони не могли б передбачити при укладенні договору, а тому ухвалює рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору про іпотечний кредит.

При розгляді позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», на теперішній час ПАТ «Ощадбанк», та фізичною особою ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит № 821/1 на придбання домоволодіння за договором купівлі-продажу в сумі 1 262 500 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14 % річних, з терміном остаточного погашення не пізніше 11 березня 2028 року.

Згідно п. 1.1 Кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредитні кошти в сумі 1 262 500 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14 % річних на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п.п.4.3.1, 4.3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим Договором. Повернути кредит в сумі 1 262 500 гривень, своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору сплатити штрафні санкції у строки та на умовах, що визначені цим Договором.

Пунктом 7.8 Кредитного договору Сторони домовились про збільшення строків позовної давності, відповідно до ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 3 років для всіх грошових зобов'язань Позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми Кредиту, процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), що передбачені умовами цього Договору.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому Договору.

Виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Кредитним договором забезпечується:

-Договором поруки № 821/1б від 12 березня 2008 року, укладеним між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4

-Договором поруки № 821/1а від 12 березня 2008 року, укладеним між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_5

-Договором поруки № 821/1в від 31 березня 2009 року, укладеним між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_7

-Договором поруки № 821/1г від 04 серпня 2010 року, укладеним між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_6

Згідно Розділу 1 Договорів поруки №821/1а, №821/1б, №821/1в та №821/1г, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, кожен окремо, зобов'язалися відповідати перед ПАТ «Ощадбанк» солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Договором про іпотечний кредит №821/1 від 12 березня 2008 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п. 2.1 Договорів поруки №821/1а, №821/1б, №821/1в та №821/1г у разі порушення ОСОБА_3 виконання зобов'язань за Кредитним договором № 821/1 від 12 березня 2008 року ПАТ «Ощадбанк» має право вимагати від Поручителя виконання зобов'язань Боржника перед Кредитором згідно з умовами Кредитного договору в порядку, передбаченому цим Договором.

Пунктом 3.1 Договорів поруки №821/1а, №821/1б, №821/1в та №821/1г передбачено, що Поручителі відповідають по зобов'язаннях за Кредитним договором, перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, ПАТ «Ощадбанк» на адресу позичальника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 направлено вимогу № 19/19-340/340 від 11 червня 2014 року про дострокове повернення суми кредиту, сплату процентів та інших платежів за договором від 12 березня 2008 року, яка залишилась без задоволення (т. 1 а.с. 25-26).

Станом на 30 липня 2014 року (включно) заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Ощадбанк» становить 2 109 746,72 грн., що складається з: поточна заборгованість по кредиту - 1 133 605,51грн.; прострочена основна сума боргу за кредитом - 112 791,61грн.; поточна заборгованість по відсоткам - 29 082,60 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам - 312 169,78 грн.; пеня за порушення строків платежів за тілом кредиту - 47 320,06грн.; пеня за порушення строків платежів за відсотками - 180 910,14грн.; штраф за невиконання п.7.2 договору застави 5 % від вартості застави - 82 613,40грн.; штраф за невиконання п.7.3 договору застави 10 % від заборгованості - 42 496,14грн.; неустойка за ненадання документів згідно п.5.4 договору про іпотечний кредит №821/1 0.04% - 505,00грн.; 3 % річних за несвоєчасну сплату основного боргу (ст.625 ЦК України) - 9 717,36грн; 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків (ст.625 ЦК України) - 37 153,69грн.; втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу (ст.625 ЦК України) - 20 133,30грн; втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків (ст.625 ЦК України) - 101 248,13грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості повністю узгоджується із матеріалами справи та відповідачами не спростований, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними доказами, у відповідності до приписів ст. 60 ЦПК України, підтверджено заявлені позовні вимоги в частині загального розміру заборгованості за Договором про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року.

Оскільки, позичальник (ОСОБА_3) неналежним чином виконував обов'язки, покладені на нього Договором про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року, у зв'язку з чим утворилась зазначена заборгованість, колегія суддів вважає, що ПАТ «Ощадбанк» обґрунтовано пред'явив вимогу до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом у загальному розмірі 2 109 746,72 грн., і ця сума має бути стягнута з боржника.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення божником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобов'язання, і незалежно від того, договором чи законом установлено строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки.

Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців або погодженого сторонами строку дії поруки з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_10 взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 11 березня 2028 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів (т.1 а.с. 8-12).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки, відповідно до статті 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з пункту 1.3. Договору про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року, позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом та нарахованими процентами (а також іншими платежами) щомісячно у порядку визначеному у Додатку №1-2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (т. 1 а.с. 8-13).

Згідно п. 3.1. Договорів поруки №821/1а, №821/1б, №821/1в та №821/1г, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, кожен окремо, відповідають перед ПАТ «Ощадбанк» по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_3 за Договором про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року в тому ж обсязі, що й позичальник.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено погашення заборгованості черговими щомісячними платежами, а за договорами поруки відповідальність поручителів встановлена в тому ж обсязі, який передбачено кредитним договором для позичальника, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно Додатку №1-2 до Договору про іпотечний кредит № 821/1 від 12 березня 2008 року починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України строку для пред'явлення вимог до поручителів.

У разі пред'явлення кредитором вимог до поручителів після спливу строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України (тобто більше ніж через шість місяців або іншого строку погодженого сторонами при укладенні договору поруки) після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

У пункту 4.2. договорів поруки №821/1а, №821/1б, №821/1в та №821/1г вказано, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строків позовної давності, визначених у п. 5.4. цього Договору (тобто протягом трьох років) не пред'явить вимоги до Поручителя (т. 1 а.с. 14-15, 16-17, 18-20, 21-23).

Отже, договором поруки встановлено строк її припинення після спливу трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців або іншого погодженого сторонами строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки, слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку дії поруки, установленого п. 4.2. договору поруки, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

У зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_3 виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України використав право достроково стягнути з позичальника та поручителів заборгованість за кредитним договором, надіславши 11 червня 2014 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й протягом трьох років, починаючи від цієї дати був зобов'язаний пред'явити позов до поручителів, тобто до 11 червня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позов до боржника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пред'явлено у вересні 2014 року, тобто в межах строку дії поруки.

При цьому, не може бути стягнуто з поручителів заборгованість за кредитом, яка виникла поза межами чинності поруки, тобто за межами трирічного строку, який передував зверненню ПАТ «Ощадбанк» до суду з даним позовом, тобто порука ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є припиненою щодо щомісячних зобов'язань ( а також нарахованих щодо них штрафних санкцій та інших платежів) за період з 12 березня 2008 року по 31 серпня 2011 року включно.

З огляду на вищевикладене, що повністю узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6-3цс13, від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14 та 6-125цс14, від 21 січня 2015 року № 6-190цс14 та від 27 січня 2016 року № 6-990цс15, які в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить норму права, про перегляд якої йдеться, та для всіх судів України, колегія суддів приходить до висновку про солідарне стягнення з боржника та поручителів заборгованості за кредитним договором у межах строку дії поруки щодо кожного щомісячного платежу окремо за період з 01 вересня 2011 року, яка виникла станом на 30 липня 2014 року, згідно з розрахунком позивача.

Вирішуючи питання щодо порядку солідарного стягнення заборгованості з боржника та поручителів колегія суддів виходить з того, що правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто зі змісту вказаної норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст. 554 ЦК України). Лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителя відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, але в цьому випадку ч.3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною. За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

З огляду на укладення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 окремих договорів поруки, на користь ПАТ «Ощадбакн» підлягає стягненню заборгованість за період з 01 вересня 2011 року по 30 липня 2014 року включно у солідарному порядку з ОСОБА_3 та окремо з кожним з поручителів (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7) у розмірі 1 549 101,85 грн., яка складається із наступного: поточна заборгованість по кредиту - 1 133 605,51 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 58 054,50 грн., поточна заборгованість по відсоткам - 29 082,60 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 134 260,80 грн., пеня за порушення строків платежів за тілом кредиту - 35 988,42 грн., пеня за порушення строків платежів за відсотками - 109 809,73 грн., неустойка за ненадання документів згідно п. 5.4. договору про іпотечний кредит №821/1 - 505,00 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 7 388,81 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату відсотків - 21 876,47 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу - 6 364,42 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків - 12 165,59 грн. Заборгованість за період з 12 березня 2008 року по 31 серпня 2011 року включно у розмірі 560 644, 87 грн., яка складається із наступного: прострочена заборгованість по кредиту - 54 737,11 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 177 908,98 грн., пеня за порушення строків платежів за тілом кредиту - 11 331,64 грн., пеня за порушення строків платежів за відсотками - 71 100,41 грн., штраф за невиконання п.7.2. договору застави у розмірі 5% від вартості застави - 82 613,40 грн., штраф за невиконання п.7.3. договору застави у розмірі 10% від заборгованості - 42 496,14 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 2 328,55 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату відсотків - 15 277,22 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу - 13 768,88 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків - 89 082,54 грн., підлягає стягненню лише з боржника ОСОБА_3, як така, щодо якої припинена порука ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Клопотання поручителя ОСОБА_5, від імені якої діяла представник ОСОБА_9, та поручителя ОСОБА_4 щодо застосування позовної давності (т. 1 а.с. 121, 199, т. 2 а.с. 33) не може бути задоволене, оскільки заборгованості за кредитом з поручителів стягнуто в межах строку дії поруки, який є присічним та не виходить за межі погодженої сторонами трирічної позовної давності.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів частково задовольняє позовні вимоги ПАТ «Ощадбанк» та стягує на його користь заборгованість за Договором про іпотечний кредит №821/1 від 12 березня 2008 року за період з 12 березня 2008 року по 31 серпня 2011 року включно у розмірі 560 644 (п'ятсот шістдесят тисяч шістсот сорок чотири) гривні 87 (вісімдесят сім) копійок з ОСОБА_3, а за період з 01 вересня 2011 року по 30 липня 2014 року включно у розмірі 1 549 101 (один мільйон п'ятсот сорок дев'ять тисяч сто одна) гривня 85 (вісімдесят п'ять) копійок солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому, понесені ПАТ «Ощадбанк» судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 3654,00 грн. (т. 1 а.с. 1) та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 287,36 грн. (т. 2 а.с. 91, 111), а всього 7 941,36 грн., підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пропорційно до задоволених вимог, а саме: з боржника ОСОБА_3 - 3 176,56 грн., а з поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1 191, 20 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за Договором про іпотечний кредит №821/1 від 12 березня 2008 року за період з 12 березня 2008 року по 31 серпня 2011 року включно у розмірі 560 644 (п'ятсот шістдесят тисяч шістсот сорок чотири) гривні 87 (вісімдесят сім) копійок, яка складається із наступного: прострочена заборгованість по кредиту - 54 737,11 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 177 908,98 грн., пеня за порушення строків платежів за тілом кредиту - 11 331,64 грн., пеня за порушення строків платежів за відсотками - 71 100,41 грн., штраф за невиконання п.7.2. договору застави у розмірі 5% від вартості застави - 82 613,40 грн., штраф за невиконання п.7.3. договору застави у розмірі 10% від заборгованості - 42 496,14 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 2 328,55 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату відсотків - 15 277,22 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу - 13 768,88 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків - 89 082,54 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за Договором про іпотечний кредит №821/1 від 12 березня 2008 року за період з 01 вересня 2011 року по 30 липня 2014 року включно у розмірі 1 549 101 (один мільйон п'ятсот сорок дев'ять тисяч сто одна) гривня 85 (вісімдесят п'ять) копійок, яка складається із наступного: поточна заборгованість по кредиту - 1 133 605,51 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 58 054,50 грн., поточна заборгованість по відсоткам - 29 082,60 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 134 260,80 грн., пеня за порушення строків платежів за тілом кредиту - 35 988,42 грн., пеня за порушення строків платежів за відсотками - 109 809,73 грн., неустойка за ненадання документів згідно п. 5.4. договору про іпотечний кредит №821/1 - 505,00 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату основного боргу - 7 388,81 грн., три відсотка річних за несвоєчасну сплату відсотків - 21 876,47 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу - 6 364,42 грн., втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати відсотків - 12 165,59 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору про іпотечний кредит - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 176 (три тисячі сто сімдесят шість) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» понесені судові витрати по сплаті судового збору по 1 191 (одна тисяча сто дев'яносто одна) гривня 20 (двадцять) копійок з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: