Ухвала суду № 61319180, 13.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/796/6758/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Литвинова І.В.

Доповідач: Барановська Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Барановської Л.В.

суддів: Панченка М.М., Побірченко Т.І.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 18 624,31 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. станом на 28.03.2015 року.

В ході розгляду даної справи позивачка ОСОБА_1 збільшувала свої позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати та уточнювала свої позовні вимоги і просила стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати в розмірі 12 795,74 грн. та середній заробіток за час затримки з остаточним розрахунком при звільненні станом на 31.07.2015 року включно у сумі 20 400,03 грн., вимогу про відшкодування моральної шкоди не зазначила.

В обґрунтуванні своїх вимог вказала, що вона перебувала у трудових відносинах з підприємством відповідача з 09.02.2012 року, разом з тим, підприємство нараховувало, але не виплачувало їй заробітну плату та з жовтня 2014 року підприємство безпідставно перестало нараховувати їй заробітну плату, тому вона вирішила звільнитись.

Зазначала, що при звільненні з нею не було здійснено остаточний розрахунок відповідно до вимог ст. 117 КзпП України.

Посилаючись на вказані обставини просила позов задовольнити.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати в розмірі 12 795 грн. 74 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20 400 грн. 03 коп.

Стягнуто з ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» в дохід держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки доказам, неповно з'ясував обставини справи.

Апеляційна скарга представника ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ПАТ «КиївЗДНІЕП» на посаду інженера науково-технічного відділу.

Наказом №15/1К від 09.02.2012р. ОСОБА_1 в подальшому переміщувалась по посадам на підприємстві.

Наказом № 85 від 30.12.2014р. ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням згідно вимог ст. 38 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача заборгованість з заробітної плати в розмірі 12 795 грн. 74 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20 400 грн. 03 коп., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ПАТ «КиївЗДНІЕП» не надав суду витребуваних відомостей про середню заробітну плату позивачки ОСОБА_1 (оскільки згідно пояснень представника ПАТ «КиївЗДНІЕП» первинна документація щодо обліку робочого часу та нарахувань виплат заробітної плати була втрачена і що на підприємстві проводиться внутрішні перевірка з цього приводу, а тому встановити дійсну заборгованість підприємства по заробітній платі перед ОСОБА_1 не має можливості), а тому суд керуючись п. 4 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» застосував відомості про ставку, посадовий (місячний) оклад з даних довідки форми ОК-5, виданої 23.02.2015 року та обрахував суму не нарахованої і не виплаченої заробітної плати з 01.10.2014 року по 30.12.2014 року шляхом множення ставки (окладу) в сумі 3600,00 грн. на 2 місяці (жовтень - листопад 2014 року) і додав ставку за 22 робочих дні в грудні 2014 року по дату звільнення 30.12.2014 року; а також обрахував суму середнього заробітку за період з 31.12.2014 року по 31.07.2015 року включно.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правової оцінки зібраним у справі доказам та застосування правових норм, які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи достатність і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності та враховуючи, що обставини на які посилається апелянт не знайшли свого підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не грунтується на вимогах закону та задоволенню не підлягає.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують та є такими, що не тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» відхилити, рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді