Постанова № 61318989, 29.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р. Справа№ 910/4432/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Кропивної Л.В.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача-1 - Шевченко Т.М. - дов. б/н від 18.08.2014 р.;

від відповідача-2 - не з'явилися,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.01.2016 року

у справі № 910/4432/16 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-

АГРО»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю

«ІНТЕРЛАЙНПРОМ»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі № 910/4432/16 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі № 910/4432/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Кропивна Л.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.08.2016 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ- АГРО» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі № 910/4432/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛАЙНПРОМ» у судове засідання не з'явилися, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надавали, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялася сторонам у справі за адресами вказаними у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відсутніх сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх відповідача-1, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

08.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-АГРО» (далі - відповідач-1, продавець, ТОВ «УНІРЕМ-АГРО») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛАЙНПРОМ» (далі - відповідач-2, покупець, ТОВ «ІНТЕРЛАЙНПРОМ») укладено Договір купівлі-продажу № 1081 (далі - Договір).

За умовами Договору відповідач-1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продає а відповідач-2 купує комплекс будівель, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Адамівка, вул. Колгоспна, буд. 1-б.

Відповідно до п. 1.3 Договору відповідач-1 гарантує, що майно, зазначене у п. 1.1 Договору на момент його підписання не є проданим, подарованим або відчуженим іншим способом третім особам, не є заставленим, не знаходиться у податковій заставі, в спорі не перебуває, заборона (арешт) щодо нього відсутні.

Під забороною відчуження (арештом), згідно з витягом з єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, майно не перебуває.

У відповідності до п. 3.1 Договору, загальна сума цього Договору становить 1 303 141,20 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» (далі - позивач, ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ»), як на порушення власних прав та обов'язків посилається на наступне.

07.12.2006 року загальними зборами ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ», затверджено статут, який зареєстровано 19.12.2006 року за № 12231020000002694 (далі - Статут).

Згідно з п. 1.2 Статуту учасниками позивача є:

- іноземний інвестор - громадянин Канади - ОСОБА_4, що мешкає АДРЕСА_1, НОМЕР_1 іден. № НОМЕР_2;

- юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-АГРО», місцезнаходження м. Дніпропетровськ, пров. Більшовицький 4а, код 31329842, в особі директора Фесуна Віктора Васильовича.

Пунктом 4.8 Статуту передбачено, що вкладами учасників позивача можуть бути грошові кошти, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, іншими природними ресурсами та нематеріальними активами, будинками, обладнанням а також інші майнові права.

Вклади учасників до статутного капіталу позивача складають:

- ОСОБА_4 - 1 287 750,00 грн. або 255 000,00 доларів США, що складає 51 відсоток.

- Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-АГРО» - 1 237 250,00 грн. або 245 000,00 доларів США, що складає 49 відсотків. Вноситься майновим комплексом по ремонту с/г техніки за адресою: вул. Колгоспна с. Адамовка, Криничанського району.

Як стверджує позивач, відповідачем-1 не виконано свого обов'язку перед ним щодо передачі до статутного капіталу ТОВ «УНІРЕМ-АГРО» свого вкладу у вигляді нерухомого майна, що визначено статутом позивача.

Таким чином, відповідачем-1 введено в оману іншу сторону оспорюваного правочину - відповідача-2 та здійснено незаконне відчуження майна шляхом укладення оспорюваного Договору.

З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом та просить визнати недійсним оспорюваний Договір з підстав передбачених ст.ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 230 Цивільного кодексу України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Положеннями п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11 передбачено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі, зокрема, ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності його безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника правочину шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

По-перше, позивач не є стороною правочину та не може посилатися на обман в інтересах третьої сторони, по-друге, ним не подано до суду доказів того, що під час укладення оспорюваного правочину відповідач-2 діяв під впливом обману, а відповідач-1 діяв з наявністю умислу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про наявність обману, в силу положень ст. 230 Цивільного кодексу України, не можуть вплинути на дійсність спірного Договору.

Крім того, посилання позивача, в обґрунтування позову, на те, що ТОВ «УНІРЕМ-АГРО» є одним із засновників ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» та мало зробити майновий внесок до статутного фонду останнього у вигляді майнового комплексу, який є предметом спірного Договору купівлі-продажу, а отже сам Договір купівлі-продажу укладений з боку відповідача-1 з обманом відповідача-2, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Положеннями ст. 85 Господарського кодексу України, ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 144 Цивільного кодексу України не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Як вбачається з спірного Договору, майновий комплекс належав відповідачу-1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія ЯЯЯ № 920718, виданого Виконавчим комітетом Адамівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області від 19.10.2007 року, на підставі Рішення виконкому Адамівської сільської ради № 52 від 29.09.2007 року і зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 20704342.

Тобто, по-перше, свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане після дати реєстрації позивача - 19.12.2006 року, по-друге, питання щодо формування статутного капіталу є суто корпоративними відносинами, у даному випадку, засновників.

У матеріалах справи відсутні докази передачі вказаного майна у статутний капітал позивача, докази реєстрації вказаного майна за позивачем та отримання відповідного свідоцтва про право власності.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем-1 було передано позивачу до статутного капіталу, а отже і у власність, майновий комплекс.

Визнання відповідачем-1 позову не спростовує зазначені висновки, що, у свою чергу, унеможливлює задоволення заяви про визнання позову. До того ж, така заява порушує права відповідача-2 як сторони правочину.

Слід зазначити, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ІНТЕРЛАЙНПРОМ» припинено 18.01.2010 року.

Позивачем не надано відомостей про власника майна, яке є предметом оспорюваного Договору.

За таких обставин, укладаючи Договір сторони діяли в межах діючого на той час законодавства. Обставин обману відповідачем-1 відповідача-2 суду не доведено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі № 910/4432/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі № 910/4432/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/4432/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.В. Кропивна

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 05.09.2016 року.