Постанова № 61318952, 12.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.09.2016 р. справа №905/1430/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м. КиївПредставники сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю;від відповідача: від третьої особи:не зявився; не зявився на рішення господарського суду Донецької області від27 жовтня 2015 р. у справі№ 905/1430/15 (суддя: Тоцький С.В.) за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Кристал", м. Костянтинівка, Донецька область Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ пророзірвання договору оренди № 665 від 10.10.2000 р. та зобовязання відповідача повернути орендоване державне майно В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі РВ ФДМУ по Донецькій області, позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Кристал" (далі - ТОВ "Торгівельна компанія "Кристал", відповідач) про розірвання договору оренди № 665 від 10.10.2000 р. та зобовязання відповідача повернути орендоване державне майно.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2015 р. позовні вимоги задоволені; розірвано договір оренди № 665 від 10.10.2000 р. нерухомого майна, що належить до державної власності, зобовязано відповідача повернути державне майно цілісний майновий комплекс "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників", розташований за адресою: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, до державної власності у сферу управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, а також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2 436 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не спростований факт порушення ним умов договору оренди № 665 від 10.10.2000 р. в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, який є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Не погодившись з рішенням суду, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача) звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити в частині повернення майна, зокрема, зобовязати відповідача повернути РВ ФДМУ по Донецькій області державне майно цілісний майновий комплекс - "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників", розташований за адресою: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, апелянт, посилаючись на ч. 1 ст. 5 Закону України "Про управління обєктами державної власності", ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", вважає, що спірне майно не віднесено до сфери управління Мінекономрозвитку, а оскаржуване рішення наділяє останнє додатковими повноваженнями на здійснення управління майном, яке у встановленому порядку не передано до сфери його управління.

Скаржник стверджує, що господарським судом Донецької області Мінекономрозвитку до участі у справі не залучено, що є порушенням норми процесуального права.

Заявник апеляційної скарги вважає, що спірне майно на момент укладення договору оренди перебувало у сфері управління Міністерства промислової політики України. Мінекономрозвитку є правонаступником даного міністерства, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України реорганізовано шляхом приєднання до Мінекономрозвитку. При цьому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 р. № 408-р визначено перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються від Мінпромполітики до сфери управління Мінекономрозвитку, в якому спірне майно відсутнє, а відтак, і повноваження на управління цим майном у Мінекономрозвитку є відсутніми.

Мінекономрозвитку вказує на те, що, на його думку, судом першої інстанції неправильно застосовані норми законодавства, якими врегульовано порядок повернення державного майна з оренди, оскільки наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 р. № 847 затверджено Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, таким чином, спірне майно підлягає поверненню з оренди позивачу виключно відповідно до умов вказаного Порядку.

Представник позивача у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях до відзиву.

Представник відповідача в судові засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у судовому засіданні 22.08.2016 р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Доповнень та уточнень до апеляційної скарги не надано.

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду 09.09.2016 р. надійшло клопотання Мінекономрозвитку про розгляд даної справи без участі його представника у звязку з неможливістю направити повноважного представника у судове засідання 12.09.2016 р.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Частиною 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Ухвалою про порушення апеляційного провадження від 14.07.2016 р. та ухвалою про відкладення розгляду справи № 905/1430/15 від 22.08.2016 р. не визнавалась обовязковою явка представників учасників процесу у судове засідання та останні були попереджені, що у разі незявлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами в справі.

За таких обставин клопотання Мінекономрозвитку про розгляд даної справи без участі його представника судовою колегією задоволено.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.81№ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 10 жовтня 2000 року між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладений договір оренди № 665 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

За умовами п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і використання державне майно цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 85114, м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Шмідта, 3, який входить до балансу ОП "Костянтинівський завод скловиробів" склад і вартість якого визначені згідно акту оцінки і передатному балансу вказаного підприємства, складеним за станом на 01.09.2000 р. і вартість якого складає 25480417-53 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору вступ орендаря у володіння і користування майном починається одночасно з підписанням сторонами дійсного договору і актом прийому-передачі (додаток № 1) вказаного майна.

Згідно з п. 2.4. договору вартість майна, повернутого орендарем орендодавцю, визначається на підставі передатного балансу і акту оцінки, складеного за данними інвентаризації майна на час припинення дійсного договору, звіреного з актом прийому-передачі державного майна в оренду.

Майно вважається певерненим орендодавцю з часу підписання сторонами акту прийому-передачі.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначена згідно з діючим законодавством на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМ України (додаток №2 до Договору) і перераховується орендарем до державного бюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Розділом 5 договору встановлені обовязки орендаря, зокрема:

- п. 5.2. - своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату до державного бюджету;

- п. 5.6. в разі припинення чинного договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу. Окрім того, повернене майно повинно відповідати техніко-економічним показникам державного підприємства на час передачі його майна в оренду;

- п. 5.8. застрахувати орендне майно за рахунок власних коштів, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 8.3. договору орендодавець має право виходити з ініціативою по внесенню змін в договір оренди або по достроковому розірванню на випадок погіршення стану орендованого майна внаслідок неналежного використання орендарем або невиконання умов договору.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір діє з 10.10.2000 р. до 10.10.2005 р. строком на пять років.

Умовами п. 10.3. договору сторонами погоджено, що зміни або розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Вносювані зміни і доповнення в договір розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору і внесення змін не дозволяється.

Умовами п. 10.4. договору визначено, що договір може бути розірваним з ініціативи однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадку невиконання сторонами своїх зобовязань або в других випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 10.8. договору дія договору оренди припиняється внаслідок:

- закінчення строку дії договору;

- приватизації обєкту оренди за участю орендаря;

- загибелі обєкту оренди;

- достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду;

- банкротства орендаря.

В подальшому строк дії договору збільшувався.

Так, 02.08.2004 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1/04 про внесення змін до договору, п. 10.1. якого викладено в наступній редакції: "Чинний договір діє з 10.10.2000 р. по 10.10.2010 р."

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2011 р. у справі № 40/252пд змінено договір шляхом викладення п. 10.1. договору в наступній редакції: "Чинний договір діє з 10.10.2000 р. по 10.10.2012 р."

Договором № 3 від 11.10.2012 р. про внесення змін до договору, строк дії договору продовжено до 31.01.2013 р.

Відповідно до договору № 4 від 31.01.2013 р. про внесення змін до договору, строк дії договору продовжено до 30.04.2013 р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2013 р. у справі № 905/4262/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 р., строк дії договору продовжено до 30.04.2023 р.

Матеріали справи свідчать про те, що договір укладено на нерухоме майно, яке знаходиться в державній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", про що зазначено в ст. 1 цього Закону.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України

Згідно з ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до змісту статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлений перелік суб'єктів, що можуть бути орендодавцями державного та комунального майна, а саме:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

- підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого), а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна.

Приписи аналогічного змісту також закріплені в ст. 287 ГК України.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Власиком орендованого майна залишається держава, а орендар володіє і користується ним на протязі строку оренди. Орендар не є правоспадкоємцем ОП "Костянтинівський завод скловиробів".

З наведеного вбачається, що на час укладення договору позивач був наділений повноваженнями орендодавця щодо спірного нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами договірних зобов'язань.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Із змісту цієї норми слідує, що визначення істотності порушення є оціночним поняттям, яке повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата, з урахуванням її індексації, віднесена до істотних умов договору оренди.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

За приписами ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань за договором стосовно здійснення повної та своєчасної оплати за майно, що орендується, позовні вимоги в частині розірвання договору підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів апеляційної скарги судова колегія враховує наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 10.08.2004 р. № 575-р "Про передачу державних підприємств, що належали до сфери управління корпорації "Укрбудматеріали" орендне підприємство "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників" було включено до переліку підприємств, які передаються до сфери управління Міністерства промислової політики України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 р. № 94 "Про реорганізацію Міністерства промислової політики України" Міністерство промислової політики України було реорганізоване шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, повязаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. № 1074, права та обовязки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Таким чином, посилання заявника апеляційної скарги на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 р. № 408-р "Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі обєктами державної власності", яким затверджено перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються зі сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, є необґрунтованими.

З аналізу умов договору вбачається, що п. 5.6. договору кореспондується з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою визначено загальні правила повернення обєкту оренди.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону України у разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.

Отже, дана норма має імперативний характер і узгоджується з положеннями договору оренди, відтак, відповідач, як орендар, є зобовязаною особою здійснити дії з повернення обєкту оренди за приписами абз. 2 ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Процедура повернення спірного майна регулюється Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 р. № 847 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 р. за № 446/2250.

Згідно з п. 1 вказаного Порядку порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (надалі - Порядок) забезпечує реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна: інвентаризації і оцінки майна орендованих підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендарів по орендних платежах, приймання-передавання майна, вибору організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря.

За приписами п. 2 зазначеного Порядку цей Порядок поширюється на випадки повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій, їх структурних підрозділів, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (далі - орендовані підприємства) після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду.

Тобто, Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди передбачає механізм реалізації положення абз. 2 ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Внаслідок неможливості створення відповідних комісій, проведення інвентаризації та оцінки майна цілісного майнового комплексу "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників" та визнання ТОВ "Торгівельна компанія "Кристал" банкрутом і знаходження останнього в стадії ліквідації, позивач відповідно до абз.2 п. 11 Порядку прийняв рішення про згоду на передачу спірного майна уповноваженому органу управління Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, що підтверджується наказом РВ ФДМУ по Донецькій області від 06.04.2016 р. № 274, копія якого надана позивачем до матеріалів справи.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2015 року у справі № 905/1430/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2015 року у справі № 905/1430/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийК.І. Бойченко

Судді:О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.