Рішення № 61318915, 13.09.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2016 р. Справа № 918/891/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

від імені якої діє: Регіональна філія "Львівська залізниця "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар'єр"

про стягнення штрафу в сумі 112 100 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 18 травня 2016 року;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 30 серпня 2016 року № 01;

ОСОБА_4 за довіреністю від 30 серпня 2016 року № 01 .

В судовому засіданні 13 вересня 2016 року, відповідно до статті 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якої діє: Регіональна філія "Львівська залізниця "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар'єр", в якій просив суд стягнути штраф в сумі 112 100 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 16 серпня 2016 року порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 30 серпня 2016 року.

Ухвалою суду від 30 серпня 2016 року розгляд справи відкладено на 13 вересня 2016 року.

12 вересня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 12 вересня 2016 року, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

13 вересня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник ПАТ "Укрзалізниця" подав супровідний лист від 12 вересня 2016 року № ДНЮ-125, в додатках до якого долучив частину документів, які витребовувались ухвалою суду від 30 серпня 2016 року.

У судовому засіданні 13 вересня 2016 року уповноважений представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні, у свою чергу уповноважений представники відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення позову заперечили в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2016 року ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр" зі станції Рокитне - Волинське Львівської залізниці за накладною № 35391382 були відправлені вагони № 66741703, 66243072, 66697541, 60412517, 60401346 із вантажем "Шебінь гранітний". Станція призначення - Стрий Львівської залізниці.

На станції Стрий Львівської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України, було зроблено перевірку маси вантажу у вагонах, за результатами якого встановлено, що маса вантажу, у вагонах № 66741703, 66243072, 66697541, 60412517, 60401346 не відповідала даним, вказаним у перевізних документах, а саме:

- вагон № 66741703:

маса вантажу за документами: нетто - 69 000 кг.;

маса встановлена при переважуванні: нетто - 67 300 кг.;

нестача - 1 700 кг. (нетто);

- вагон № 66243072:

маса вантажу за документами: нетто - 69 000 кг.;

маса, встановлена при переважуванні: нетто - 66 900 кг.;

нестача - 2 100 кг. (нетто);

- вагон № 66697541:

маса вантажу за документами: нетто - 69 000 кг.;

маса встановлена при переважуванні: нетто - 67 400 кг.;

нестача - 1 600 кг. (нетто);

- вагон № 60412517:

маса вантажу за документами: нетто - 70 000 кг.;

маса встановлена при переважуванні: нетто - 68 450 кг.;

нестача - 1 550 кг. (нетто);

- вагон № 60401346:

маса вантажу за документами: нетто - 70 000 кг.;

маса встановлена при переважуванні: нетто - 68 100 кг.;

нестача - 1 900 кг. (нетто);

При зважуванні на вагонних вагах на станції призначення був присутній представник вантажоодержувача (ПАТ "Галенергобудпром"), який підписав результати зважування без зауважень.

Факт неправильного зазначення відправником (ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр") даних про масу вантажу у перевізних документах (накладній № 35391382) підтверджується комерційним актом від 16 лютого 2016 року № 061775 (а.с. 9 ).

Зважування здійснено на вагонних вагах № 3122 повірених 09 травня 2016 року.

Судом встановлено, що дані ваги є придатними до використання, перебувають у справному технічному стані, у встановлений строк пройшли державну перевірку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією технічного паспорту вказаного засобу вимірювальної техніки.

Також, матеріалами справи стверджено справність вагонів, що підтверджується, зокрема паспортами на вагони № 60401346, 60412517, 66697541, 66243072, 66741703.

Зі змісту зазначених документів суд вбачає, що було здійснено контрольне зважування за результатами якого, було встановлено невідповідність зазначених у накладній маси вантажу у вагонах та дійсної маси, яка була встановлена при їх зважуванні.

У звязку з вчиненням даного порушення позивач на підставі Статуту залізниць України нарахував ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рокитніський спецкар'єр" штраф у розмірі 112 100 грн. 00 коп.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до частин 5, 6 статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За змістом частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини 5 вищезазначеної статті умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У статті 2 Статуту зазначено, що останній визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обовязковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

Згідно пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (пункт 1.3 цих Правил).

Статтею 23 Статуту визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з пунктом 5 Правил прийому вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобовязаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05 квітня 2004 року № 279.

За змістом статті 37 Статуту та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагових вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Як було встановлено судом, у залізничних накладних маса вантажу не відповідала даним, вказаним у перевізних документах.

Частиною 2 статті 24 Статуту передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

У статті 118 Статуту зазначено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.2 розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Відповідно статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" унормовано, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до частини 1 статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. При цьому штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Судом встановлено, що залізнична накладна, комерційний акт від 16 лютого 2016 року АА № 061775 містять всі необхідні реквізити, складені у відповідності до Правил складання актів та є належними і допустимими доказами на підтвердження того факту, що під час оформлення перевізних документів відповідачем невірно зазначено в залізничних накладних масу вантажу у вагонах.

Доказів того, що комерційний акт є недійсний або скасований, або в ньому містяться недостовірні дані, відповідачем не надано.

Оскільки факт невідповідності маси вантажу даним, зазначеними відповідачем у вищезазначених накладних, підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог Залізниці про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар'єр" штрафу в розмірі 112 100 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення, судом також враховано твердження відповідачів про те, що між даними вказаними в комерційному акті від 16 лютого 2016 року № 061775/4 та книзі переважування вантажу існує розбіжність у складі комісії, а саме, що зважування проводилось в присутності оперуповноваженого Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області Макоус Р, а в книзі переважування вантажів на вагонних терезах в.ГУ-36, дана особа в складі комісії відсутня.

Водночас, відповідно до пункту 3 Правила складання актів (стаття 129 Статуту) затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N 334 ( z0565-02 ) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за N 567/6855 (надалі - правила) визначено, що акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Згідно пункту 10 правил комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відтак, посилання відповідача на те, що у книзі переважування вантажу та комерційним актом, існує розбіжність, не заслуговує на увагу, оскільки комерційний акт складений та підписаний повноважними особами, які передбачені вищезазначеними пунктами правил.

Доказів, які б свідчили про недостовірність даних які містяться в комерційному акті або його недійсності, господарському суду відповідачем не надані.

Суд зазначає, що актом встановлено, вантаж у вагонах завантажено рівномірно, гіркоподібно зі скосом нижче рівня борта, висипання і втрати вантажу немає, недостача вантажу у вагонах поміститися могла.

Відтак, суд вбачає, що комерційний акт складений у відповідності до правил, підписаний повноважними особами, згідно якого будь-яких втрат або висипання вантажу, слідів крадіжки немає, тим самим підтверджує невірне зазначення маси вантажу в накладній вантажовідправником.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що зважування вагонів при відправлені проводилося на 200-тонних вагонних вагах, а переважування на 150-тонних вагах, також зазначав, що термін експлуатації вагонних ваг, на яких здійснювалося переважування, закінчився.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 22 Правил видачі вантажів зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083 та затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

З зазначеної норми суд вбачає, що вона не носить імперативний характер, в пункті 22 правил зазначено, що "як правило", тобто, допускається переважування на інших вагах.

Також судом враховано, що згідно пункту 4.2. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України затвердженої наказом Міністерства Інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028 у відповідності до якого на ЗВВТ за результатами зважування, згідно з якими оформляються перевізні документи під час перевезень залізничним транспортом, поширюється метрологічний нагляд. ЗВВТ підлягають провірці або державній метрологічній атестації.

Абзацом 3 того ж пункту встановлено, що використання ЗВВТ, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, забороняється.

У відповідності до пункту 4.5. зазначеної інструкції, визначено, що результати повірки або державної метрологічної атестації державні повірники записують також у контрольному примірнику технічного паспорта ЗВВТ. При цьому для електронних ЗВВТ, які мають програмне забезпечення, записують також контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ.

Пунктом 5.12. інструкції визначено, що профілактичне технічне обслуговування ЗВВТ включає в себе роботи з розбирання ЗВВТ, огляду, очищення, змащування і закріплення елементів ЗВВТ, фарбування в розібраному стані, а у важільних вагонних вагах - шліфування і заточування призм, подушок, збирання, регулювання окремих вузлів та калібрування вагонних ваг, а також перевірку дотримання нормованих метрологічних характеристик ЗВВТ, зазначених у пункті 5.7 цього розділу.

З наданого технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки суд вбачає, що вони пройшли огляд-перевірку 18 січня 2016 року, профілактичне технічне обслуговування 14 квітня 2016 року, діагностичне обстеження 09 травня 2016 року, останнім встановлено наступний термін обстеження в липні 2017 року.

З зазначеного суд вбачає, що вагонні ваги справні, пройшли усі необхідні процедури підтвердження їх справності у відповідності до інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України.

Відтак твердження відповідача, щодо термін експлуатації вагонних ваг закінчився, спростовуються матеріалами справи, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того у відзиві на позовну заяву, уповноважені представники просили суд зменшити розмір штрафу, посилаючись на те, що Залізниця не понесла збитків і відсутні докази, які б вказували на такі збитки, перевищення суми штрафу в порівнянні з вартістю перевезення та невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, при цьому, відповідач не зазначає на який саме розмір штраф необхідно зменшити.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Разом з тим, процесуальне право, передбачене статтею 83 ГПК України, надає господарському суду можливість, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, з урахуванням всіх обставин справи та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, підстави та розмір, на який зменшується стягувана неустойка (штраф, пеня) повинні бути мотивовані та обґрунтовані судом в рішенні.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 ГПК України).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом враховано, що чинне законодавство України, не передбачає звільнення від відповідальності та несплати штрафу, або зменшення такого штрафу за недонавантаження вагонів, також не передбачається встановлення завдання збитків для залізниці.

Підставою для нарахування штрафу є факт неправильного зазначення відомостей у накладній.

Як уже було встановлено судом, видимих несправностей вагону, або догрузки чи відгрузки товару зафіксовано не було, доказів протилежного відповідачем не надано, відтак, має місце неправильне зазначення маси вантажу.

Відповідач не навів суду обставин, а матеріали справи не містять доказів, які стверджують виключність даного випадку, що перешкоджає зменшенню нарахованого Позивачем штрафу і зумовлює залишення такого клопотання без задоволення.

За таких обставин, суд розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, вважає, що даний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 681 грн. 50 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар'єр" (34208, Рівненська область, Рокитнівський район, село Рокитне, вулиця Івана Франка, 101, ідентифікаційний код: 03443838) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) від імені якого діє: Регіональна філія "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79000, місто Львів, вулиця Гоголя, 1, ідентифікаційний код: 40081195) 112 100 (сто дванадцять тисяч сто) грн. 00 коп. штрафу, а також 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна ) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено " 15" вересня 2016 року

Суддя Торчинюк В.Г.