Рішення № 61318816, 12.09.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016р. Справа№ 914/1755/16

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів

Про стягнення 29 009, 45 грн.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Позов заявлено Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29 009, 45 грн.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в засіданнях поясненнях. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не повернув вчасно майно згідно договору № 3-6867-8 у звязку з його припиненням та не правомірно продовжував ним користуватись з 01.01.2014 р. по 27.04.2015 р., що стало підставою для нарахування неустойки і виникнення заборгованості.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

Відповідач в жодне судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались на юридичну адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом відповідача про дату і час судового засідання, повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26.12.2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар), було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 3-6867-8 (договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться на балансі Відділу освіти Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (балансоутримувач) нежитлові приміщення загальною площею 84,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 16 для розміщення офісу та спортивного залу.

Відповідно до п. 4.1 договору, термін договору визначено до 31 грудня 2008 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.10.2014 р. у справі № 914/2719/13 за позовом Управління комунальної власності до ФОП ОСОБА_1 про зобовязання повернути обєкт оренди (виселення), ФОП ОСОБА_1 зобовязано повернути управлінню нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 84,6 кв.м., що позначенні в технічній документації індексами приміщення 1,3,4,5,6,7,8,9, ХІІ, які розташовані у будинку за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, буд. 16 у звязку з закінченням терміну дії договору.

При укладенні договору орендар взяв на себе зобовязання у разі припинення або розірвання договору оренди повернути орендодавцю обєкт оренди у належному стані і т.п. (п. 9.6 договору).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.04.2015 р. ФОП ОСОБА_1 повернув стягувачу нежитлові приміщення загальною площею 84,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 16, позначені в технічній документації індексами приміщень 1,3,4,5,6,7,8,9, ХІІ.

Відповідно, як вбачається з 27.12.2013 р. до 27.04.2015 р. приміщення, що орендувалось відповідачем фактично перебувало в його незаконному користуванні.

Згідно довідки про заборгованість № 4-2302-666 від 08.06.2016 р. станом на 30.05.2016 р. за відповідачем числиться заборгованість по Договору в розмірі 29 009,45 грн. неустойки, за користування приміщенням за час прострочення його повернення з 01.01.2014 р. по 27.04.2015 р., яку просить стягнути з відповідача на його користь.

Суд також зазначає, що докази сплати вище зазначеної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. ст. 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його біло укладено, а уразі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 5.1 договору, розмір орендної плати за обєкт оренди за перший місяць оренди становить 4886,69 грн. Згідно п. 5.2 договору розмір орендної плати корегується щомісячно на відповідний індекс інфляції.

Проте, відповідно до Ухвали Львівської міської ради № 2694 від 23.09.2013 р. з 01.012014 р. орендну плату за користування обєктами оренди, які перебувають на балансі закладів, установ та організацій освіти, культури, медицини, орендар сплачує на підставі виставлених рахунків у такій пропорції: 10 % розміру орендної плати на рахунок управління комунальної власності департаменту економічної політики 90 % розміру орендної плати на рахунок відповідного балансоутримувача тобто на рахунок управління комунальної власності повинно було поступити лише 10 % від розміру орендної плати виходячи із цієї величина орендної плати управління комунальної власності і нараховувалась неустойка, яка склала 29 009,45 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Відтак, доводи позивача є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем жодним чином не спростовані, а тому підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст..ст.3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33, 34,35,36,43,49,75, 82, 83,84,85 , ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (79049, АДРЕСА_1, ідн. код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 29 009,45 грн. - неустойки та 1378,00 грн. судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.09.2016 року.

Суддя Березяк Н.Є.