Рішення № 61318529, 15.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.16р. Справа № 904/5517/16

За позовом приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (м. Авдіївка, Донецька обл.)

до публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (м. Нікополь, Дніпропетровська обл.)

про стягнення заборгованості

Суддя: Татарчук В.О.

Секретар судового засідання: Білан О.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, дов. №11/18/47 від 17.05.16

від відповідача ОСОБА_2, дов. №299-4016 від 31.12.14

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про стягнення 254031,17грн неустойки, 17320,31грн 3% річних, 40259,83грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо своєчасної оплати за договором купівлі-продажу № 611/15 Сб від 20.10.2015.

Відповідач вказує на невірність розрахунків позивача та зазначає, що:

-розмір пені складає 220164,35грн, 3% річних 15011,21грн, інфляційних втрат 14240,78грн;

-рахунки фактури №90612244 та №90610195 відповідачем отримані 30.11.2015, оскільки 28.11.2015 та 29.11.2015 є вихідними днями;

-позивачем невірно розраховано період нарахування неустойки, 3% річних, інфляційних втрат за рахунками №90594009 та №90601588, оскільки вони оплачені платіжним дорученням №195093 від 25.01.2016 на суму 2238522,91грн.

В судовому засіданні 06.09.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

20.10.2015 між ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (продавець) та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (покупець) укладено договір № 611/15 Сб.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію виробництва ПАТ «ЯКХЗ», ПрАТ «Макіївкокс», ПрАТ «ДМЗ».

Асортимент, кількість, якість, ціна, терміни поставки продукції, додатково обумовлюються з покупцем та будуть вказуватися в Специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, датою сплати продукції вважається дата надходження грошових коштів покупця на поточний рахунок продавця.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 220164,35грн неустойки, 15011,21грн 3% річних, 14240,78грн інфляційних втрат та відмовити в частині стягнення 33866,82грн неустойки, 2309,10грн 3% річних, 26019,05грн інфляційних втрат з таких підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

-субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

-кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено вище, між сторонами укладено договір № 611/15 Сб від 20.10.2015.

Позивачем було поставлено відповідачу продукцію згідно з підписаними сторонами актами прийому передачі: №90594009 від 21.11.2015 на суму 150348,49грн, №90601588 від 21.11.2015 - 141812,89грн, №90612272 від 23.11.2015 - 464470,78грн, №90612015 від 24.11.2015 - 300705,82грн, №90610235 від 24.11.2015 - 180435,41грн, №90612172 від 24.11.2015 - 145451,33грн, №90612173 від 27.11.2015 574428грн, №90603425 від 27.11.2015 - 154835,04грн, №90609980 від 27.11.2015 - 283816,87грн, №90612244 від 28.11.2015 - 139541,15грн, №90610195 від 29.11.2015 145704,65грн.

Також, позивачем були виставлені рахунки фактури №90594009 від 21.11.2015 на суму 150348,49грн, №90601588 від 21.11.2015 - 141812,89грн, №90612272 від 23.11.2015 - 464470,78грн, №90612015 від 24.11.2015 - 300705,82грн, №90610235 від 24.11.2015 - 180435,41грн, №90612172 від 24.11.2015 - 145451,33грн, №90612173 від 27.11.2015 574428грн, №90603425 від 27.11.2015 - 154835,04грн, №90609980 від 27.11.2015 - 283816,87грн, №90612244 від 28.11.2015 - 139541,15грн, №90610195 від 29.11.2015 145704,65грн.

Згідно з п.3.2 договору, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом безготівкових рахунків протягом тридцяти банківських днів з моменту виставлення продавцем рахунків-фактур на оплату.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» не було виконано належним чином зобовязання щодо своєчасного погашення заборгованості.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що у разі прострочення в оплаті покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від неоплаченої суми.

Розмір нарахованої позивачем пені за період з 05.01.2016 по 28.03.2016 складає 254031,17грн.

Однак, суд вважає обґрунтованим розрахунок пені, наданий відповідачем за період з 12.01.2016 по 28.03.2016 в сумі 220164,35грн.

Нарахування неустойки в розмірі 33866,82грн є безпідставним.

Наступні рахунки були отримані: №90612272 23.11.2015, №90612015 - 24.11.2015, №90610235 - 24.11.2015, №90612172 - 24.11.2015, №90612173 - 27.11.2015, №90603425 - 27.11.2015, №90609980 - 28.11.2015, №90612244 - 28.11.2015, №90610195 - 29.11.2015.

З огляду на положення п. 3.2 договору початок прострочення починається після спливу 30 банківських днів з дати виставлення рахунку.

Також, позивачем невірно розраховано період нарахування пені за рахунками №90594009 та №90601588, оскільки вони сплачені платіжним дорученням №195093 від 25.01.2016 на суму 2238522,91грн.

Тому за вказаними рахунками вірним є наступний період нарахування пені з 07.01.2016 по 24.01.2016 на суму 6322,18грн.

Відповідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір проценту не зазначений договором або законом.

Позивач зазначає, що сума інфляційних втрат за період з січня 2016 року по березень 2016 року складає 40259,83грн та 3% річних за період з 05.01.2016 по 28.03.2016 17320,31грн.

Однак, позивач помилково нараховує інфляційні втрати за січень 2016 року, тому що прострочення виникло з 07.01.2016.

Відповідно до абзаців 2, 3 пп.3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями (в подальшому - постанова Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного їй місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у яких мала місце інфляція.

Обґрунтованим є період нарахування інфляційних втрат з лютого по березень 2016 року на суму 14240,78грн.

Також, вірним є нарахування 3 % річних у розмірі 15011,21грн.

Як було зазначено вище, по рахунках №№ 90612272, 90612015, 90610235, 90612172, 90612173, 90603425, 90609980, 90612244, 90610195 початок прострочення починається з 12.01.2016, а тому період нарахування 3% річних наступний: з 12.01.2016 28.03.2016 на суму 14580,15грн. Період нарахування 3% річних по рахунках №90594009 та №90601588 - з 07.01.2016 по 24.01.2016 на суму 431,06грн.

Отже, нарахування 3 % річних в розмірі 2309,10грн є безпідставним.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 220164,35грн пені, 15011,21грн 3% річних, 14240,78грн інфляційних втрат та відмовляє в частині стягнення 33866,82грн неустойки, 2309,10грн 3% річних, 26019,05грн інфляційних втрат.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, ідентифікаційний код 00191075) 220164,35грн неустойки, 15011,21грн 3% річних, 14240,78грн інфляційних втрат, 3741,25грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на користь приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» 33866,82грн пені, 2309,10грн 3% річних, 26019,05грн інфляційних втрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.09.2016.

Суддя В.О. Татарчук