Постанова № 61318340, 29.03.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.03.12 № 13/120/09-АП

суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Товариство з додатковою відповідальністю Пологівський хімічний завод Коагулянт, м. Пологи Запорізької області.

до: Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Пологи Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішенння №0000162301/0 від 26.03.2008р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5080,50грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Секретар судового засідання Скрипець А.О.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 08-1355 від 03.05.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2, посвідчення № 066391 від 11.03.2011р.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 29.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. На підставі статті 160 КАС України постанова складається у термін не більше ніж пять днів. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Розглядається адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пологівський хімічний завод Коагулянт до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000162301/0 від 26.03.2008р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5080,50грн.

Ухвалою суду від 18.10.2011р. № 13/120/09-АП провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 13/684/08-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства Пологівський хімічний завод Коагулянт, м. Пологи до Пологівської МДПІ Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2008р. № 0000172301/2.

У звязку з тим, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 13/684/08-АП від 24.02.2011р. постанову господарського суду Запорізької області від 26.01.2010р. № 13/684/08-АП залишено без змін та відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 01.02.2012р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 15.02.2012р.

Ухвалою суду від 15.02.2012р. розгляд справи відкладався, у звязку з неявкою у судове засідання відповідача, судове засідання призначено на 29.03.2012р.

29.03.2012р. відповідно до ст. 126 КАС України та змін, які внесені до розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення КАС України судове засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу Оберіг.

Судом оголошено про відкриття судового засідання.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

17.03.2008р. працівниками ДПІ на підставі направлення від 04.02.2008р. № 26, виданого Пологівською ДПІ та у відповідності з вимогами ч. 1 ст.11.1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок субєктів господарювання проведена планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Товариством з додатковою відповідальністю Пологівський хімічний завод Коагулянт вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р. та валютного законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р.

За наслідками перевірки був складений акт № 90/2301/03327724 від 17.03.2008 року та винесено податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008р. № 0000162301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5080,50грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до податкового органу з відповідною скаргою, а після отримання рішення про відмову у задоволенні його вимог - з повторною скаргою до податкового органу вищого рівня.

За наслідками розгляду повторної скарги Державна податкова адміністрація у Запорізькій області залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 26 березня 2008 року, та, у частині - рішення податкового органу № 7544/23-113 від 14 травня 2008 року, прийняте за розглядом первинної скарги, донарахувала податок на додану вартість на суму 1151 грн. та застосувала до платника податків штрафні (фінансові) санкції, скасувала податкове повідомлення-рішення № 0000172301/0 від 26 березня 2008 року в частині 191, 90 грн. зайво застосованих фінансових санкцій у зв'язку з невірним визначенням кількості податкових періодів, на які припадає недоплата податку на прибуток, та в зазначеній частині рішення, прийняте податковим органом за результатами розгляду первинної скарги.

За наслідками розгляду повторної скарги податковий орган вручив скаржникові оскаржуване податкове повідомлення-рішення на донараховану суму податкових зобовязань з податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій № 0000162301/0 від 26.03.2008р.

Судом встановлено, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону та підлягають скасуванню виходячи з наступного:

Податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2008 року № 0000162301/0 прийняте відповідно до акту Пологівської МДПІ Запорізької області від 17.03.2008 року за № 90/2301/03327724 про результати планової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю Пологівський хімічний завод Коагулянт з питання дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р. та валютного законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено правила оподаткування господарської операції з участі позивача у виставці за межами митної території України, кваліфікувавши її як імпорт послуг, наданих на митній території України.

Відповідач вважає, що здійснивши у січні 2007 року часткову попередню оплату за участь у виставці, позивач був зобов'язаний відобразити в обліку податкові зобов'язання з податку на додану вартість; отримавши у наступному податковому періоді акт про фактичне надання згаданих послуг від нерезидента, позивач набув право включити відповідну суму до податкового кредиту. З огляду на вище зазначені обставини, відповідач дійшов до висновку, що вказане порушення не потягнуло несприятливих наслідків для державного бюджету. Керуючись цим, відповідач зменшив на відповідну суму донарахування за наслідками інших порушень - включення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого позивачем при придбанні будівлі медпункту та конвекторів.

Державна податкова адміністрація у Запорізькій області не погодилась з висновками відповідача, зазначивши, що останній мав здійснити відповідні донарахування у повному обсязі, не беручи до уваги «балансуючу»операцію наступного податкового періоду та її податкові наслідки.

Позивач вважає, що саме з цих підстав відповідач вручив позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій № 3323072301/2 від 31 липня 2008 року.

Таким чином, донарахування у даній справі здійснені відповідачем в результаті неправильного визначення податкових наслідків операцій з придбання будівлі медпункту та конвекторів, зокрема, невизнання права позивача на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при купівлі зазначеного майна.

Позивач незгодний з висновками відповідача як в частині кваліфікації участі у закордонній виставці як імпорту послуг, що надані на митній території України, так і в частині невизнання права позивача на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при купівлі будівлі медпункту та конвекторів.

Слід зазначити, що справа № 13/120/09-АП щодо донарахувань за операціями з придбання медпункту та конвекторів пов'язана з іншою справою № 13/684/08-АП між тими ж сторонами, про скасування повідомлень-рішень про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосування фінансових санкцій.

По справ № 13/684/08-АП судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу.

На вирішення вказаної експертизи були поставлені, зокрема, питання, чи використовувалися у господарській діяльності позивача конвектори за умови газифікації всього підприємства, а також придбана позивачем будівля медпункту.

В результаті проведеного дослідження судовий експерт дійшов до висновку, що використання позивачем конвекторів для обігріву автомобільної та залізничної вагової цеху коагулянтів та утримання будівлі медпункту зумовлено вимогами законодавства, отже, пов'язано з господарською діяльністю підприємства.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.01.2010р. по справі № 13/684/08-АП позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області № 0000172301/2 від 31 липня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 59998,30 грн. Постанова залишена без змін Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Ухвалою по справі № 13/684/08-АП від 24 лютого 2011 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд встановив помилковість таких доводів, оскільки фельдшерський пункт використовується позивачем для надання медичної допомоги та організації проведення медичних оглядів працівників, а конвектори - для нагрівання повітря у виробничих приміщеннях.

Отже, необхідність організації позивачем медичного (фельдшерського) пункту та обладнання виробничих приміщень конвекторами обумовлена вимогами чинного законодавства про охорону праці та умовами колективного договору.

Відповідно до пп. 6.1.8, 6.1.12 колективного договору позивач зобов'язаний «забезпечити безкоштовне проведення попередніх та періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на шкідливих і небезпечних роботах, а також працівників віком до 21 року», крім цього позивач має «...забезпечити належне утримання та фінансування фельдшерського пункту підприємства».

З локальних актів позивача вбачається, що фельдшерський пункт використовується останнім для надання медичної допомоги та організації проведення медичних оглядів працівників.

Крім того, для нагрівання повітря виробничих приміщень позивач придбав та використовує у господарській діяльності спеціальні опалювальні установки - конвектори. Цільове використання цих установок підтверджується відповідними внутрішніми документами останнього.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 5, 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та постанови Кабінету Міністрів України № 994 від 27.06.2003р. «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат»суми витрат, сплачених (нарахованих) у зв'язку з вжиттям заходів та придбанням засобів з охорони праці, які є складовою частиною підготовки, організації і ведення виробництва інші витрати на заходи та засоби з охорони праці відповідно до переліку, зокрема на придбання установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень повинні враховуватися у складі валових витрат.

Тобто, законодавцем встановлений безпосередній зв'язок відповідних витрат з господарською діяльністю платника податків, адже невідповідність температури у виробничих та адміністративних приміщеннях санітарним нормам та вимогам законодавства про охорону праці унеможливлює перебування в них працівників платника податків, належне виконання останніми трудових функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 КАС України визначається перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позову. Перелік вимог, зафіксований у ст. 105 КАС України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Таким чином, позивач може вимагати від суду: скасувати або визнати нечинним рішення відповідача субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобовязати відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Що стосується кола субєктів публічно-правового спору, то обовязковим його учасником є субєкт публічного управління (органи виконавчої влади, їх посадові особи, органи і посадові особи законодавчої влади, місцевого самоврядування). Ці субєкти є виразниками державних і суспільних інтересів, носіями публічної влади. Субєкт публічного управління, обовязковий учасник публічно-правових відносин, має особливий правовий статус, тому що наділений владними повноваженнями щодо обєкта управління. Разом з тим, носій владних повноважень обмежений повноваженнями, наданими йому законом.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про скасування податкового повідомлення рішення № 0000162301/0 від 26.03.2008р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5080,50грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 4, п. 1 ст. 17, 49, 51, 94, ст. 158 - 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 26.03.2008р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5080,50грн.

2. Судові витрати присудити з Державного бюджету України.

Суддя В.Г. Серкіз

Постанову підписано 29.03.2012 р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.