Рішення № 61318212, 13.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.16 Справа № 904/5777/16

За позовом Державного підприємства "Львівський радіоремонтний завод", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "КБП Україна", смт Слобожанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: ОСОБА_1 - представник за дов. б/н від 27.07.2016

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Львівський радіоремонтний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "КБП Україна" про стягнення пені у сумі 13271, 73 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків поставки товару, передбачених умовами договору поставки від 24.04.2015 № 24-п/04-15.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 09.08.2016.

02.08.2016 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 01.08.2016 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.08.2016 розгляд справи відкладено на 12.09.2016.

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, місце та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 54).

12.09.2016 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав контррозрахунок пені, відповідно до якого сума пені склала 12920, 03 грн.

12.09.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому він просить суд, на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 1328 грн.

У судовому засіданні 12.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2015 між Державним підприємством «Лівівський радіоремонтний завод» (далі позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод КБП Україна» (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір поставки № 24-п/04-15 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність покупця товар, в асортименті та якості, вказані у специфікації до даного договору, а покупець прийняти й оплатити вказаний товар за цінами, вказаними у специфікації, на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування, асортимент, кількість та вартість кожної одиниці товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються у специфікації, що додається до цього договору і є його невідємною частиною.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що поставка товарів здійснюється постачальником, відповідно до підписаної сторонами специфікації.

Поставка замовленого товару здійснюється постачальником протягом 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 50 % вартості. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди покупця. Про дату дострокової поставки постачальник повідомляє покупця по факсу або через представника у строк не менше 1 робочого дня (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору приймання-передача товару здійснюється представниками обох сторін на складі поставки, згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних.

Моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна) (п. 4.5 договору).

Згідно з п. 5.2 договору, оплата за поставлений постачальником товар здійснюються наступним чином:

- 50 % вартості товару сплачується покупцем в якості попередньої оплати на підставі наданого постачальником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника;

- інша частина вартості товару (50%) сплачується постачальнику протягом 10 календарних днів з дати отримання покупцем відповідного товару.

24.04.2015 сторони підписали специфікацію до договору, якою погодили поставку товару на загальну суму 71322 грн. (арк. с. 15).

24.04.2015 відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0000081 на оплату вартості товару на суму 71322 грн. (арк. с. 16).

12.05.2015 позивач здійснив передплату згідно рахунку-фактури № СФ-0000081 від 24.04.2015 на суму 35661 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.05.2015 № 872 (арк. с. 17).

Таким чином, з урахуванням положень п. 4.2 договору, відповідач повинен був поставити позивачеві товар у строк до 12.06.2015.

09.10.2015 відповідач поставив, а позивач прийняв товар згідно специфікації від 24.04.2015, що підтверджується видатковою накладною від 09.10.2015 № РН-00159, підписаною обома сторонами (арк. с. 18).

Отже, відповідач поставив позивачеві товар з порушенням строків поставки, встановлених п. 4.2 договору, у звязку з чим позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 13271, 73 грн. за період з 12.06.2015 по 09.10.2015, на підставі п. 8.3 договору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що за несвоєчасну поставку товару, передбачену п. 4.2 даного договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобовязання, встановлені його статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч.2 ст. 549 ЦК України), пеня у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобовязань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

12.09.2016 відповідач звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру пені до 1328 грн., у зв'язку із скрутним фінансовим становище підприємства.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач здійснив поставку товару у повному обсязі, під час виконання умов договору повідомляв позивача про непередбачену поломку редуктора на основному екструдері кабельно-провідникова продукція була затримана (арк. с. 62), а також те, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується довідкою від 26.08.2016 вих.№ 1608-26/01 (арк. с. 61), суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені до 50 % від належного до стягнення, що буде становити суму 6635, 87 грн. пені.

Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1378 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «КБП Україна» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське (Ювілейне), вул. Виробнича, буд. 17; ідентифікаційний код 37176676) на користь Державного підприємства «Львівський радіо ремонтний завод» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 11; ідентифікаційний код 07676441) пеню у розмірі 6635, 87 грн. та 1378 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.09.2016

Суддя ОСОБА_2