Ухвала суду № 61316307, 14.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року м. Київ К/800/29851/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Островича С.Е.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Переяславська М.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 р.

у справі № 806/1521/15

за позовом приватного акціонерного товариства «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року приватне акціонерне товариство «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ПрАТ «Товкачівський ГЗК») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Овруцька ОДПІ), в якому, з урахуванням ухвали від 21.04.2015 р. про роз'єднання позову, просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2015 р. № 0000072200 та № 0000082200.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 р., позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Овруцької ОДПІ від 29.01.2015 р. № 0000072200 та № 0000082200.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.12.2014 р. по 31.12.2014 р., на підставі направлень від 11.12.2014 р. № 244, № 245, від 16.12.2014 р. № 247, від 22.12.2014 р. № 248, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу від 28.11.2014 р. № 235 та відповідно до плану проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами Овруцької ОДПІ була проведена комплексна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Товкачівський ГЗК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 14.01.2015 р. № 20/22-01-01056244 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 263.6.2 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено плату за користування надрами для видобування корисних копалин на загальну суму 1 085 234,08 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 29.01.2015 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000072200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами державного значення у загальному розмірі 1 247 788,20 грн., з яких 998 230,56 грн. - за основним платежем та 249 557,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000082200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами місцевого значення у загальному розмірі 108 754,40 грн., з яких 87 003,52 грн. - за основним платежем та 21 750,88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 14.01.2015 р. № 20/22-01-01056244, фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про невірне визначення позивачем плати за користування надрами. Так, за твердженням податкового органу, позивач не може зменшувати суму доходу, отриманого від реалізації товарної продукції, на суму витрат платника, що пов'язані з доставкою (перевезенням, транспортуванням), якщо сума витрат або істотні умови їх обчислення не визначені у договорі купівлі-продажу згідно з умовами постачання.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Згідно зі статтею 28 Кодексу України про надра, користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Відповідно до підпункту 263.2.1 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Підпунктом 14.1.128 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 263.5 статті 263 Податкового кодексу України базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства). Порядок визначення вартості одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлено пунктом 263.6 цієї статті.

Згідно з абзацом шостим підпункту 263.6.2 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України сума доходу, отриманого (нарахованого) від реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за податковий (звітний) період зменшується на суму витрат платника, пов'язаних з доставкою (перевезенням, транспортуванням) обсягу (кількості) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу в розмірах, установлених у договорі купівлі-продажу згідно з умовами постачання.

Відповідно до підпункту 263.6.3 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України до витрат платника, пов'язаних з доставкою (перевезенням, транспортуванням) товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу, належать: а) витрати, пов'язані з доставкою (перевезенням, транспортуванням) товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) із складу готової продукції платника (вузла обліку, входу до магістрального трубопроводу, пункту відвантаження споживачу або на переробку, межі розділу мереж із споживачем) споживачу, а саме: з доставкою (перевезенням, транспортуванням) магістральними трубопроводами, залізничним, водним та іншим транспортом; із зливанням, наливанням, навантаженням, розвантаженням та перевантаженням; з оплатою послуг портів, зокрема портових зборів; з оплатою транспортно-експедиторських послуг; б) витрати з обов'язкового страхування вантажів, обчислені відповідно до законодавства; в) митні податки та збори у разі реалізації за межі митної території України.

За результатами аналізу наведених положень Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що всі витрати, пов'язані з переміщенням готової продукції зі складу гірничого підприємства споживачу, повинні зменшувати дохід від реалізації корисних копалин при обчисленні плати за користування надрами у разі понесення таких витрат гірничим підприємством - постачальником згідно умов договору поставки. При цьому, податковим законодавством не передбачено, що відшкодування покупцем вартості залізничного тарифу належить до об'єкта оподаткування даного платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «Товкачівський ГЗК» та нерезидентами укладено ряд експортних контрактів на експорт продукції на умовах поставки - DAF.

DAF (Delivered At Frontier) - поставка до кордону «назва місця поставки». Термін DAF означає, що продавець виконав поставку, коли він надав у розпорядження покупця не розвантажений товар, що пройшов митне очищення для експорту (але не для імпорту), на прибулому транспортному засобі у вказаному пункті або місці на кордоні до надходження товару на митний кордон суміжної країни.

Враховуючи вказані умови постачання, визначені в контрактах, для обчислення бази оподаткування платою за користування надрами на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) вартість реалізації корисної копалини має бути зменшена на витрати по поставці товару у пункт призначення.

При цьому, на підтвердження правильності розрахунку плати за користування надрами у 2013 році в матеріалах справи наявні реєстри витрат пов'язаних з доставкою (перевезенням, транспортуванням) продукції споживачу, митні декларації, відомості вагонів, що перевозяться маршрутом (групою), накладні на поставку, акти виконаних робіт, звіти про обсяг виконаних робіт.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 р. у справі № 806/1521/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) С.Е. Острович