Ухвала суду № 61316296, 07.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Київ К/800/31789/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Усенко Є.А. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 р.

у справі № 813/1993/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ» (далі - позивач, ТОВ «Вояві») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. № 0002292211.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 р., адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 19.09.2013 р. по 25.09.2013 р. посадовою особою відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Вояві» з питань правомірності відображення в податковій декларації з ПДВ залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року, за результатам якої було складено акт від 02.10.2013 р. № 816/22-11/33462155 та встановлено порушення позивачем пунктів 198.1-198.3, 198.6, статті 198, пунктів 200.1-200.4, 200.6, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях у сумі 406 709 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодуванню включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року на суму 291 161 грн., а також заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за липень 2013 року на суму 66 452 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 23.10.2013 р. було прийнято оскаржуване повідомлення-рішення № 0002292211, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 256 547 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з акту перевірки від 02.10.2013 р. № 816/22-11/33462155, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували твердження перевіряючого про те, що при поданні податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року позивачем було відображено суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 291 161 грн., з яких 256 547 грн. за квітень 2010 року. Зазначена сума ПДВ була включена позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2010 року в складі ПДВ по господарських операціях із ПП «Констракшн Груп» (виконання робіт за договорами підряду) у загальному розмірі кредиту - 406 709 грн.

При перевірці податковим органом також було встановлено, що позивачем не було сплачено на користь ПП «Констракшн Груп» грошові кошти за виконані роботи, а відповідно, й не було сплачено на користь даного підприємства сум ПДВ, які в подальшому були включені до складу податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ.

При цьому, перевіряючи зазначили, що ПП «Констракшн Груп», згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.07.2012 року у справі № 5015/1783/12, було ліквідовано, а 25.07.2012 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №14151170018021125 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

У зв'язку з чим в акті відповідач зазначив, що якщо кредиторська заборгованість за неоплачені товари/послуги залишається нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими та платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. А у разі, якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований за придбаними товарами/послугами, протягом терміну позовної давності платником ПДВ є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами відсутнє.

Крім того, відповідач посилався на пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, який визначає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування; підпункт 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у відповідності до якого, заборгованість позивача перед ПП «Констракшн Груп» є безнадійною; підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який визначає поняття безоплатно надані товари, роботи, послуги, а відтак, приходить до висновку, що якщо кредиторська заборгованість за неоплачені товари/послуги залишається нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими та платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України заборгованість за роботи, виконані ПП «Констракшн Групп» у квітні 2010 року, можна віднести до безнадійної у разі спливу строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до приписів статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи остання згідно частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України є такою, що припинила свою діяльність, однак з такою обставиною закон не пов'язує закінчення строку позовної давності.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність такої підстави для віднесення заборгованості позивача перед його контрагентом до безнадійної заборгованості як закінчення строку позовної давності.

Крім того, чинне законодавство України не визначає наслідком визнання заборгованості безнадійною неможливість віднесення ПДВ з цієї заборгованості до складу податкового кредиту та, відповідно, визначення від'ємного значення суми ПДВ з врахуванням ПДВ з такої заборгованості.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій щодо помилкового застосування податковим органом до спірних правовідносин положень пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, виходячи з наступного.

По-перше, за податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом даного спору, підлягає зменшенню сума від'ємного значення податку на додану вартість, а не сума відшкодування податку на додану вартість. Положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питання формування від'ємного значення податку на додану вартість, а отже посилання відповідача на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем завищена сума від'ємного значення податку на додану вартість є безпідставними.

По-друге, пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулює строки давності у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому у останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування. Тобто, для застосування цієї норми встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року у справі №2а-10941/10/1370 за позовом ТОВ «Вояві» до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року і набрала законної сили, підтверджено обставини реальності виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Констракшн Груп».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Вояві» правомірно відобразило у податковій декларації з ПДВ вартість залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 р. у справі № 813/1993/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Є.А.Усенко