Ухвала суду № 61316294, 14.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року м. Київ К/800/3758/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 р.

у справі № 805/4585/15-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО» (далі - позивач, ТОВ «Азов ЕКО») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Маріупольська ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2015 р. № 0000322201.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 р., у задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 р., справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Азов ЕКО» є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя з 28.12.1999 р.

В період з 31.03.2015 р. по 02.04.2015 р., на підставі повідомлення від 31.03.2015 р. № 75/10/05-19-22-01/31674361 та наказу від 30.03.2015 р. № 140, згідно з пунктом 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктом 78.2 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до заяви керівника від 27.03.2015 р., посадовою особою Маріупольської ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Азов ЕКО» з питань дотримання вимог валютного законодавства щодо взаєморозрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 14.02.2014 р. № 247-14 за період з 14.02.2014 р. по 01.03.2015 р., за результатами якої складено акт від 06.04.2015 р. № 82/05-19-22-01/30660761 та встановлено порушення позивачем вимог статті 2, статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 20.05.2015 р. № 0000322201, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД у сумі 120 131,47 грн.

За результатами оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення у адміністративному порядку, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 20.05.2015 р. № 0000322201 - без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, між KraftPovercom Sweden AB (продавець) та ТОВ «Азов ЕКО» (покупець) 14.02.2014 р. укладено контракт № 247-14, згідно якого продавець зобов'язується поставити, а покупець на умовах цього контракту, прийняти та оплатити товар (агрегати живлення). На виконання умов даного контракту 17.03.2014 р. позивачем здійснена передплата у повному обсязі на корить неризедента у розмірі 11 550 євро (153 290,54 грн.), що підтверджується платіжним дорученням.

Станом на 15.06.2014 р., тобто момент збігу терміну постачання товар не був поставлений.

Нерезидент повернув передплату у розмірі 11 550 євро (153 290,54 грн.) лише 20.01.2015 р. Таким чином, кількість днів просрочки з моменту закінчення терміну виконання до моменту повернення коштів (товар так і не надійшов) складає 219 днів.

Даний факт не є спірним між сторонами.

Спірним питанням між сторонами є наявність або відсутність підстав звільнення позивача від відповідальності, за порушення розрахунків у сфері ЗЕД.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Підпунктом «а» пункту першого частини четвертої статті 11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесені зміни до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Також, даним Законом внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, який зазначає, що підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Таким чином, обов'язковими підставами для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є знаходження суб'єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції та наявність сертифікату Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс-мажору).

Як слідує з матеріалів справи сертифікатом Торгово-промислової палати України від 26.08.2014 р. № 2593/05-4 підтверджено, що події на території Донецької області є обставинами форс-мажору передбаченими умовами зазначеного Контракту у період з 07.04.2014 р. по 14.06.2014 р. Однак, за спірний період нарахування пені з 16.06.2014 р. по 19.01.2015 р. такий Сертифікат відсутній.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 р. у справі № 805/4585/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Н.Є. Маринчак