Ухвала суду № 61316260, 31.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2016 року м. Київ К/800/43920/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Пасічник С.С., Ситников О.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2013р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконною і скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.03.2013 та зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження щодо виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011р.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2013р., позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про повернення виконавчого документа від 07.03.2013р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно пункту 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013р.), у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Підпунктом 2 пункту 47 вказаного Порядку передбачено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.12.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача недоплаченої суми посадового окладу та щомісячного грошового утримання за період з 01.01.2006 року по 30.06.2010 року у розмірі 169409,68 грн. (справа № 2а-12246/10/2/0170 (а.с. 10-15).

Постановою від 07.03.2013 року ВП № 35719579 позивачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий лист № 2а-12246/10/2/0170 без виконання у зв'язку з тим, що наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (а.с. 8-9).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, оскільки відсутня встановлена законом заборона на звернення стягнення на майно боржника та не дотримано порядок виконання судових рішень зі стягнення коштів з державного або місцевого бюджетів.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що заборони на звернення стягнення на майно боржника Законом не встановлено, рішення суду не виконано, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2013р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: С.С. Пасічник

О.Ф. Ситников