Ухвала суду № 61316081, 08.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/506/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

08 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно-приватного нотаріуса Київського міського територіального округу м. Київ ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-- Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

14.04.2016 року ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно-приватного нотаріуса Київського міського територіального округу м. Київ ОСОБА_3 (далі приватний нотаріус ОСОБА_3В.), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору--Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі ПАТ "Альфа-Банк") про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., яким було здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на ПАТ Альфа-Банк.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

На обгрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що оскаржуваний запис здійснено в жовтні 2013 році, на підставі Закону України «Про іпотеку» та Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, у відповідності до положень яких нотаріуси не були державним реєстраторами у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» станом на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому внесення зміни до запису про іпотеку є нотаріальною дією, не пов'язаною з процедурою проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується слідуюче.

06.08.2007 року між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_2 було укладено Договір про іпотечний кредит №04-2.1/640 від 06.08.2007 року, відповідно до якого Банк зобовязався надати Позичальнику кредит у сумі 110500 доларів США з кінцевим терміном повернення - не пізніше 02.08.2027 року.

Зазначений кредит був наданий для придбання нерухомості у власність, а саме: двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до кредитного договору №04-2.1/640 від 06.08.2007 року, між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_2, укладено договір про іпотечний кредит №04-2.1/640, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

17 грудня 2012 року між ПАТ Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк та ПАТ Альфа-Банк було укладено Договір відступлення прав вимоги.

Відповідно до договору від 17.12.2012 року первісний кредитор ПАТ Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк передає (відступає), а новий кредитор ПАТ Альфа-Банк приймає кредитний портфель та зобовязується сплатити первісному кредитору грошову винагороду.

Внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобовязань, правом на звернення стягнення за зобовязаннями позичальників на заставлене майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Згідно витягу з додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року права вимоги за іпотечним договором №04-2.1/640 від 06.08.2007 року, укладеним між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_2 було відступлено ПАТ Альфа-Банк.

30 жовтня 2013 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі рішення №7391081, внесла відомості про нового іпотекодержателя- ПАТ Альфа-Банк на підставі договору про передачу прав за договорами забезпечення №1421 від 17.12.2012 року.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Судова колегія не погоджується таким висновком суду першої інстанції, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частин 1 та 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

За змістом частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що публічно-правовим спором, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлений Законом України «Про нотаріат», в статті 1 якого зазначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається, зокрема, на нотаріусів, які займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб.

Це означає, що приватні нотаріуси не відносяться до органів або інших суб'єктів, які наділені державою владними повноваженнями, а спори за їх участі не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Слід зазначити, що незалежно від того, є нотаріус приватним чи працює у державній нотаріальній конторі, він не може вважатися суб'єктом владних повноважень.

Разом з тим, приписами статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент внесення спірного запису до Державного реєстру іпотек) визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Отже, за своїм правовим статусом нотаріус не є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України, тому, нотаріальні дії, які вчиняються нотаріусами відповідно до Закону України "Про нотаріат" не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, нотаріус може вчиняти дії, які мають публічно-правовий характер, зокрема, реєстраційні дії, які вчиняються не на підставі Закону України "Про нотаріат", а на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". У такому випадку нотаріусам як спеціальним суб'єктам делеговані владні повноваження, та на них покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Однак, у даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вчинення нотаріальних дій щодо заміни іпотекодержателя, тобто вчинення нотаріальних дій на підставі Закону України "Про нотаріат".

Таким чином, оскільки у даному випадку, позивач оскаржує саме нотаріальні дії, які вчиняються нотаріусом - не суб'єктом владних повноважень, - то даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства України.

Отже, з урахуванням положень ст. 17 КАС України даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та згідно положень ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 ст. 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилкового висновку про те, що спір у даній справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі (пункт 4 частини 1 статті 198 КАС України) з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження у даній справі у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України з підстав не належності розгляду її в порядку адміністративного судочинства, а не відмовляти у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року скасувати, а провадження у справі, закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6