Ухвала суду № 61316049, 14.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 р.Справа № 591/2322/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Старосуд М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2016 року по адміністративній справі № 591/2322/16-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в якому просила суд:

визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою ОСОБА_1 від 22 січня 2016 року до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про поновлення виплати зазначеної допомоги;

зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити нарахування - подовжити виплату щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2016 року до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про поновлення виплати зазначеної допомоги.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2016 року задоволено позов (а.с27, 28-30).

Визнано неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в надання щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити нарахування - подовжити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до його заяви від 22 січня 2016 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову суду прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач послається на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт з огляду на положенння Закону №888-УІІІ, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», наголошує на тому, що відсутність в довідці позивача про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи відмітки органу ДМС про місце перебування унеможливлює здійснювати виплати щомісячної адресної допомоги (а.с.35-37).

Позивач на адресу суду надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких просить апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2016 року залишити без задоволення, а постанову суду без змін посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів ч. 8 ст.183-2, п.3 ч.1 ст.197 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради як особа, переміщена з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 28 січня 2015 року №5924002861 (видана 04 лютого 2015 року) на якій на зворотному боці мається відмітка ДМС про реєстрацію місця перебування у м. Суми. З вказаної довідки та копії паспорта позивача вбачається, що позивач перемістився в м. Суми з тимчасово окупованої території та до цього постійно проживав в м. Луганськ.

На звернення позивача з заявою про подовження строку дії довідки та призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідачем на зворотному боці довідки було зроблено запис від 05 листопада 2015 року «Довідку продовжено на шість місяців».

22 січня 2016 року позивач звернулася до відповідача з повідомленням про зміну місця свого проживання, у зв'язку з чим 22 січня 2016 року їй було видано довідку від 28 січня 2015 року №5924002861 про взяття на облік, а попередня довідка на якій малися відмітки про реєстрацію місця перебування було вилучено відповідачем.

З повідомлення (а.с. 11) вбачається, що за заявою позивача від 22 січня 2016 року йому відмовлено у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання з посиланням на недотримання позивачем вимог п. 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (зі змінами і доповненнями) - через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з часу набрання чинності Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме з 13.01.2016 року, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не передбачено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі ст.4 Закону (в редакції, чинній до 13.01.2016 року) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з ч.8 ст.4 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) видається структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії.

У відповідності до ч.1 ст.5 Закону (в редакції, чинній до 13.01.2016 року) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), проставляє у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання, в якій зазначається:

1) адреса фактичного проживання, за якою внутрішньо переміщеній особі може бути вручено офіційну кореспонденцію (місце фактичного проживання); або

2) адреса структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення;

3) адреса територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) (ч.2 ст.5 Закону).

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону (в редакції, чинній до 13.01.2016 року) реєстрація або перереєстрація місця проживання внутрішньо переміщеної особи здійснюється територіальними підрозділами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), є безкоштовною та не передбачає сплати суми державного мита, інших платежів та зборів.

За приписами п.п.2, 3, 5 ч.2 ст.9 Закону (в редакції, чинній до 13.01.2016 року) внутрішньо переміщена особа була зобов'язана, зокрема, повідомляти про фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи найближчий територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), протягом 10 днів; повідомляти про зміну фактичного місця проживання або про повернення до покинутого місця проживання протягом 10 днів; один раз на шість місяців з'являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики.

24 грудня 2015 року було прийнято Закон України від 24.12.2015 року № 921-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі по тексту Закон № 921-ІІІ), пунктом 1 ст. 1 якого довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання особи, визначених Законом України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону № 921-ІІІ, який набрав чинності з 13.01.2016 року, доповнена частина 1статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» словами та цифрами "що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону".

Таким чином, частиною 1 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» в редакції Закону № 921-ІІІ передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.2 ст.4 Закону).

Як встановлено частиною 3 статті 4 Закону для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Законом № 921-ІІІ було вилучено зі статті 5 Закону частини 2-6, якими передбачались повноваження територіальних підрозділів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) щодо проставлення відмітки про реєстрацію місця проживання у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

У ч.2 ст.9 Закону (в редакції, чинній з 13.01.2016 року) наведений перелік обов'язків внутрішньо переміщених осіб, а саме: дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства; повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від'їзду; у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом.

Таким чином, як вбачається зі змісту наведеної норми, з 13.01.2016 року, в силу Закону № 921-ІІІ, у внутрішньо переміщених осіб відсутній обов'язок проставляти відмітку про місце проживання у територіальних підрозділах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а відтак, вимоги УСЗН Сумської міської ради щодо обов'язкової наявності такої відмітки у довідці позивача на час звернення з заявою від 05.02.2016 року, є безпідставними.

Слід відмітити, що відповідно до ч.2 ст.4-1 Закону відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб є Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Отже, з 13.01.2016 року - часу набрання чинності Законом № 921-ІІІ, проставлення територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не є необхідним, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб, а на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта з приводу того, що листом від 20.01.2016 року № 756/0/14-16/081 Мінсоцполітики орієнтувало структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, Київської міської державної адміністрації, Донецької та Луганської військово-цивільних адміністрацій про те, що до внесення змін до нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України відповідно до Закону № 921-ІІІ механізм обліку внутрішньо переміщених осіб та призначення їм щомісячної адресної допомоги залишається незмінним, оскільки даний лист не є нормативно-правовим актом та не спростовує того, що з прийняттям Закону № 921-ІІІ внутрішньо переміщені особи звільнені від обов'язку проставляти відмітку про підтвердження місця проживання у довідці.

Крім того, слід взяти до уваги те, що п. 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено необхідність Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На час відмови відповідача в наданні позивачу адресної грошової допомоги Кабінетом Міністрів України не було видано нормативно-правових актів, спрямованих на приведення їх у відповідність із внесеними до Закону змінами.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. В положеннях п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України, яка є єдиним органом законодавчої влади.

Вища юридична сила закону також полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

У відповідності до ч.2 ст.20 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з огляду на принцип законності - пріоритет закону над підзаконними актами, посилання відповідача як на підставу відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги на п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, через відсутність відмітки територіального підрозділу Державної міграційної служби на зворотному боці довідки про взяття на облік, є таким, що не відповідає діючому законодавству. Відсутність такої відмітки в довідці не невилює права особи на отримання відповідної допомоги.

Крім того, частиною 1 статті 12 Закону визначено вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, серед яких відсутня така обставина як відсутність відмітки територіального підрозділу ДМС на зворотньому боці довідки про взяття на облік.

Колегія суддів зазначає, що Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (далі по тексту Порядок № 505).

Згідно з п.2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Пунктами 6,7,12 Порядку № 505 наведений виключний перелік підстав за якими допомога не призначається та її виплата припиняється, серед яких відсутня така підстава як відсутність відмітки територіального підрозділу ДМС на зворотньому боці довідки про взяття на облік.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено фактичних підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених ст. 12 Закону, та підстав для відмови у виплаті або припинення виплати допомоги, передбачених наведеними нормами Порядку № 505, рішення відповідача, згідно якого позивачу було відмовлено у призначенні адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, є незаконним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачеві у призначенні щомісячної державної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», без дотримання ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, позовні вимоги про визнання протиправними зазначених дій відповідача та зобов'язання УСЗН Сумської міської ради здійснити нарахування та продовжити виплату позивачу щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття виплат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до заяви позивача від 05.02.2016 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради -залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2016 року по адміністративній справі № 591/2322/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.