Ухвала суду № 61316035, 14.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 р.Справа № 820/301/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання Антипенко В.А.

за участі представника позивача Ляшенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року по справі № 820/301/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адамант Ойл» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровському районі, Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамант Ойл" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровському районі, Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004092202 від 23.11.2015 року, №0000632203 від 24.11.2015 року, №0003052202 вії 24.11.2015 року, №0003042202 від 24.11.2015 року, №0000742100 від 23.11.2015 року, №0002702204 від 24.11.2015 року, №0003072202 від 24.11.2015 року, №0003222202 від 24.11.2015 року, №0003232202 від 24.11.2015 року, №0000822201 від 24.11.2015 року, №0000502100 від 24.11.2015 року, які винесені на підставі висновків Акту перевірки №3926/04-65-22-04/39759410 від 06.11.2015 року; зобов'язати відповідачів відновити суми податкових зобов'язань ТОВ "Адамант Ойл" (код за ЄДРПОУ 39759410) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів Україна "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №3926/04-65-22-04/39759410 від 06.11.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року позов задоволений у повному обсязі (а.с.60-66).

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0004092202 від 23.11.2015 року, №0000632203 від 24.11.2015 року, №0003052202 вії 24.11.2015 року, №0003042202 від 24.11.2015 року, №0000742100 від 23.11.2015 року, №0002702204 від 24.11.2015 року, №0003072202 від 24.11.2015 року, №0003222202 від 24.11.2015 року, №0003232202 від 24.11.2015 року, №0000822201 від 24.11.2015 року, №0000502100 від 24.11.2015 року, які винесені на підставі висновків Акту перевірки №3926/04-65-22-04/39759410 від 06.11.2015 року.

Зобов'язано відповідачів відновити суми податкових зобов'язань ТОВ "Адамант Ойл" (код за ЄДРПОУ 39759410) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів Україна "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №3926/04-65-22-04/39759410 від 06.11.2015 року

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач Лівобережна ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, вказуючи на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду в частині визнання протиправним та скасування ППР від 21.04.2015 року та ухвалити нову про відмову у задоволенні вимог.

Апелянт наголошує, що незалежно від умов продажу нафтопродуктів через АЗС безпосередньо споживачам та форми розрахунків (готівка, безготівка) під час здійснення розрахункових операцій у продавця (реалізатора) нафтопродуктів, тобто в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок, виникають податкові зобов'язання зі сплати 5-ти відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів. Вказані висновки відповідач обґрунтовує положеннями п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України, п.п.213.1.9 п.213.1. ст.213 та п.п.215.3.4. п.215.3. ст.215 вказаного Кодексу. Крім того, відповідач покликається на Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442. Тобто, усі операції з відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС, а саме через паливо-, масло- та газороздавальні колонки, незалежно від форми розрахунків, у будь- якому випадку відносяться до операцій реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів та оподатковуються акцизним податком з роздрібних продажів підакцизних товарів, а тому ТОВ «Адамант Ойл» слід вважати платником акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, а прийняте ним ППР від 24.11.2015 року із визначенням грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій є законним (а.с.122-124).

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Представник посилається на незаконність та необґрунтованість спірного ППР.

Інші представники відповідачів в судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись про час та місце розгляду справи. Неявка зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не є перешкодою для розгляду та вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Розгляд справи здійснюється за правилами ч.1 ст.195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги, що стосується саме цього апелянта - відповідача.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ " Адамант Ойл" щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період серпень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт №3926/04-65-22-04/39759410 від 06.11.2015 року, відповідно до висновків якого, позивачем порушено: пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4, п. 214.1, ст..214, пп. 215.3.10, п.215.3, ст..215 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму акцизного податку на загальну суму 837 125, 00 грн.; п.п. 49.18.9 п.49.18 ст.49 п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

На підставі викладених висновків вказаного акту перевірки контролюючими органами прийнято податкові повідомлення-рішення №0004092202 від 23.11.2015 року, №0000632203 від 24.11.2015 року, №0003052202 вії 24.11.2015 року, №0003042202 від 24.11.2015 року, №0000742100 від 23.11.2015 року, №0002702204 від 24.11.2015 року, №0003072202 від 24.11.2015 року, №0000822201 від 24.11.2015 року, №0000502100 від 24.11.2015 року, №0003222202 від 24.11.2015 року, №0003232202 від 24.11.2015 року.

Як встановлено за матеріалами справи, між ТОВ «Адамант Ойл» та покупцями паливно-мастильних матеріалів було укладено договори, згідно з умовами яких, ТОВ «Адамант Ойл» зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (бензини, дизельне паливо). Товар за цими договорами поставляється на умовах самовивозу з АЗС ТОВ «Адамант Ойл», розрахунок здійснюється в момент вивезення. Ціна на товар формується на підставі фактичних цін, що діють на АЗС на момент відвантаження товару. Таким чином, юридичні та фізичні особи-підприємці, зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, які придбали паливо у ТОВ «Адамант Ойл» та отримували його на АЗС, в т.ч. сплачували вартість палива через касу АЗС використовували його у власній господарській (комерційній) діяльності. Вказане свідчить, що продаж таких товарів здійснювався для їх подальшого комерційного використання.

Враховуючи вказане у пункті 2, будь-який суб'єкт господарювання придбає нафтопродукти для їх комерційного використання у своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим такі операції не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що законодавчо відсутній встановлений обов'язок позивача здійснювати будь-який контроль за використанням його контрагентами з придбання гсм у власних потребах або комерційній діяльності.

Також ТОВ «Адамант Ойл» отримувало вимоги від покупців виписати податкову накладну на придбаний на АЗС «Адамант Ойл» товар (паливо) згідно наданих реєстрів розрахункових чеків з чеками. Оскільки юридичні особи наполягають на створенні податкового кредиту, слід враховувати, що ст. 198 ПКУ визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватись відповідними податковими накладними), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В абз. 14 а. 5 акту перевірки Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровському районі зазначає: «Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадиться операція з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібних продажів відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, здійснення якої документально підтверджується як для розрахункової операції (оформлення відповідного розрахункового документу).».

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

У пункті 2 Правил зазначено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (спеціалізовані магазини).

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.

В контексті наявних спірних питань, з'ясуванню та оцінки підлягають питання чи охоплюється поняття відпуск нафтопродуктів поняттям реалізація нафтопродуктів, та чи в кожному випадку відпуск нафтопродуктів є їх реалізацією.

Так, у пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування;

Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари;

Кваліфікуючими ознаками поняття «реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами» є: продаж товарів, тобто операція при якій відбувається перехід права власності на товар; спеціальна суб'єктність - споживачі; некомерційне використання товару.

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком згідно пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Таким чином, виходячи з останнього з урахуванням того, що суб'єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації(продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Крім того, відповідно до пп. 4.4 п. 4 ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Згідно з п. 22 ст. 1 Розділу 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, для того щоб визначити будь-яку фізичну особу, якій здійснюється відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС, як кінцевого споживача необхідно встановити, що придбані нафтопродукти фізична особа придбаває для особистих потреб, та їх придбання не пов'язане з підприємницькою діяльністю та виконанням ним обов'язків найманого працівника.

Згідно з п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до ст. 52 Господарського кодексу України кваліфікуючою ознакою некомерційного господарювання є відсутність мети одержання прибутку.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, продаж нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх використання у підприємницькій діяльності не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами.

Разом з тим, можливість здійснення суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів реалізації підакцизних товарів кінцевим споживачам (якими є також суб'єкти господарювання), що не є об'єктом оподаткування акцизним податком випливає також зі змісту декларації з акцизного податку, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14, з якого вбачається, що в декларації зазначаються дані щодо реалізації товарів кінцевим споживачам, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної реалізації підакцизних товарів та інформаційні дані реалізації товарів для комерційного використання, що не є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної реалізації підакцизних товарів, а операції відпуску нафтопродуктів з колонок, що не є реалізацією, в декларації не відображаються: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 - «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Так, відповідач обґрунтовуючи свої доводи та посилаючись на Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, зазначає про те, що законодавець визначив, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливно-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу. Тобто за своїм функціональним призначенням мережа автозаправних станцій використовується саме для роздрібної торгівлі нафтопродуктами, тобто реалізація для кінцевого споживача. Враховуючи специфіку зберігання, перевезення та реалізації нафтопродуктів оптова торгівля ними можлива лише через відповідні нафтобази, а не через АЗС, позивач реалізує нафтопродукти через мережу АЗС, тобто здійснює роздрібний продаж кінцевому споживачу.

Однак, такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки позивачем не заперечується факт здійснення через мережу АЗС саме роздрібного продажу (відпуску) нафтопродуктів кінцевому споживачу. Разом з тим, виникнення об'єкту оподаткування акцизним податком пов'язане з наявністю передбачених п.п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України умов, а саме здійснення операції продажу товару кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, про що зазначалось вище.

Таким чином, відповідач помилково вважає, що трактування діяльності АЗС як таке, що здійснює виключно роздрібний продаж нафтопродуктів, тільки для некомерційного використання унеможливлює застосування наведеного вище порядку визначення податкового зобов'язання з акцизного податку.

Посилання на п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами є необґрунтованим, з огляду на те, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктів через АЗС не є єдиним виключним правом суб'єкта господарювання. Вказані Правила не регулюють правовідносини у сфері оптового продажу нафтопродуктів, та відповідно не можуть його забороняти.

Так, в абз. 6 а. 5 акту перевірки відповідач - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровському районі зазначає: «Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.»

Вказаний ДСТУ пояснює як термін «роздрібна торгівля», так і термін «оптова торгівля». Так, згідно п. 4.5. ДСТУ оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання партіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання.

Підчас розгляду справи, стосовно посилань відповідача про здійснення позивачем операцій з реалізації підакцизних товарів саме з роздрібної торгівлі, контролюючим органом не спростований належними, допустимими та достатніми доказами факт постачання позивачем таких підакцизних товарів покупцям для виробничого використання, тобто факт здійснення ним оптової торгівлі.

Відповідно до ДСТУ 3993-2000 «Товарознавство» партія товару - це певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Оптова торгівля здійснюється за договором поставки. Згідно з п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, відповідно до п. 3 ст. 265 Господарського кодексу України сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що висновок контролюючого органу щодо виключно роздрібного характеру торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС не відповідає нормам чинного законодавства України та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету країни з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 відпуск нафтопродуктів на АЗС можливий: за готівку; за відомостями; за талонами; за платіжними картками.

Згідно п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

З урахуванням вищевказаних висновків щодо сутності операцій суб'єктів господарювання, їх різновиду, кваліфікуючих ознак кінцевих споживачів та об'єкта оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, - сам по собі відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС за талонамисмарт-картками, відомостями та іншими документами на відпуск пального не завжди має бути є операцією з реалізації нафтопродуктів.

При відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадяться операції з продажу пального як кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, так і суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання, що не є об'єктом оподаткування даним податком.

З наведеними вище обґрунтуваннями неправомірних висновків податкового органу узгоджуються приписи Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 14, відповідно до якого Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Отже, законодавець окремою графою виділив вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі (відтак через АЗС), але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та надання правової оцінки, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення №0003222202 від 24.11.2015 року, №0003232202 від 24.11.2015 року, які винесені на підставі висновків Акту перевірки №3926/04-65-22-04/39759410 від 06.11.2015 року підлягають скасуванню як такі, що прийняті в порушення вимог податкового законодавства та суперечать нормам податкового законодавства, що регулюють порядок нарахування та сплати акцизного податку, зокрема пп. 213.1.9п. 213.1 ст. 213 та п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

Щодо іншої частини позовної вимоги позивача стосовно зобов'язання відновити суми податкових зобов'язань ТОВ "Адамант Ойл" (код за ЄДРПОУ 39759410) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів Україна "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №3926/04-65-22-04/39759410 від 06.11.2015 року, колегія суддів зазначає, що зазначена вимога є похідним від основного питання щодо правомірності або протиправності внесення відповідних показників до таких баз, що здійснюються на підставі ППР. Крім того, як вбачається з із змісту, доводів та обґрунтувань апеляційної скарги, в тому числі сформованих її вимог, то апелянтом взагалі не ставиться питання відносно заявленої іншої частини таких позовних вимог, а тому розгляд справи, як вже зазначалось вище, здійснювався за правилами ч.1 ст.195 КАС України, тобто в межах доводів апеляційної скарги. Виходити за межі її доводів в даному випадку правових підстав не має.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року по справі № 820/301/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 15 вересня 2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.