Ухвала суду № 61315870, 14.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 876/3633/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016р. по справі за позовом ТзОВ "Альберто-Комп"ютер" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.02.2016р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області №0000692200 від 29.09.2015 року про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 372790,68 грн. (298232,54 грн. - основний платіж, 74558,14 грн. штрафні (фінансові) санкції та №0000792200 від 08.12.2015 року про зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 100313,0 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції з контрагентами, мали реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Зазначає, що право на формування податкового кредиту із поставки товару не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності інформації про можливі порушення його постачальниками вимог податкового законодавства. Позивач вважає, що в період, який перевіряв відповідач, сформував податковий кредит з ПДВ відповідно до вимог діючого на час вчинення господарських правовідносин податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 року позов задоволено.

Відповідач оскаржив дану постанову з підстав неправильного та неповного дослідження доказів і встановлення обставин у справі, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Альберто-Компютер» до перевірки не надано документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій щодо придбання ТМЦ від ТзОВ «Астер Транс» та від ТзОВ «Біттер Плюс».

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника відповідача, який просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, ТзОВ „Альберто-Комп'ютер" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року, по взаємовідносинах з ТзОВ „Біттер Плюс", ТзОВ „Астер Транс", про що складено акт №12/13-25-22-00/32818982 від 11.09.2015 року (т.1 а.с.11-38).

На підставі складеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692200 форми „Р" від 29.09.2015 року.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем згідно рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 29.09.2015 №0000692200 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792200 форми «В4» від 08.12.2015 року.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято, згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 298232,54 грн., в т.ч. за квітень 2015 року - 67505,90 грн., за травень 2015 року - 13434,42 грн., за червень 2015 року - 94198,22 грн., за липень 2015 року- 123094,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, виходив з наступного:

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, між позивачем та ТзОВ «Біттер Плюс» 20.04.2015 року укладено Договір поставки №11 (т.3 а.с.11-12), відповідно до умов якого ТОВ «Біттер Плюс» зобов'язувався передати у власність товари покупцю - ТзОВ «Альберто-Комп'ютер», а покупець зобов'язувався прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору. Згідно п.3.5 вказаного договору поставка товарів здійснюється за рахунок постачальника з оформленням документів згідно законодавства.

На виконання даного Договору, протягом квітня-травня 2015 року ТзОВ «Біттер Плюс» передало покупцю - ТзОВ «Альберто-Комп'ютер» товар (комп'ютерні комплектуючі, принтер) згідно видаткових накладних: № 13 від 20.04.2015 року, № 14 від 24.04.2015 року, № 16 від 30.04.2015 року, № 17 від 30.04.2015 року, № 1 від 05.05.2015 року, № 2 від 05.05.2015 року, № 7 від 12.05.2015 року, № 8 від 12.05.2015 року, № 9 від 13.05.2015 року, на загальну суму 1080495,09 грн. (т.1 а.с.60-68, т.2 а.с.77-79).

Також, між ТзОВ «Альберто-Комп'ютер» і ТзОВ «Астер Транс» 05.06.2015р. укладено Договір поставки № 05/06 (т.3 а.с.13-14), відповідно до умов якого ТзОВ «Астер Транс» зобов'язувався передати у власність покупцю - ТзОВ «Альберто-Комп'ютер» товари, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору.

Згідно п.3.5 вказаного договору поставка товарів здійснюється за рахунок постачальника з оформленням документів згідно законодавства.

На виконання Договору № 05/06, протягом червня-липня 2015 року ТзОВ «Астер Транс» передало покупцю - ТзОВ «Альберто-Комп'ютер» товар (комп'ютерні комплектуючі, програмне забезпечення) згідно видаткових накладних: № 22 від 05.06.2015 року, № 22 від 09.06.2015 року, № 33 від 15.06.2015 року, № 29 від 18.06.2015 року, № 33 від 18.06.2015 року, № 3 від 01.07.2015 року, № 8 від 06.07.2015 року, № 10 від 10.07.2015 року, № 15 від 13.07.2015 року, № 16 від 13.07.2015 року, № 20 від 16.07.2015 року, № 27 від 21.07.2015 року, № 28 від 21.07.2015 року, № 29 від 22.07.2015 року, № 34 від 29.07.2015 року, № 36 від 30.07.2015 року на загальну суму 1316735,35 грн. (т.3 а.с.131-143, т.4 а.с.221-228).

ТзОВ «Біттер Плюс» і ТзОВ «Астер Транс» зареєстрували податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за вказаний період (т.1 а.с.69-83, т.2 а.с.80-86, т.3 а.с.144-166, т.4 а.с.229-241).

Наявність у позивача приміщення для провадження господарської діяльності підтверджується договором оренди складу по вул. Під Дубом, 6/4 у м.Львові. (т.3 а.с.15-16).

Реальність здійснення господарських операцій з вказаними підприємствами стверджують податкові накладні, видаткові накладні, довіреності від покупців на одержання матеріальних цінностей, ати звірок (т.1 а.с.84-249, т.2 а.с.1-76, 87-250, т.3 а.с.1-10, 167-228, 229-251, т.4 а.с.1-220, т.5 а.с.1-249, т.6 а.с.1-53), з яких вбачається, що придбані у ТзОВ «Біттер Плюс» та ТзОВ «Астер Транс» товари позивачем використано у господарській діяльності шляхом продажу за вищими цінами.

Оплата за придбаний товар позивачем здійснена у безготівковому порядку, що підтверджується виписками з банку (т.3 а.с.47, 49, 51, 56, 59, 63, 66, 67, 95, 97, 98, 100, 106, 111, 117, 123). Операції з придбання товару позивачем відображені у бухгалтерському обліку в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 (т.3 а.с.21-24).

Факт отримання ТМЦ підтверджується особистими підписами директора ТзОВ «Альберто-Компютер» - ОСОБА_1 на видаткових накладних.

Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість. Всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст.201 Податкового кодексу України.

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Жодних зауважень щодо їх оформлення податковий орган не пред»являв.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Також, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей, що додатково стверджено практикою Європейський суду з прав людини, на яке покликався суд першої інстанції.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, що між позивачем та зазначеними у акті перевірки контрагентами, не виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, дослідженими судом першої та апеляційної інстанції.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про не вчинення таким контрагентом торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Щодо посилання апелянта на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то Законом України «Про автомобільний транспорт» та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом (наказ Мінтрансу №363 від 14.10.97 р.) товарно-транспортна накладна є первинним обліковим документом, що складається при наданні транспортних послуг вантажовідправникам/вантажоодержувачам незалежним перевізником. Такий документ складається для обліку списання, руху та оприбуткування продукції у зв'язку з її переданням не безпосередньо продавцем покупцеві, а через третю особу (перевізника).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016р. по справі №813/388/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

ОСОБА_2

Повний текст виготовлено 15.09.16р.