Ухвала суду № 61315808, 14.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2413/16 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Петрика І.Й.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.

Коротких А.Ю.

За участю секретаря: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування наказу в частині звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу № 24-о від 29.06.2016 в частині звільнення ОСОБА_3, поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 109 КАС України: заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, а стосується трудових відносин і має вирішуватись судами за правилами ЦПК України, оскільки в даній справі владно-управлінські функції суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну, припинення цивільних прав фізичної особи.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції із таким висновком суду першої інстанції не погоджується, із огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 2 КАСУ передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини 2 статті 17 КАСУ визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відносини, що виникають у сфері публічної служби, є предметом регулювання конституційного і адміністративного права та законодавства. Трудове законодавство (законодавство про працю) може застосовуватися до них лише субсидіарно, але від цього вони не перестають бути відносинами публічної служби і не стають трудовими.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначено Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктом 4 ч.1 ст.2 Закону визначено, що посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачка займала посаду головного державного ревізора-інспектора контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідно до наказу № 27-о від 05.06.2015.

Спеціальне звання посади позивачки - головного державного ревізора-інспектора контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, - радник податкової та митної справи III рангу.

Пунктом 2, 3 Положення «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №839 від 23.10.2013, визначено, що спеціальні звання присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів, які забезпечують виконання завдань зазначених органів, визначених законами, а також здійснюють організаційне, юридичне, кадрове, фінансове, матеріально-технічне забезпечення діяльності таких органів.

Посадовим особам органів доходів і зборів присвоюються такі спеціальні звання: зокрема інспектор податкової та митної справи III рангу.

Пунктом 1, 2 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306 визначено, що цей Порядок визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.

Додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306 «Співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів» визначено, що спеціальне звання «Державний радник податкової та митної справи III рангу» відповідає 3 рангу державного службовця.

Колегія суддів зазначає, що одним із критеріїв віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби є наявність запису в трудовій книжці особи про складення Присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу державного службовця, наявність виплати сум за ранг у загальній сумі заробітної плати.

Вказана позиція висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема в Ухвалі від 20 вересня 2007 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 1153306., від 23 серпня 2007 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 1120374.

Як вбачається із копії, долученої до матеріалів справи, трудової книжки, 05.06.2015 року позивач прийняла присягу державного службовця, а 11.06.2015 року позивачу присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи ІІІ рангу

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є державним службовцем, тобто суб'єктом публічного права, уповноваженим на виконання функцій держави, а відносини між сторонами стосуються звільнення позивача, як державного службовця, з публічної служби.

Що стосується посилань суду першої інстанції на Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», колегія суддів зазначає наступне.

Слід зазначити, що державні службовці є представниками публічної організації: держави, державних органів, тобто вони є суб'єктами публічного права. Відповідно - учасники правовідно син наділені в публічно-правовій сфері особливим статусом, тобто можливостями використовувати владно-управлінські повноважен ня, вирішувати державні, соціальнозначущі завдання.

Правовий статус державних службовців як суб'єктів адміністративно-правових відносин загалом характеризується тим, що: їхні права та обов'язки встановлюються, як правило, у ме жах компетенції органів, в яких вони перебувають на державній службі, а діяльність державних службовців підпорядкована виконан ню завдань, покладених на відповідний орган, і носить офіційний характер.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в даних правовідносинах позивач виступає як суб'єкт приватного права та приходить до висновку, що в даному випадку, спірні правовідносини виникли між органом державної влади (суб'єктом владних повноважень) - суб'єкт публічного права та позивачем (державним службовцем) як суб'єктом публічного права.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу звільнення головного державного ревізора-інспектора контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, як державного службовця, який здійснює владно-управлінські функції, оскільки діяльність останнього підпорядкована виконан ню завдань, покладених на відповідний орган, та органом виконавчої влади, і такий спір характерний наявністю відносин влади і підпорядкування, даний спір є публічно-правовим.

Що стосується посилань суду першої інстанції на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», колегія суддів зазначає, що остання прийнята до прийняття Кодексу адміністративного судочинства України, та в ній не враховані положення, який містить Кодекс як кодифікований акт у сфері публічно-правових відносин, який визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Коротких А.Ю.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Коротких А. Ю.