Ухвала суду № 61315754, 15.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Суддя доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

15 вересня 2016 року Справа № 826/12599/15

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015 р. №№ 0001892204, 0001902204, 0001912204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано час на усунення недоліків, а також у вказаній ухвалі суду, окрім іншого, зазначено про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року апелянту було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року апеляційну скаргу було повернуто апелянту у зв'язку з не усуненням її недоліків.

Відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі та подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з апеляційною скаргою та про відстрочення сплати судового збору.

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 187, 189 КАС України, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної постанови апелянтом було отримано 02.10.2015 р., а отже, у відповідності до ст. 186 КАС України, останнім днем подачі апеляційної скарги є 12.10.2015 р.

З даною апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду лише 08.09.2016 р., мотивуючи причини пропуску строку звернення тим, що він не мав можливості до теперішнього часу сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Разом з тим, мотивуючи своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження податковий орган посилається на те, що до теперішнього часу в нього не було коштів на сплату судового збору, однак, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги з відповідними додатками, на теперішній час судовий збір апелянтом також не сплачений.

При цьому, як було встановлено вище, апелянт до подання даної апеляційної скарги вже подавав апеляційну скаргу на це ж рішення суду першої інстанції з тих же підстав і його апеляційну скаргу булу залишено судом апеляційної інстанції без руху, після цього ухвалою суду апелянту було продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а потім повернуто у зв'язку з не усунення їх недоліків, проте, жодне з вказаних рішень він не оскаржив, а натомість, не наводячи будь-яких обставин, що перешкоджали йому реалізувати таке право, друге звернувся з аналогічною апеляційною скаргою.

З огляду на це, наведені апелянтом причини пропуску строку звернення до суду з даної апеляційною скаргою видаються нелогічними, безпідставними і не обґрунтованими.

Згідно з ч. 4 ст. 189 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, апелянтом пропущено строк звернення до суду з даною апеляційною скаргою і обставини, на які він посилається, не є поважною причиною його пропуску, а тому в задоволенні його клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку слід відмовити.

При цьому, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 р. у справі «МШ «Голуб» проти України» зазначено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Крім того, як встановлено вище, апелянтом знову не сплачено судовий збір та подано клопотання про відстрочення його сплати.

Перевіривши зазначене клопотання вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами, то для звільнення від сплати судового збору заявником має бути надано докази, які б переконливо свідчили про те, що сторона перебуває у важкому фінансовому становищі та на момент звернення до суду не мала можливості сплатити судовий збір.

Тож, для застосування судом положень статті 88 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95 від 19.06.2001 р.), вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Разом з тим, у своєму клопотанні апелянт зазначає, що кошторисом на 2016 рік, який затверджено 16.02.2016 р., ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві передбачено виділення коштів для сплати судового збору у розмірі 3 млн. грн. і на підтвердження вказаних обставин апелянт додає копію зазначеного кошторису.

При цьому, у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка набрала чинності станом на дату виникнення в апелянта права на апеляційне оскарження, встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинною на момент звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом у цій справі, було закріплено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

У Законі України «Про Державний бюджет на 2015 рік» станом на 01.01.2015 р. було встановлено розмір мінімально заробітної плати 1218,00 грн.

Отже, з викладених правових норм та наведених обставин цієї справи вбачається, що судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову в цій справі складає 4872,00 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги - 5359,20 грн.

Таким чином, сума судового збору, належного до сплати за подання апеляційної скарги у цій справі, не перевищує розміру видатків на сплату судового збору, передбачених у кошторисі ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на 2016 рік (3 млн. грн.), а тому доводи апелянта про те, що виділеної суми коштів на сплату судового збору недостатньо, є не обґрунтованими.

Посилання апелянта на те, що кошти на сплату судового збору надходять частками на рахунки податкового органу, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки жодних доказів, які б підтверджували відсутність коштів на рахункам ДПІ (наприклад, виписок по рахункам й тощо), суду надано не було і, як встановлено вище, при первісному зверненні з апеляційною скаргою податковому органу двічі надавався час на усунення її недоліків шляхом сплати судового збору.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно приписам ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 Кодексу, застосовуються правила ст. 108 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне відмовити у задоволенні клопотань апелянта, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без руху та надати апелянту строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом наведення поважних причин пропуску строку звернення з даною апеляційною скаргою, що є первинним недоліком по відношенню до всіх інших, та сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з апеляційною скаргою та про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом наведення поважних причин пропуску строку звернення з даною апеляційною скаргою та сплати судового збору в розмірі 5359,20 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп. за наступними реквізитами: п/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк отримувача - Г УДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності - 206; призначення платежу - судовий збір, Київський апеляційний адміністративний суд, справа № 826/12599/15.

Роз'яснити апелянтам, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений нею строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя О.В. Епель