Постанова № 61315700, 14.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/16357/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Качанок О.М., представника відповідача Золотникової Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області до Спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, у зв'язку з наявністю у відповідача станом на 31.07.2015 податкового боргу у розмірі 39 999 328,65 грн, з яких плата за користування надрами для видобування нафти 37 113 255,58 грн., плата за користування надрами для видобування газу 2 886 073,07 грн, 10.08.2015 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути вказані кошти з відповідача.

В подальшому, у зв'язку із періодичною сплатою відповідачем авансових внесків, самостійного зменшення податкових зобов'язань та подачі податкових розрахунків, на підставі яких у відповідача виникає обов'язок зі сплати авансових внесків, позивачем 28.03.2016 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній зазначає про наявність у позивача станом на 29.02.2016 податкового боргу у розмірі 35 410 307,99 грн, з яких плата за користування надрами для видобування нафти 32 927 182,16 грн., плата за користування надрами для видобування газу 2 483 125,83 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, прийнятим із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Спільне підприємство «Каштан Петролеум ЛТД» перебуває на податковому обліку в Прилуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області як платник податків не за основним місцем обліку.

Суд першої інстанції, приймаючи 12.06.2016 оскаржуване рішення, розглянув спір з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та дійшов висновку про задоволення позову, оскільки доказів сплати відповідачем податкового боргу надано не було.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд першої інстанції протиправно розглянув справу з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а борг, заявлений позивачем до стягнення у позовній заяві було погашено у повному обсязі. Також відповідач зазначає, що авансові внески сплачував вчасно та у повному обсязі, а зарахування цих коштів позивачем в рахунок погашення податкового боргу не скасовує факту вчасної їх сплати. В апеляційній скарзі окрім іншого наголошується на тому, що сума авансових внесків не є узгодженим податковим зобов'язанням, а суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам відповідача.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 257.4 ст. 257 ПК (у редакції до 01.01.2016) у податковому (звітному) періоді платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, які здійснюють видобування нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, платники рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та платники рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України сплачують авансові внески з рентної плати у податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця (у лютому - до 28 або 29 числа). Розмір таких авансових внесків складається з однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковій декларації за попередній податковий (звітний) період.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що сплата авансових внесків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є податковим обов'язком у розумінні ст. 37, 38 ПК. А з огляду на те, що розмір авансових внесків визначається виходячи із розміру податкових зобов'язань, самостійно визначених платником, то колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що авансові внески, поряд із власне рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, самостійно визначеною її платником, є узгодженим грошовим зобов'язанням у розумінні п. 54.1 ст. 54 ПК.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК).

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 ПК.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога від 22.05.2015 №807-23 направлялася відповідачу та була ним отримана 22.05.2015, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, а тому процедура стягнення вважається дотриманою.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

З урахуванням викладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову <…> Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

28.03.2016 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій йшлося про зміну розміру податкового боргу у зв'язку з його періодичним погашенням, зменшенням та виникненням нових сум боргу на підставі нових податкових розрахунків. Таким чином, фактично позивач не лише змінив розмір майнових вимог, але й змінив підстави позову. При цьому, враховуючи, що розгляд справи відбувався в порядку скороченого провадження, її розгляд по суті відбувся в день прийняття оскаржуваної постанови, тобто 12.07.2016.

Таким чином, з огляду на те, що позивач заяву про збільшення позовних вимог подав 28.03.2016, тобто до початку розгляду справи по суті (12.07.2016), то суд першої інстанції правомірно вирішив спір з урахуванням поданої заяви.

Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на ст. 116 КАС, оскільки з аналізу вказаної статті вбачається, що об'єднання та роз'єднання позовних вимог є виключно правом суду, яке він може використати у випадку, якщо їхній спільний (окремий) розгляд ускладнює чи сповільнює вирішення справи (справ). Поряд із цим, колегія суддів не вбачає підстав для роз'єдняння позовних вимог у даній справі з урахуванням заяви про їх збільшення. Варто також наголосити на тому, що навіть у випадку наявності підстав для роз'єднання позовних вимог, а також неприйняття поданої заяви про їх збільшення, апеляційний суд, в межах своїх повноважень не має змоги усувати такі недоліки.

Як зазначалося вище, за відповідачем станом на 31.07.2015 рахувався податковий борг у розмірі 39 999 328,65 грн. Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів, у період з 01.08.2015 по 29.02.2016 відповідачем самостійно зменшувалась сума податкових зобов'язань, а також сплачувались кошти в рахунок авансових платежів.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на своєчасну сплату авансових внесків, оскільки п. 87.9 ст. 87 ПК встановлює пряму заборону спрямування цих коштів на погашення грошового зобов'язання та визначає обов'язок контролюючого органу зарахувати ці кошти в рахунок погашення податкового боргу.

Не зважаючи на викладені обставини, апеляційний суд лише частково погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі.

Так, як зазначалося вище, заявлений до стягнення у заяві про збільшення позовних вимог розмір податкового боргу розраховано станом на 29.02.2016, як це вбачається з інформаційних карток, наданих позивачем (а.с. 64, 68).

Разом із запереченням на заяву про збільшення позовних вимог відповідачем було надано суду, окрім іншого, платіжні доручення від 29.03.2016 № 2683 та № 2684, з яких вбачається, що відповідачем було сплачено 7 620 084,53 грн за платежем «рентна плата за нафту» та 363 097,18 грн за платежем «рентна плата за нафтовий газ». Вказані суми не входили у розрахунок податкового боргу у заяві про збільшення позовних вимог та не були взяті до уваги судом першої інстанції.

Таким чином, заявлений до стягнення податковий борг, було частково погашено відповідачем 29.03.2016 на суму 7 620 084,53 грн та 363 097,18 грн відповідно, а отже у суду першої інстанції станом на день ухвалення оскаржуваної постанови були відсутні підстави для стягнення цих коштів.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову необґрунтованою в частині стягнення податкового боргу у розмірі 7 620 084,53 грн по платежу «Плата за користування надрами для видобування нафти» та 363 097,18 грн по платежу «Плата за користування надрами для видобування природного газу».

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на порушення судом першої інстанції строку розгляду справи, оскільки ця обставина не призвела до неправильного вирішення справи, а отже, відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС не може слугувати самостійною підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року частково скасувати та в цій частині відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність присудження на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань позивача сплаченого судового збору у розмірі 1 208,22 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року скасувати, а в задоволенні позову відмовити в частині стягнення податкового боргу у розмірі 7 983 181,71, з яких 7 620 084,53 грн по платежу «Плата за користування надрами для видобування нафти» та 363 097,18 грн по платежу «Плата за користування надрами для видобування природного газу».

У зв'язку із цим, абзаци з другого по четвертий резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року викласти у наступній редакції:

«Стягнути з Спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД» (код ЄДРПОУ 23703371) з його рахунків у банках, що будуть наявні станом на момент виконання судового рішення заборгованість у розмірі 27 427 126,28 грн. у наступному порядку:

- по платежу 13030700 «Плата за користування надрами для видобування нафти» у розмірі 25 307 097,63 грн на р/р31114015700379, отримувач Прилуцьке УК/Прилуцький район/13030700, МФО 853592, код банку 37984681;

- по платежу 13030800 «Плата за користування надрами для видобування природного газу» у розмірі 2 120 028,65 грн на р/р 31113016700379, отримувач Прилуцьке УК/Прилуцький район/13030800, МФО 853592, код банку 37984681».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Присудити на користь Спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД» (код ЄДРПОУ 23703371) за рахунок бюджетних асигнувань Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39483254) сплачений судовий збір у розмірі 1 208,22 грн.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 14.09.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.