Постанова № 61314253, 13.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1355/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Самойлюк Г.П., суддів: Гусева О. Г., Марина П.П. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення (висновку),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

визнати протиправними дії Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо внесення до списку поліцейських, які підлягають атестації, ОСОБА_1;

визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом від 03.03.2016 р. та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий стосовно ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача є протиправними, такими що були спрямовані на створення незаконних підстав для обовязкового проведення атестування позивача, вчинені з грубим порушенням чинного законодавства щодо порядку і правил проходження служби в поліції, через порушення порядку проведення його атестування, а прийняті внаслідок таких порушень законодавства рішення, відповідно до якого зазначено висновок стосовно ОСОБА_1 - 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність є протиправним, необґрунтованим, таким що не ґрунтується на перевірених та встановлених фактах, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

Від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли письмові заперечення (а.с. 83-86), зі змісту яких вбачається, що, на думку відповідача, атестування позивача проведено у межах наданих повноважень атестаційною комісією та у спосіб, який передбачений Законом та Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1465 від 17.11.2015р. При цьому, відповідач вважає, що спеціальне законодавство в спірних правовідносинах складається з Закону України Про Національну поліцію та Інструкції № 1465, а Закон України Про професійний розвиток працівників не застосовується. Відтак, відповідач, зазначаючи, що позивач добровільно зареєструвався у відповідній базі та в подальшому прибув для проходження тестування і на співбесіду з атестаційною комісією, жодних заяв позивача щодо небажання проходити атестацію чи порушення її процедури до Національної поліції України не надходило, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від Національної поліції України надійшли письмові заперечення, зі змісту яких вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги до Національної поліції України про визнання протиправними дій Національної поліції України щодо внесення до списку поліцейських, які підлягають атестації, ОСОБА_1, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Національною поліцією України не проводилась атестація позивача (а.с. 77-78).

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачі явку представників до судового засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у звязку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач з 07.11.2015р. перебувала на посаді інспектора Фрунзівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Наказом Голови Національної поліції України №133 від 29.01.2016 р. з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, можливого вирішення питання щодо призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкцією № 1465 призначено проведення атестування поліцейських Головного управління національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016р. (а.с. 17).

Наказом Головного управління Національної поліції України в Одеській області №285 від 18.02.2016 р. затверджено, зокрема, персональний склад Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції України в Одеській області (а.с. 103-104).

03.03.2016р. Атестаційною комісією № 13 Головного управління Національної поліції України в Одеській області проведено атестацію позивача за результатами якої прийнято рішення, яке міститься в протоколі ОП№ 1500004336.0026340 від 03.03.2016р. Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції України в Одеській області та в розділі VI "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийняте стосовно ОСОБА_1 (а.с. 102).

10.03.2016р. позивач ознайомився зі змістом атестаційного листа та висновком атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03.03.2016р., відображеним в Атестаційному листі (глава IV) (а.с. 88).

14.03.2016р. позивач подала скаргу на імя Голови апеляційної атестаційної комісії Південного регіону № 1, в якій просила: витребувати матеріали атестування з управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області; повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали, які були зібрані стосовно неї; скасувати прийнятий щодо неї висновок атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність від 03.03.2016р. та скласти новий (а.с. 18).

18.03.2016р. членами апеляційної атестаційної комісії Південного регіону № 1 вивчено скаргу і матеріали поліцейського та встановлено, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, в звязку з чим апеляційну скаргу залишено без розгляду, що підтверджується копією протоколу № 15.000054859.0026340 від 18.03.2016р. (а.с. 102, зворотній бік аркуша).

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Суд зазначає, що 2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно п.9 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного Закону позивача прийнято на службу до поліції.

Відповідно до п.9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Згідно ч.1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

За приписами ч.ч. 3, 5 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_1, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи, які повинні дотримуватися при реалізації повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.58 Закону України Про Національну поліцію передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обовязків.

Однією з таких гарантій незалежності поліцейського є проходження атестацій щодо відповідності його займаній посаді виключно з підстав, визначених законом.

Атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність конкретного поліцейського (ч.1 ст.57 Закону України Про Національну поліцію).

Пунктами 9-12 «Перехідних положень» Закону України Про Національну поліцію не було передбачено проведення атестації усіх без будь-яких виключень працівників поліції, які перейшли на службу за переводом з лав міліції, як передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад.

Частиною 1 ст.57 Закону України Про Національну поліцію не передбачено проходження поліцейськими так званих планових атестацій, для підтвердження ними відповідності займаним посадам.

За вказаних обставин, суд, згідно ст.9 КАС України не може розглядати накази ГУНП в Одеській області від 29.01.2016 року та 18.02.2016 року № 285, як належну законну підставу для проведення атестації позивача, а тому застосовує для оцінки законності призначення та проведення атестації позивача положення Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, Конституції України, Закону України Про Національну поліцію та інші нормативні акти, які відповідають їм.

Таким чином, суд з урахуванням наведеного приходить до висновку, що підстав, встановлених Законом України Про Національну поліцію, для призначення проведення атестації усіх без будь-яких виключень поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів не було.

Щодо наявності індивідуальних підстав для проведення атестації позивача, визначених Законом України Про Національну поліцію, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.57 Закону України Про Національну поліцію передбачені підстави проведення атестації поліцейського в окремих випадках.

Так, до таких випадків віднесені: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до даних атестаційного листа позивача від 12.02.2016 р. (а.с.88), атестація позивача проводилась за відсутності посилання на жодну з підстав проведення атестації поліцейського, які визначені у ч.2 ст.57 Закону України Про Національну поліцію.

Навпаки, в цьому атестаційному листі зазначено, що позивач проходить службу в органах поліції з 07.11.2015 р. та у займаній посаді атестується вперше.

Таким чином, суд зазначає, що індивідуальних підстав, визначених ч.2 ст.57 Закону України Про Національну поліцію, для призначення атестації позивача станом на 15.02.2016 р. також не було.

Окрім того, суд вважає, що призначення для проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду є незаконним, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ Про міліцію, Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII Про державну податкову службу, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення в ЄДРСР 42946756).

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України Про Національну поліцію не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України Про професійний розвиток працівників.

Статтею 12 цього Закону визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Так, зокрема, згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Позивача було призначено на теперішню посаду Головним управлінням Національної поліції в Одеській області 07.11.2015 р. вперше, тобто остання не могла бути призначена до проходження атестації за цією посадою до 07.11.2016 р.

За таких обставин, суд вважає, що позивача було безпідставно включено до переліку осіб, які повинні були пройти атестацію в органах Національної поліції України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Аналогічний обовязок Національної поліції України та її посадових й службових осіб щодо застосування положень Конвенції у своїй діяльності встановлений положеннями ч.2 ст.6 Закону України Про Національну поліцію.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини орган влади, який не є судом держави, для виконання ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, може розглядатись як суд у змістовному значенні цього терміну (рішення у справі Срамек проти Австрії (Sramek v. Austria), п.36).

Отже суд може являти собою орган, заснований з метою вирішення обмеженої кількості питань, за умови, що він завжди забезпечує відповідні гарантії (рішення у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (Lithgow and Others v. United Kingdom), п.201).

У пункті 108 Рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_2 проти України (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд, розглядаючи цю справу зазначає, що ВРЮ та парламент виконували функцію розгляду справи щодо заявника та винесення обовязкового рішення. Отже, спершу суд повинен розглянути, чи були дотримані принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обовязкового для виконання рішення.

Атестаційна комісія № 13 ГУ НП в Одеській області створювалась відповідно до положень п.п.2 п.2 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України №1465 від 17.11.2015 р. (надалі - Інструкція №1465) з метою вирішення конкретних питань забезпечення проведення атестації поліцейських п.п.1 п.2 Розділу ІІ Інструкції №1465, законом передбачена процедура відводу членам цієї комісії (п.4 Розділу ІІ Інструкції №1465), порядок здійснення її функцій визначений Розділом ІV Інструкції №1465, також передбачено прийняття нею рішення (висновку) п.15 Розділу ІV Інструкції №1465, яке згідно п.24 Розділу ІV Інструкції №1465 є обовязковим для виконання.

Виходячи з наведеної позиції Європейського суду з прав людини, суд при розгляді цієї справи повинен встановити, чи були дотримані АК № 13 ГУ НП в Одеській області принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи позивача 03.03.2016 р. та винесення нею рішення (висновку).

Представник позивача зазначив про те, що позивачу до початку співбесіди не було повідомлено персонального складу атестаційної комісії, що не давало можливості останньому скористатись своїм правом на відвід голові, секретарю чи членам атестаційної комісії.

На думку суду, вказана позиція заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Так, на офіційному сайті Головного управління Національної поліції в Одеській області інформація про склад АК №13 ГУ НП в Одеській області оприлюднена не була.

У протоколі засідання АК № 13 ОП№ 1500004336.0026340 від 03.03.2016р. відсутнє зазначення про те, що поліцейському був доведений склад атестаційної комісії та поінформовано про наявність права на відвід голові, секретарю та членам АК №13 з підстав, визначених п.4 Розділу ІІІ Інструкції №1465.

У пункті 120 Рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_2 проти України (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що у той час процедури відводу членів ВРЮ не існувало, оскільки така процедура Законом України Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України 2004 року не передбачалася. Це вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію обєктивної безсторонності (див., mutatis mutandis, рішення у справі Мікаллеф проти Мальти (МісаІІеf v.Маltа) [ВП], заява № 17056/06, п.п.99 та 100, ЕСНК 2009).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні констатує, що відсутність права на відвід суду, а саме не забезпечення такого права державою або самім судом вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію обєктивної безсторонності.

Таким чином, під час розгляду справи позивача АК №13 ГУ НП в Одеській області (під час проходження нею атестації 03.03.2016 року) не був дотриманий принцип обєктивної безсторонності суду через незабезпечення права на відвід голові, секретарю чи членам комісії, що згідно п.120 Рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_2 проти України (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 р., є безумовним порушенням ч.1 ст.6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду справи позивача безстороннім судом.

Також судом встановлено, що позивач, інспектор Фрунзівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області проходив службу на посадах в органах внутрішніх справ з травня 2010 року та перебуває на службі в поліції з листопада 2015р. За період служби в органах внутрішніх справ та поліції зарекомендувала себе з позитивного боку, дисциплінованим, добросовісним співробітником, що вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи атестаційного листа (а.с. 68).

Позивач на даний час має вищу юридичну освіту, а саме: у 2008р. закінчила Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та здобула кваліфікацію правознавця (а.с. 41).

Відповідно до змісту атестаційного листа, який складений безпосереднім керівником позивача, остання у вирішенні службових питань проявляє принциповість, вміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі. Порушень дисципліни та законності не припускає. Здатний своєчасно виправити допущені помилки, постійно працює над їх усуненням. Має досвід практичної роботи та уміло використовує свої знання (а.с. 88).

Відповідно до змісту атестаційного листа, позивач у стройовому відношенні підтягнута, фізично розвинений, добре володіє табельною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони. Здатна переносити психологічні навантаження та труднощі по службі. Державну та службову таємницю зберігає.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час проходження служби неодноразово заохочувалася (а.с. 41-49).

Крім того, в матеріалах справи міститься лист-клопотання Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області на ім'я т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області від 07.04.2016 р. (вих. № 49/2285) про те, що т.в.о. начальника Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області у зв'язку із службовою необхідністю клопоче про призупинення наказу про звільнення співробітників Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області та надання можливості подальшого проходження служби, зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 93).

Таким чином, позивач під час проходження служби в органах Національної поліції належним чином виконувала функціональні обов'язки, має достатній рівень освіти, має достатній досвід роботи в правоохоронній сфері, має необхідні для виконання службових завдань, як теоретичні знання, так і професійні якості, професійно та фізично підготовлена та не має будь-яких медичних протипоказань до виконання службових обовязків. Таким чином, суд дійшов висновку, що вищевказана інформація безпідставно не була врахована АК № 13.

Зокрема, у протоколі Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції України в Одеській області ОП№ 1500004336.0026340 від 03.03.2016р. відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача як співробітника, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність особи позивача посаді, яку вона займає.

З вказаного протоколу вбачається, що атестаційною комісією в порушення вимог статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 16 розділу IV Інструкції №1465 не проводилось глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувалась повнота виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувалось наявності заохочень та дисциплінарних стягнень тощо.

Відповідно до положень ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантоване право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових й службових осіб.

Відповідно до положень ч.1 ст.6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, вказані правові норми Конституції України та КАС України надають право особі звернутись до суду, якщо рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень порушують її права, свободи чи інтереси.

Згідно положень п.15 Розділу ІV Інструкції результати проходження атестації поліцейським оформлюється відповідним висновком, який може бути: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно п.24 Розділу ІV Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Пунктом 28 Розділу ІV Інструкції встановлено, що керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або із служби в поліції, зобовязані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктами 3 та 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Відповідно до п.5 Розділу VІ Інструкції встановлено, що поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією або атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції, має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення з висновком або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Тобто, МВС України текстом вказаної Інструкції та Міністерство юстиції України, зареєструвавши її підтверджують, що висновок атестаційних комісії, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції порушують права поліцейського, а тому йому надається право на його оскарження.

Законодавством передбачено два шляхи оскарження такого висновку атестаційної комісії згідно п.5 Розділу VІ Інструкції така скарга може бути подана поліцейським до відповідно створених апеляційних комісій або згідно положень ст.55 Конституції України та ч.1 ст.6 КАС України безпосередньо до суду.

Закон не пов'язує звернення до суду попереднім обовязковим розглядом цієї скарги відповідною апеляційною атестаційною комісією, до того ж норми ст.55 Конституції України є нормами прямої дії для забезпечення права особи на доступ до суду, який гарантований особі ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, яке є гарантоване державою Україна та не може бути звужено або обмежено нормами національного законодавства.

Підтвердженням такої правової позиції є наступні рішення Конституційного Суду України.

Так, Конституційний Суд України своїм рішенням від 25.11.1997 р. по справі №18/1148-97 за зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст.248-2 ЦПК України, згідно якого Конституційний Суд України розяснив, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дії чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим рішенням міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність. Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.

В своєму рішенні від 25.12.1997 р. по справі №9-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що рішення АК №13 ГУ НП в Одеській області від 03.03.2016 р., яке оформлене протоколом ОП№ 1500004336.0026340 про невідповідність позивача займаній посаді та те, що остання підлягає звільненню з органів поліції є таким, що безпосередньо порушує її права, а тому може бути оскаржене позивачем безпосередньо до суду згідно положень ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року, ст.55 Конституції України, ч.1 ст.6 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення (висновку) Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом від 03.03.2016 р. та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий стосовно ОСОБА_1, підлягає розгляду судом.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з вищевикладеного, відповідачем Атестаційною комісією № 8 Головного управління Національної поліції в Одеській області не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення (висновку), прийнятого стосовно позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення (висновок) атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом ОП№ 1500004336.0026340 від 03.03.2016р. та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий стосовно ОСОБА_1, не ґрунтується на вимогах Інструкції №1465, прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з вищевикладеного, відповідачами не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень (висновків), прийнятих стосовно позивача.

Разом з тим суд враховує, що застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватись з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Порушення вимог законодавства рішенням чи діями субєкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обовязковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішеннями.

Таким чином, обовязковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо встановлених підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо внесення до списку поліцейських, які підлягають атестації, ОСОБА_1, оскільки такий спосіб захисту не забезпечує відновлення порушеного права позивача, за судовим захистом якого він звернувся, та за умови визнання судом неправомірними і скасування відповідних рішень атестаційних комісій.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо внесення до списку поліцейських, які підлягають атестації, ОСОБА_1 у звязку з тим, що належним та достатнім способом захисту порушеного права у даному випадку буде скасування оскаржуваного позивачем рішення, оскільки саме воно може створювати відповідні юридичні наслідки.

Результатом вирішення публічно-правового спору у справах про оскарження рішення є визнання його протиправним та скасування (визнання не чинним) повністю або частково або відмова у задоволенні такої вимоги, при цьому вимога про визнання протиправними дій відповідача не буде мати своїм правовим наслідком задоволення позову в частині визнання протиправним рішення, таке право підлягає захисту виключно шляхом предявлення позову щодо визнання та скасування рішення, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення (висновку),- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом ОП№ 15.00004336.0026340 від 03.03.2016р. та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий стосовно ОСОБА_1.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: Г.П. Самойлюк

Суддя О.Г. Гусев

Суддя П.П. Марин