Постанова № 61314169, 09.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2016 року 810/2471/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання нечинним рішення,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 65685-17 від 29.06.2016 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вимога контролюючого органу суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Крім того вказує на невідповідність необхідної суми обєкта оподаткування, необхідної для застосування норми податкового законодавства.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заперечень чи будь-яких інших доказів не надав.

Згідно із приписами ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки Porsche модель Cayenne, 2012 року випуску, дата реєстрації 10.01.2013, об'ємом двигуна 2967 куб.см., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САO 541091.

Відповідачем 29.06.2015 року, на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення №65685-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» в сумі 25 000, 00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015, який набрав чинності згідно Прикінцевих положень з набранням чинності Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» але не раніше 1 січня 2016 року.

Законом від 24.12.2015 змінено редакцію підпункт 267.2.1 ПК України, яка викладена наступним чином: обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 267.5.1. п 267.5 ст. 267 ПК України).

Відповідно до п.п. 10.1.1 п.10.1 ст.10 та ст.265 ПК України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог ПК України вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим ПК України.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені ПК України (п.п. 4.2 , 4.4, 10.4 Кодексу).

Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктами 12.3.1 - 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в п.12.4 ПК України.

Зокрема, до повноважень місцевих рад належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (п. 12.4.3. ПК України).

Відповідно до п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

В ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Матеріали справи не містять копії рішення Бучанської міської ради, з якого б суд зробив висновок про встановлення місцевого податку та його складових.

Проте, на підставі викладених вище норм права, суд дійшов висновку, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевого податку, не могло бути раніше аніж 01.01.2016, тобто дати набрання чинності вказаним Законом від 24.12.2015, а це у свою чергу пряме порушення п.п.12.3.4 ПК України. Таким чином рішення органу місцевого самоврядування прийняте та опубліковане після 15 липня року, що передує бюджетному.

Крім того, порівнюючи положення п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, які діяли до прийняття Закону від 24.12.2015 та редакцію чинну до його прийняття останнього, суд вказує, що головними ознаками в попередній редакції ПК України, обєктом оподаткування були легкові автомобілі, що використовувались до 5 років та мали обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см., а нова редакція передбачає інші чинники, за якими на обєкт оподаткування накладаються суми для стягнення.

Однією із змін є визначення середньоринкової вартості автомобіля, що становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно наявного у матеріалах справи висновку про вартість обєкта незалежної оцінки, вартість автомобіля, що перебуває у власності позивача, станом на 05.08.2016 складає 1 000 000 грн., що менше визначеного законодавцем розміру у 1 033 500 грн. (750*1378 грн.).

Відтак, враховуючи закріплений в ПК України принцип стабільності податкового законодавства, новий місцевий податок, може бути застосований до автомобілів які відповідають таким критеріям, не раніше 2017 року.

При цьому, норми п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 та п.п.56.21 ст.56 ПК України зобов'язують суд, у разі коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, приймати рішення на користь платника податків.

У справі № 826/25685/15 Київський апеляційний адміністративний суд, у своїй постанові від 28.01.2016 вказав, що Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А, власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - це є компетенцією відповідних місцевих рад.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції також зазначив, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З встановлених судом обставин, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» прийнятий 24.12.2015 року, тобто після 15.07.2015 року, а транспортний податок встановлено у м. Буча не раніше 01.01.2016, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України можливо не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 2017 року.

З огляду на зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 551,21 грн. підлягають стягненню з Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 65685-17 від 29 червня 2016 року.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 21 коп. на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39473843).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.