Постанова № 61314126, 09.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2016 року 810/2155/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

до Центральної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі позивач або ТОВ «Фоззі-Фуд») до Центральної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі відповідач або Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), у якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати прийняте Центральною обєднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області рішення про застосування фінансових санкцій №40/20-30-21/322 від 19.02.2016

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням, підставою для прийняття якого став протокол ХА №036906 від 26.01.2016 у справі про адміністративне правопорушення, в той час як постановою адміністративної комісії Дзержинського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради №106 від 17.03.2016, прийнятою за результатами розгляду вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, - провадження у справі закрито, факт продажу горілки неповнолітній особі продавцем магазину «Сільпо», який знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Л.Свободи, 30 та належить ТОВ «Фоззі-Фуд», не встановлений, склад правопорушення відсутній.

З огляду на це позивач стверджує, що у зв'язку з відсутністю факту продажу горілки особі, яка не досягла 18-ти років, відсутнє й порушення позивачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому підстав для прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій №40/20-30-21/322 від 19.02.2016 - немає.

Позивач наголошує, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій прийняте виключно на підставі одного документу протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо працівниці ТОВ «Фоззі-Фуд», яка взагалі не перебувала на касі в час, коли на думку представників ДФС був здійснений продаж алкоголю неповнолітній особі.

Більш того, позивач зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, оскільки відповідачем акт перевірки про правопорушення ст. 15-3 Закону №481/95-ВР не складався, відповідна перевірка контролюючим органом не проводилась, а застосування до позивача фінансових санкцій на підставі протоколу про адміністративне правопорушення суперечить положенням Податкового кодексу України.

Відповідач позов не визнав, вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій №40/20-30-21/322 від 19.02.2016 прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Зазначив, що підставою для прийняття даного рішення, згідно з Порядком, який затверджений постановою КМУ від 02.06.2003 №790 є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання субєктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

В спростування правової позиції позивача відносно того, що оскаржене рішення безпідставно прийняте не у формі податкового повідомлення-рішення за правилами ПК України, відповідач зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14 - окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своїх компетенції та з його змісту можна чітко визначити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/2155/16 та призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», ідентифікацій код 32294926, місцезнаходження: 08132, Київська обл.., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5, зареєстроване як юридична особа з 02.12.2002 відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2015 (а.с. 23-24).

У позивача наявна ліцензія серії АЖ №045037 від 08.12.2015, яка видана ГУ ДФС у Харківській області на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою: м.Харків, пр. Л. Свободи, 30, магазин (а.с.55).

26.01.2016 посадовою особою Дзержинського відділу поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення (серії ХА №036906) за частиною 1 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення про те, що гр. ОСОБА_2, касир магазину «Сільпо» по просп. Людвіга Свободи, 26.01.2016 близько 10.20 год., знаходячись на робочому місті, здійснила продаж горіли «Хлібний Дар» 0,2 л неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, чим порушила діюче законодавство України (а.с.53).

Як вбачається з пояснень ОСОБА_3, відібраних під час складання вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, слідує, що 26.01.2016 зайшовши до супермаркету «Сільпо» він придбав одну пляшку горілки «Хлібний Дар» 0,2 л, питань щодо його віку продавець не ставила (а.с.56).

Відповідно до записів з пояснень ОСОБА_2, відібраних під час складання вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, слідує, що остання працює касиром в супермаркеті «Сільпо», знаходичись на рабочому місці 26.01.2016 біля 10:20 год. на касу, де вона працює касиром, підійшов молодий чоловіу на вигляд якому більше ніж вісімнадцять років, після чого вона продала пляшку горілки «Хлібний Дар» 0,2 л, при цьому документів у молодого чоловіка вона не перевіряла. Проте зазначено, що від підпису пояснень ОСОБА_2 відмовилась, а також зазачила, що згідно ст. 63 Конституції України відмовляється їх надавати (а.с.57).

Вказаний протокол було направлено для розгляду до адміністративної комісії Дзержинського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради.

Адміністративна комісія Дзержинського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради за результатами розгляду вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення ХА №036906 від 21.06.2016 прийнято постанову про закриття справи №106 від 17.03.2016, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно гр. ОСОБА_2. за ч. 2 ст. 156 КУпАП, у звязку з відсутністю події і складу адміністраивного правопоршення (а.с.11).

З мотивувальної частини постанови про закриття справи №106 від 17.03.2016 слідує, що 17.03.2016 на засіданні адміністративної комісії дослідженні письмові заперечення гр.. ОСОБА_4, представник гр. ОСОБА_2 за довіреністю №22 від 26.01.2016, в яких остання зазначила, що гр. ОСОБА_2 не здійснювала продаж алкогольного напою неповнолітньому. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному за ч. 2 ст. 156 КУпАП відносно гр. ОСОБА_2, свідки правопорушення, які б підтветвердили факт реалізації алкоголю неповнолітньому відсутні. В рапорті, який складено працівниками поліції на імя начальника Дзержинського ВП, зазначено, що ОСОБА_2 вчинила правопорушення за ознаками ч. 1 ст.156 КУпАП, тобто за роздрібну або оптову, включаючи імпорт та експорт, торгівлю спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібну торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору.

До матеріалів справи додано фіскальний чек, відповідно до якого склянку горілки «Хлібний Дар», обємом 0,2 л продано на касі №9 касиром ОСОБА_5, хоча протокол було складено відносно касира ОСОБА_2

Згідно пояснень о/у Дзержинського відділу поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП складено відносно гр. ОСОБА_2, спираючись на свідчення неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Запрошена на засідання свідок ОСОБА_5, пояснила, що вона працює касиром центральної каси в магазині «Сільпо» по просп. Людвіга Свободи, 30. 26.01.2016 близько 11.00 год гр. ОСОБА_5 знаходилась на робочому місці, на касі №9, що підтверджено графіком виходу з 25.01.2016 по 31.01.2016.

Запрошений неповнолітній ОСОБА_3 на засідання комісії не зявився.

З урахуванням пояснень осіб, які зявилися на засідання адміністративної комісії, комісія вважає, що наявні матеріали не підтверджують факт здійснення продажу склянки горілки «Хлібний Дар» обємом 0,2 л неповнолітньому саме гр. ОСОБА_2, у звязку з чим подія та склад правопорушення не можуть вважатися доведеними.

Доказів оскарження постанови адміністративної комісії Дзержинського району при виконавчому комітеті Харківської міської ради №106 від 17.03.2016 у встановленому законом порядку до суду не надано.

01.02.2016 начальник Дзержинського ВП (м. Харків) ГУНП в Харківській області направив лист та копії зібраного матеріалу до Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного Управління ДФС у Харківській області та начальнику Дзержинського ДПІ ГУ ДФС у Харківській області для вирішення питання щодо застосування штрафних санкцій до ТОВ «Фоззі-Фуд», передбачених ст. 17 Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині порушення порядку роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (а.с.52).

19.02.2016 Центральним ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №40/20-30-21/322, яким згідно з абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до ТОВ «Фоззі-Фуд» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. (а.с.9-10).

Підставою для прийняття вказаного рішення, як вказано в рішенні, став протокол про адміністративне правопорушення від 26.01.2016 ХА №036906.

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження рішення податкового органу, звернувся зі скаргою від 11.03.2016 вих. №212 на рішення про застосування фінансових санкцій від 19.02.2016 №40/20-30-21/322 до Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області (а.с.12-14).

Рішенням Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області №2797/10/20-40-10-01-14 від 12.05.2016 рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №40/20-30-21/322 від 19.02.2016 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.15-17).

Не погоджуючись з діями відповідача ТОВ «Фоззі-Фуд» подана повторна скарга до ДФС України, за результатами розгляду якої листом від 21.06.2016 №13634/6/99-99-11-03-01-25 повідомлено, що ДФС залишає без змін рішення центральної ОДПІ м. Хакова від 19.02.2016 №40/20-30-21/322 про застосування фінансових санкцій та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення (а.с. 18-22).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до приписів пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, серед іншого мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень п.113.1 ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно приписів п.113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій та відповідальність платника податків за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, повинні керуватися виключно нормами Податкового кодексу України.

При цьому на відповідача покладено обов'язок щодо контролю за дотриманням суб'єктами господарювання іншого законодавства, зокрема, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР), що прямо передбачено статтею 16 цього Закону, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 15-3 Закону №481/95-ВР продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Згідно з абз. 9 ч. 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР зазначено, що за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн.

Таким чином аналіз зазначених правових норм дає суду підстави для висновку щодо запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років, а у разі її порушення, наявність підстав для накладення фінансових санкцій саме на суб'єкта господарювання, а підставою для даного виду відповідальності є доведений факт продажу алкогольних чи тютюнових виробів неповнолітній особі.

В той же час досліджуючи питання правомірності застосування фінансових санкцій відповідачем саме на підставі розгляду копії протоколу про адміністративне правопорушення, а не акту перевірки, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 75.1. ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.3. пункту 75.1. статті 75 України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Відповідно до пункту 80.1. ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2. ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Аналізуючи наведені положення Закону суд зазначає, що фактична перевірка може бути проведена лише з підстав, передбачених у пункті 80.2. ст.80 ПК України, а проведення самої перевірки обов'язково потребує оформлення відповідного наказу.

Згідно п.80.4. ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цьогоКодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до п.80.5. ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пункт 80.7. ст.80 ПК України передбачає, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до п.80.10. ст.80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, контролюючий орган, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається у контролюючому органі, який проводив перевірку.

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Таким чином, результати фактичної перевірки можуть бути оформлені лише у вигляді акту перевірки або довідки, щодо яких встановлений чіткий порядок ознайомлення та відміток про наявність заперечень.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Відповідно до п.41.1. ст.41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Отже, проаналізувавши вищевказані норми у сукупності, суд приходить до висновку про те, що у разі виявлення територіальним органом доходів і зборів порушень законодавства з питань регулювання обігу підакцизних товарів такий орган за результатами перевірки, проведеної в порядку, передбаченому виключно нормами Податкового кодексу України, зобов'язаний оформити відповідний акт перевірки.

Положеннями пункту 86.8. статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Суд зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій в тексті рішення зазначений протокол про адміністративне правопорушення від 26.01.2016 ХА №036906.

Суд зазначає, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення вказаний нормативно-правовий акт продовжує діяти, однак суд не може погодитися із правильністю його застосування у спірних правовідносинах, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Згідно з приписами п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом з тим, приписи вищезазначеного Порядку суперечать положенням Податкового кодексу України, що регулюють питання проведення фактичних перевірок та оформлення їх результатів, а тому суд вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 застосуванню у спірних правовідносинах не підлягає.

Таким чином, суд зазначає, що копія вищезазначеного протоколу не є актом перевірки в розумінні норм податкового законодавства, а тому у відповідача відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки відповідачем акт перевірки про порушення ст. 15-3 Закону №481/95-ВР не складався, відповідна перевірка контролюючим органом не проводилась, а застосування до позивача фінансових санкцій на підставі протоколу про адміністративне правопорушення суперечить положенням Податкового кодексу України.

Досліджуючи правомірність прийняття відповідачем рішення саме у вигляді рішення про застосування фінансових санкцій, а не податкового повідомлення-рішення суд встановив таке.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.

Приписи статті 17 Закону у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.

Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Водночас суд погоджується з твердженням відповідача, що у разі прийняття цими органами рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке рішення за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню, суд розцінює таке рішення як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14.

Проте, аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти в сукупності, суд приходить до висновку про те, що відповідач, будучи територіальним органом ДФС, реалізовуючи надану компетенцію в сфері контролю за обігом алкогольних напоїв за результатами проведення перевірок в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами повинен складати лише податкові повідомлення-рішення, які є єдиною та уніфікованою формою прийняття рішень всіма органами ДФС за результатами перевірок законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на ці органи, а єдиною підставою для прийняття таких податкових повідомлень-рішень відповідно до Податкового кодексу України є виключно акт перевірки, яким встановлено порушення у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Крім того, в п. 1 Розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2012 року за №2135/22447 (далі Порядок №1204) зазначені випадки, відповідно до яких контролюючий орган визначає суми нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до абз. 11 п. 2 розділу ІІ Порядку №1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення у формі "С" - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додаток 10).

У додатку 10 Порядку №1204 підставою для складання податкового повідомлення-рішення форми "С" зазначено акт перевірки, яким встановлено порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішення Центральної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №40/20-30-21/322 від 19.02.2016, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 6800,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, до суду не надано, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАСУ, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №40/20-30-21/322 від 19.02.2016 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6800,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (код ЄДРПОУ 32294926) судовий збір у сумі 1378 грн. 00 коп. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центральної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова