Постанова № 61314083, 15.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3604/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.;

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Котовської об’єднаної державної податкової інспекції (Ананьївське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування податкової вимоги від 07.07.2016 року № Ю-40428-15, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Котовської об’єднаної державної податкової інспекції (Ананьївське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просив суд: визнати неправомірними дії щодо винесення податкової вимоги № Ю-40428-15 від 07.07.2016 року про сплату недоїмки у розмірі 87813,03 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені; скасувати податкову вимогу № Ю-40428-15 від 07.07.2016 року про сплату недоїмки у розмірі 87813,03 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

На адресу Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» від Котовської об’єднаної державної податкової інспекції (Ананьївське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області надійшла податкова вимога № Ю-40428-15 від 07.07.2016 року.

Позивач вважає дії відповідача неправомірними стосовно винесення податкової вимоги у зв’язку з тим, що в розумінні діючого законодавства він виконав всі необхідні дії для фактичної сплати податків до бюджету, в нього відсутній податковий борг, а отже винесення податкової вимоги є неправомірним, як і врахування сум, сплачених за інші звітні періоди, в рахунок не існуючого боргу.

ПАТ «Одесагаз» у передбачені відповідними положеннями Податкового кодексу України строки подавало відповідні платіжні доручення до АТ «Єврогазбанк», який здійснює обслуговування поточного рахунку підприємства, на повну суму належних до сплати податкових зобов’язань перед бюджетом. Згідно відміток АТ «Єврогазбанк» вказані платіжні доручення прийняті до виконання. З вини банку платіжне доручення не виконано, оскільки АТ «Єврогазбанк» у липні 2014 року визнано неплатоспроможним і в ньому було введено тимчасову адміністрацію.

Посилаючись на ст.129 Податкового кодексу України позивач вважає, що він не несе відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків установою банку, а тому у відповідача не було підстав для нарахування штрафних санкції.

На підставі викладеного позивач не погоджується з податковою вимогою № Ю-40428-15 від 07.07.2016 року та вважає, що вона належать до скасування.

В судове засідання, призначене на 12.09.2016 року, сторони не з’явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно. 12.09.2016 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» подало до АТ «Єврогазбанк» платіжне доручення № 13180 від 17.06.2014 року на сплату єдиного внеску за травень 2014 року в сумі 99390,64 грн., яке було одержано банком 18.06.2014 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2014 року № 424 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.07.2014 року прийнято рішення № 57 про запровадження з 17.07.2014 року тимчасової адміністрації строком на 3 місяці по 17.10.2014 року.

Заявою від 20.06.2014 року № 80, отриманою відповідачем 20.06.2014 року, позивач повідомив, що подав, зокрема, платіжне доручення № 13180 до АТ «Єврогазбанк», але з вини банку зарахування до бюджету не було проведено. Також, до заяв було додано копію відповідного платіжного документу.

Проте, незважаючи на вказане, позивачу надійшла податкова вимога № Ю-40428-15 від 07.07.2016 року про сплату недоїмки у розмірі 87813,03 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Приписами п.1.24, п.1.29 ст.1, п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п.1.24 ст.1). Платіжна система, це платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система (п.1.29 ст.1). Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (ст. 8).

Положенням п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідальність банків при здійсненні переказу передбачена приписами ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», де зазначено, що отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня». Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 липня 2012 року по справі № К-4342/10 встановлено «... проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Крім того, аналіз змісту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також дає підстави для висновку про те, що виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку».

На платіжному дорученні, наданому позивачем, наявна відмітка банку «одержано банком» та відсутні будь-які ознаки того, що банком повернуто дане платіжне доручення без виконання.

Пунктом 129.6 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З припису зазначеної статті вбачається, що якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.129.7 ст.129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається саме для банку, а не для платника податків.

Отже, направлення позивачем до обслуговуючого банку належним чином оформлених платіжних доручень на оплату обов’язкових платежів та зборів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Суд встановив, що ПАТ «Одесагаз» подало до обслуговуючого банку належним чином оформлене платіжне доручення, банком воно було прийняте до виконання, проте платіж своєчасно не був перерахований на рахунок Котовської об’єднаної державної податкової інспекції (Ананьївське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Враховуючи те, що ПАТ «Одесагаз» своєчасно сплачувало податки, але з вини АТ «Єврогазбанк» платіж своєчасно не був перерахований на рахунок Котовської об’єднаної державної податкової інспекції (Ананьївське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, суд приходить до висновку, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно виніс податкову вимогу № Ю-40428-15 від 07.07.2016 року.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні», ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Котовської об’єднаної державної податкової інспекції (Ананьївське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо винесення податкової вимоги № Ю-40428-15 від 07.07.2016 року.

3. Скасувати податкову вимогу Котовської об’єднаної державної податкової інспекції (Ананьївське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № Ю-40428-15 від 07.07.2016 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Котовської об’єднаної державної податкової інспекції (Ананьївське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39487903) на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (код ЄДРПОУ 03351208) суму сплаченого судового збору в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість) грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко