Постанова № 61314075, 14.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3442/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Потурнак А.М.,

за участю сторін:

-представника позивача- Петрюченко В.В. (ордер ОД №010712 від 12.06.2016., договір про надання правової допомоги),

-представника позивача ОСОБА_1 (довіреність №1209 від 14.06.2016р.),

-представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 28.04.2016р. №55-17.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення та зобовязання поновити дозвіл,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення №5/3-263899 від 27.04.2016р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_3 та зобовязання поновити дозвіл на імміграцію в Україну і посвідку на постійне проживання громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у 2002 році він разом з родиною прибув до України з м. Нижній Тагіл, ОСОБА_4 Федерація з метою постійного проживання, у звязку з необхідністю зміни кліматичних умов для неповнолітнього сина ОСОБА_5, який страждав на хронічну хворобу верхніх дихальних шляхів. 24.12.2014р. позивач, у звязку із наданням йому дозволу на імміграцію в Україні, отримав посвідку на постійне проживання безстроково, серії ОД №10456/04. 15.02.2016р. дружина ОСОБА_3В, звернулась до ГУ ДМС в Одеській області із заявою щодо документування посвідкою на постійне проживання по досягненню 16-річного віку сина позивача, громадянина ОСОБА_4 Федерації - ОСОБА_5 Однак, у ході розгляду вказаної заяви відповідачем була проведена додаткова перевірка законності отримання дозволу зокрема ОСОБА_3, за результатами якої, рішенням відповідача №5/3-263899 від 27.04.2016р., на підставі п.6 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію ОСОБА_3 На думку позивача, оскаржуване рішення є безпідставним оскільки, на момент видачі посвідки, позивачем виконані усі вимоги стосовно отримання посвідки, неправдиві відомості щодо себе не надавалися, з 2002 року по сьогоднішній день позивач разом зі своєю родиною проживає на території України. Крім того, позивач зазначає, що скасування дозволу на імміграцію тягне за собою наслідки як для ОСОБА_3 так і для його неповнолітнього сина ОСОБА_5, який знаходиться на утриманні позивача.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги ОСОБА_3 та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях від 30.08.2016р. згідно яких ГУ ДМС в Одеській області вимоги адміністративного позову не визнає, оскільки дозвіл на імміграцію в Україну іноземцю було надано згідно ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» проте Закон України «Про імміграцію» набув чинності 07.08.2001р. та діє до теперішнього часу, тому надання дозволу на імміграцію позивачу у 2002 році на підставі ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є порушенням вимог міграційного законодавства. Таким чином, на думку представника відповідача, підстав для прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 не існувало.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином ОСОБА_4 Федерації, з 27.04.2002 р. перебуває у шлюбі з ОСОБА_1, громадянкою ОСОБА_4 Федерації, з якою ще до укладання шлюбу 19.03.1999р. народився спільний син ОСОБА_5, який теж є громадянином ОСОБА_4 Федерації.

У 2002 році, позивач разом з родиною прибув до України з м.Ніжній Тагіл Свердловської області ОСОБА_4 Федерації з метою постійного місця проживання, обґрунтовуючи свій переїзд станом здоровя дитини.

18.10.2002р. ОСОБА_3 звернувся до ВГІРФО ГУМВС України в Одеській Області з заявою про залишення в Україні на постійне місце проживання, до якої були надані наступні документи: копія національного паспорту громадянина РФ 60 №17900462 виданого 18.01.2002р. Ленінським РВВС м. Ніжній Тагіл, Свердловської області(а.с.81);- копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Серії І-АИ №471527(а.с.85); копія свідоцтва про шлюб серії І-АИ№538930(а.с.84); договір купівлі-продажу будинку по вул. Зарічна 24, м. Малодолинське, м.Іллічівськ, Одеської області від 11.04.2002р.(а.с.89); листок вибуття від 21.05.2002р. (а.с.88); заява про реєстрацію місця проживання в Україні від 04.09.2002р. (а.с.86); медична довідка №1245(а.с.75); нотаріально засвідчена згода на реєстрацію місця проживання в будинку його дружини та сина від 04.09.2002р.(а.с.87), рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради щодо реєстрації місця проживання заявників у власному будинку №682 від 26.09.2002р.(а.с.91-92); довідка про працевлаштування ОСОБА_3 у ПП «Малахіт» від 22.10.2002р.(а.с.93)

27.11.2002р. старший інспектор відділу ГПІС УМВС України в Одеській області, розглянувши матеріали про залишення на ПМП ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_6 складено висновок з якого вбачається, що інспектор, керуючись положеннями ст.3 Закону України Про правовий статус іноземців вважав за можливе вирішити позитивно питання про видачу тимчасової посвідки на проживання в Україні, як громадянам ОСОБА_7 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.94)

26.11.2002р. ОСОБА_3 отримано посвідку на постійне проживання серії ОД №3472/02, терміном дії до 26.11.2004 р.(а.с.99)

24.12.2004р. ОСОБА_3 видано посвідку на постійне місце проживання, безстроково.(а.с.106)

Під час зясування офіційних обставин справи судом встановлено, що 15.02.2016р. ОСОБА_6 звернулась із відповідною заявою до Головного управління ДМС України в Одеській області щодо документування посвідкою на постійне місце проживання їх сина громадянина ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

У ході розгляду вказаної заяви, головним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС України в Одеські області ОСОБА_8 проведена перевірка, за результатом якої 27.04.2016р. складено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3В.(а.с.112-114)

Відповідно до зазначеного висновку, спеціалістом Головного управління ДМС України в Одеські області зроблено висновок, що на підставі п.6 ст.12 Закону України Про імміграцію дозвіл на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а посвідка на постійне проживання в Україні серії ОД№10456/04 видана 24.12.2004р. визнанню недійсною.

27.04.2016р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення №5/3-263899 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 на підставі п.6 ч.1 ст.12 Закону України Про імміграцію(а.с.111).

Законом України Про імміграцію від 07.06.2001р. № 2491-III визначені умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно ст.1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26 грудня 2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Стаття 12 Закону України Про імміграцію передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано , якщо: 1)з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3)дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

ГУ ДМС в Одеській області при прийнятті рішення від 27.04.2016р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивача, керувався ч.6 ст.12 Закону №2491-III.

Однак, зазначений пункт статті є відсилочною нормою, а саме при посиланні на нього має бути також зазначена норма іншого закону, яка передбачає інші підстави для скасування дозволу на імміграцію, крім тих, що наведені у ст.12 Закону № 2491-ІІІ. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення іншої норми, окрім ч.6 ст.12 Закону №2491-III, відповідачем не зазначено.

Разом з тим, відповідачем не доведено та до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за час перебування позивача на території України з'явилися обставини, які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію, передбачені ст.12 Закону України Про імміграцію.

При цьому, під час проживання на території України позивач придбав у власність житловий будинок, у якому зареєстровані його дружина та їх спільних неповнолітній син, порушень законів України з боку позивача не було.

Крім того, скасування дозволу на імміграцію тягне за собою негативні наслідки для позивача, якими, відповідно до ст.13 Закону України «Про імміграцію», є вилучення посвідки на постійне проживання; обов'язок особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством. Неповнолітній син проживає разом із позивачем, знаходиться зокрема на його утриманні, а тому оскаржуване рішення порушує не лише права позивача, а права та інтереси дитини.

Відповідно до ст.51 Конституції України сім'я охороняється державою.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України при прийнятті 27.04.2016р. рішення № 5/3-263899 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення та зобовязання поновити дозвіл підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 27.04.2016р. №5/3-263899 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Зобовязати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 14.09.2016р.

Суддя К.О. Танцюра

.