Постанова № 61314015, 08.09.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р. Справа № 809/786/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 04.04.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі ДПІ у м. Яремчому, відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, 00005722000, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 04.04.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведених фактичних перевірок чотирьох господарських обєктів, які належать позивачу, працівниками ДПІ у м. Яремчому було складено відповідні акти, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, 00005722000, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 04.04.2016 року. ОСОБА_3 не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх незаконними, оскільки ввважає, що податковим законодавством України не встановлено будь-якого порядку та форми для ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. При цьому, вказує позивач, Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, зокрема графа 5 вказаної Книги, не передбачає ведення обліку товарних запасів. Враховуючи вищенаведене, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, 00005722000, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 04.04.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях від 20.07.2016 року № 631/09-19-10-02/10. Зокрема, представник ДПІ у м. Яремчому вказує на те, що в ході фактичних перевірок чотирьох господарських обєктів, які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, працівниками контролюючого органу встановлено ряд порушень законодавства України, зокрема пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року, а саме порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Представник відповідача зазначила, що під час фактичних перевірок позивач не предявив посадовим особам контролюючого органу Книгу обліку доходів і витрат. Щодо твердження ОСОБА_3 про відсутність у графах вказаної Книги обліку розділів для відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, то представник ДПІ у м. Яремчому вказала на те, що вказаний факт не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності у вигляді застосування фінансових санцій, оскільки платник податків міг відобразити облік товарних запасів в графі 5 Книги обліку доходів і витрат. Таким чином, представник ДПІ в м. Яремчому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 224 від 25.06.2015 року «Про проведення фактичних перевірок» (а.с. 74) та на підставі направлень на перевірку №№ 246, 247, 248, 249 від 25.06.2015 року (а.с. 75-78) з метою здійснення контролю за дотриманням субєктами господарювання здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено фактичні перевірки чотирьох господарських обєктів, які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, а саме:

- кіоску «Холодок», розташованого за адресою: м. Яремче, вул. Свободи, 236 А. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 01.07.2015 року № 166/09-19-22-07-13/НОМЕР_5 (а.с. 116-122), згідно якого під час фактичної перевірки встановлено, що загальна сума товару, що знаходився в реалізації, але не облікований в установленому порядку становить 1968 грн. На підставі вказаного акту перевірки від 01.07.2015 року № 166/09-19-22-07-13/НОМЕР_5 відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 04.04.2016 року, згідно якого до ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції у розмірі 3941 грн. (а.с. 17);

- кіоску «Холодок», розташованого за адресою: смт. Делятин, Надвірнянського району, вул. 16-липня. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 01.07.2015 року № 167/09-19-22-07-13/НОМЕР_5 (а.с. 110-115), згідно якого під час фактичної перевірки встановлено, що загальна сума товару, що знаходився в реалізації, але не облікований в установленому порядку становить 440,05 грн. На підставі вказаного акту перевірки від 01.07.2015 року № 167/09-19-22-07-13/НОМЕР_5 відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.04.2016 року, згідно якого застосовано до ОСОБА_3 штрафні санкції у розмірі 880,10 грн. (а.с. 11);

- кіоску, розташованого за адресою: с. Микуличин, Яремчанської міської ради, вул. Грушевського. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 01.07.2015 року № 168/09-19-22-07-13/НОМЕР_5 (а.с. 104-109), згідно якого під час фактичної перевірки встановлено, що загальна сума товару, що знаходився в реалізації, але не облікований в установленому порядку становить 778,05 грн. На підставі вказаного акту перевірки від 01.07.2015 року № 168/09-19-22-07-13/НОМЕР_5 відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.04.2016 року, згідно якого до ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції у розмірі 1556,10 грн. (а.с. 14);

- кіоску, розташованого за адресою: м. Яремче, вул. Свободи, 255 А. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 01.07.2015 року № 168/09-19-22-07-13/НОМЕР_5 (а.с. 104-109), згідно якого під час фактичної перевірки встановлено, що загальна сума товару, що знаходився в реалізації, але не облікований в установленому порядку становить 778,05 грн. На підставі вказаного акту перевірки від 01.07.2015 року № 168/09-19-22-07-13/НОМЕР_5 відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.04.2016 року, згідно якого до ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції у розмірі 1556,10 грн. (а.с. 14).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими Державною податковою інспекцією у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області податковими повідомленнями-рішеннями №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 04.04.2016 року, оскаржував їх в адміністративному порядку (скарга від 18.04.2016 року № 18/04-16/2 (а.с. 65-67). Однак Головне управління ДФС в Івано-Франківській області рішенням від 17.06.2016 року № 1448/10/09-19-10-0414 залишило без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу ОСОБА_3 без задоволення (а.с. 71-72).

В позовній заяві позивач не оспорює підстави та порядок проведення даних фактичних перевірок. Обставин порушення чинного законодавства, підстав та порядку їх проведенні судом не встановлено.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (надалі ПК України), фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В свою чергу, згідно пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Як зазначено в актах фактичних перевірок від 01.07.2015 року № 166/09-19-22-07-13/НОМЕР_5, № 167/09-19-22-07-13/НОМЕР_5, № 168/09-19-22-07-13/НОМЕР_5, № 171/09-19-22-07-13/НОМЕР_5, позивач порушив порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме облік товарних запасів за місцем реалізації не відображений у Книзі обліку доходів і витрат. Тобто, на думку контролюючого органу фізична особа-підприємець ОСОБА_3 допустив порушення вищевказаних вимог пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому, відповідно до статті 20 вказаного Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Виходячи з матеріалів справи, відповідач 04.04.2016 року прийняв оскаржувані податкові-повідомлення рішення, якими визначив податкові зобовязання позивачу у вигляді штрафних санцій, розрахованих відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд не погоджується із доводами відповідача з огляду на таке.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України дійсно передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Представник відповідача в письмовому запереченні та в судовому засіданні зазначила, що під час фактичних перевірок позивачем не було предявлено посадовим особам контролюючого органу Книгу обліку доходів і витрат. В матеріалах справи є копія пояснення продавця ОСОБА_4 від 01.07.2015 року до акту перевірки № 090084 від 01.07.2015 року, в якому вказано, що Книга обліку доходів і витрат ведеться підприємцем ОСОБА_3, який на час фактичної перевірки знаходився у м. Києві, а тому вказана Книга обліку доходів і витрат буде надана контролючому органу після його повернення (а.с. 103). В той же час, відповідачем подано суду акт відмови від підпису та отримання ОСОБА_3 акта фактичної перевірки № 090085 від 03.07.2015 року (а.с. 73).

Також судом зясовано, що до скарги на податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, 00005722000, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 04.04.2016 року позивачем було надано ГУ ДФС в Івано-Франківській області копії витягу Книги обліку доходів і витрат на 3-х арк. за відповідний період 2015 року згідно супровідного листа від 01.06.2016 року (а.с. 129).

З огляду на вказані обставини, на вимогу суду позивачем було подано належно завірені копії сторінок Книги обліку доходів і витрат за період, який підлягав фактичній перевірці (а.с. 60-63), а оригінал вказаної Книги обліку доходів і витрат було надано для огляду в судовому засіданні. Судом встановлено, що ОСОБА_3 здійснював ведення Книги обліку доходів і витрат у відповідності до вимог пункту 177.10 статті 177 ПК України.

Також вказана норма ПК України зобовязує фізичних осіб-підприємців мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Представник позивача клопотанням від 20.07.2016 року № 20/07-16 надав суду належним чином завірені видаткові накладні, на підставі яких були придбані тютюнові вироби, які описані в актах фактичних перевірок (а.с. 39). Зокрема, 20.07.2016 року в судовому засіданні були надані копії видаткових накладних: № ФР15-000049609 від 12.05.2015 року (а.с. 40), № ФР15-000041143 від 21.04.2015 року (а.с. 41), № ФР15-000040519 від 18.04.2015 року (а.с. 42), № ФР15-000040585 від 18.04.2015 року (а.с. 43), № ФР15-000039623 від 16.04.2015 року (а.с. 44), № ФР15-000024688 від 07.03.2015 року (а.с. 45), № ФР15-000024753 від 07.03.2015 року (а.с. 46), № ФР15-000024671 від 07.03.2015 року (а.с. 47), № ФР15-000024630 від 07.03.2015 року (а.с. 48), № ФР15-000012319 від 05.12.2015 року (а.с. 49), № ФР15-000001571 від 06.01.2015 року (а.с. 50), № ФР15-000001105 від 06.01.2015 року (а.с. 51), № ФР15-000000993 від 06.01.2015 року (а.с. 52), № ФР15-000001357 від 06.01.2015 року (а.с. 53), № ФР15-000001353 від 06.01.2015 року (а.с. 54), № ФР15-000000973 від 06.01.2015 року (а.с. 55), № ФР15-000000155 від 02.01.2015 року (а.с. 56), № ФР15-000000001 від 02.01.2015 року (а.с. 57), № ФР15-000000043 від 02.01.2015 року (а.с. 58), № ФР15-000000044 від 02.01.2015 року (а.с. 59); копії прибуткових касових ордерів та квитанцій до них: № НОМЕР_6 від 12.05.2015 року (а.с. 40), № НОМЕР_7 від 21.04.2015 року (а.с. 41), № НОМЕР_8 від 18.04.2015 року (а.с. 42), № НОМЕР_9 від 18.04.2015 року (а.с. 43), № НОМЕР_10 від 16.04.2015 року (а.с. 44), № НОМЕР_11 від 07.03.2015 року (а.с. 45), № НОМЕР_12 від 07.03.2015 року (а.с. 46), № НОМЕР_13 від 07.03.2015 року (а.с. 47), № НОМЕР_14 від 07.03.2015 року (а.с. 48), № НОМЕР_15 від 05.02.2015 року (а.с. 49), № НОМЕР_16 від 06.01.2015 року (а.с. 50), № НОМЕР_17 від 06.01.2015 року (а.с. 51), № НОМЕР_18 від 06.01.2015 року (а.с. 52), № НОМЕР_19 від 06.01.2015 року (а.с. 53), № НОМЕР_20 від 06.01.2015 року (а.с. 54), № НОМЕР_21 від 06.01.2015 року (а.с. 55), № 090000180 від 02.01.2015 року (а.с. 56), № 090000179 від 02.01.2015 року (а.с. 57), № 090000177 від 02.01.2015 року (а.с. 58), № НОМЕР_22 від 02.01.2015 року (а.с. 59).

Вказані первинні документи позивачем також було надано відповідачу для розгляду скарги на податкові-повідомлення рішення №№ НОМЕР_1, 00005722000, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 04.04.2016 року згідно суповідного листа від 01.06.2016 року. Однак згідно рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від від 17.06.2016 року № 1448/10/09-19-10-04-14 вказані вище документи не взяті до уваги контролюючим органом.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлено, що субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Тобто, в наведеній статті Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що законодавством має бути визначено порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Однак, на даний час будь-якого нормативно-правового документу, який би затверджував такий порядок обліку, в тому числі форми, - не існує. Таким чином, наявність передбаченого законом обовязку платника податків щодо ведення обліку товарних цінностей, однак за відсутності передбаченого реального механізму ведення такого обліку, не сприяє правовій визначеності в спірних правововідносинах, так як фактично перекладає з Держави на приватну особу надмірний тягар по виконанню обовязку в публічних правовідносинах, правила поведінки в яких такого платника податків мають бути чітко визначені законодавством. З огляду на вказані обставини, суд вважає, що нарахування штрафних санкцій позивачу, буде порушенням гарантованого статтею 1 протоколу 1 Конвенції з прав людини та основоположних свобод права позивача на «мирне володіння» майном, оскільки таке втручання не може бути визнано пропорційним.

Щодо доводів відповідача, що такий облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації передбачений в графі 5 Книги обліку доходів і витрат, то суд не може погодитися з наведеним твердженням з таких мотивів.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України, форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджені наказом Міністерства доходів та зборів України від 16.09.2013 року № 481. Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку, фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобовязані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

В свою чергу, пункт 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, встановлює порядок заповнення відповідних граф вказаної Книги. Так, у графі 1 зазначається дата запису; у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо повязані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо повязані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, звязку, орендних та комунальних платежів тощо; у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Отже, порядок заповнення відповідних граф вказаної Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, не містить жодних вимог про облік товарних запасів за місцем проведення розрахунків. При цьому, графа 5 Книги обліку доходів і витрат має містити реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо повязані з отриманим доходом.

В даному випадку, документами, які підтверджують витрати, позивач вказав видаткові накладні, що підтверджується копією Книги обліку доходів і витрат (а.с. 62).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відомості в графі 5 Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, жодним чином не можна розцінювати як облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що передбачений Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому твердження відповідача є безпідставними та помилковими.

Щодо наведеної представником відповідача в письмовому запереченні правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25.02.2014 року в справі № 21-19а14, то суд вказує на таке.

У вказаній правової позиції Верховного Суду України зазначено, що аналіз норм, передбачених пунктом 12 статті 3 та статтею 6 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 265/95-ВР), дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на фізичних осіб - підприємців, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно доУказу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" (чинного на час виникнення спірних відносин). Натомість фізичні особи - підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством. Тобто, Верховний Суд України в наведеній правовій позиції від 25.02.2014 року по справі № 21-19а14, при розгляді правовідносин, що мали місце в 2010 році, лише констатує обовязок фізичних осіб - підприємців, які перебували на загальній системі оподаткування, вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством, на підставі пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Натомість Верховний Суд України не давав оцінки нормам матеріального права, які безпосередньо встановлюють порядок ведення обліку товарних запасів у період проведення фактичних перевірок позивача в 2015 році. Таким чином, вказана правова позиція Верховний Суд України не має значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи.

Підсумовуючи вказане, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 04.04.2016 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 551,21 гривень з відшкодування витрат по сплаті судового збору зарахованого на належний казначейський рахунок згідно квитанції № 0.0.576582080.1 від 01.07.2016 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №№ НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4 від 04.04.2016 року.

Присудити фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, корпус Б, квартира 1, місто Яремче, Івано-Франківська область, 78500) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (податковий номер 38608908, місцезнаходження: вулиця Курортна, будинок 4, корпус, 2, місто Яремче, Івано-Франківська область, 78500) - 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 21 копійку судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Постанова складена в повному обсязі 12.09.2016 року.