Постанова № 61313870, 07.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року 810/5921/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМС" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КМС" (далі – ТОВ "КМС"; позивач) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі – Вишгородська ОДПІ; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ш" від 30.07.2015 №0013521502 і №0013531502; зобов’язання відповідача зарахувати сплачені ТОВ "КМС" грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. від 18.04.2014 та 255000,00 грн. від 29.09.2014 як податок на прибуток підприємства в рахунок авансових внесків з податку на прибуток підприємства за вересень та жовтень 2014 року.

На обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення ними правил сплати (перерахування) по авансовим внескам з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період за 2013 рік та за 2014 рік є необґрунтованими. Як то зазначено позивачем, за період 2013 та 2014 років авансові внески з податку на прибуток ТОВ "КМС" сплачувало вчасно та таким чином, що за весь вказаний період існувала переплата. Так, сума фактичної переплати з податку на прибуток за 2013 рік становить 36429,00 грн., за 2014 рік - 40848,00 грн., тобто переплати податку на прибуток достатньо на зарахування сплати авансових внесків з податку на прибуток. Окрім того, позивачем було зазначено, що відповідач протиправно не зарахував сплачені ними до державного бюджету суми у розмірі 5000,00 грн. від 18.04.2014 та 25500,00 грн. від 29.09.2014 з помилковим призначенням платежу як авансові внески з податку на прибуток підприємства, та самостійно почав стягувати чергові авансові внески з відповідного податку. Отже, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення форми "Ш" №0013521502 від 30.07.2015 про нарахування штрафу у розмірі 20% в сумі 13150,39 грн. та №0013531502 від 30.07.2015 про нарахування штрафу в розмірі 10% в сумі 4167,64 грн. у зв'язку з порушенням строків сплати авансових внесків з податку на прибуток за період 2013 та 2014 роки, є протиправними та підлягають скасуванню. Відтак, рішення податкового органу є незаконним, оскільки в діях позивача відсутні викладені в Акті перевірки порушення чинного податкового законодавства, зокрема п.57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 ПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. На обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що ТОВ "КМС" не сплачено обов’язкових платежів з авансових внесків за вересень та жовтень 2014 року, внаслідок чого виникла податкова заборгованість (недоїмка). За позицією контролюючого органу, кошти, які сплачувало ТОВ "КМС", в подальшому зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані повідомлення-рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У ході судового розгляду справи представниками сторін заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності у письмовому провадженні, з огляду на що, ухвалою суду від 07.06.2016 розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КМС" є юридичною особою, що зареєстрована 14.08.2002 (запис про державну реєстрацію ЄДР №10003626004) (а.с.88-89), як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

03.03.2014 ТОВ "КМС" (згідно квитанції №2) до Вишгородської ОДПІ засобами електронного зв’язку подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік за №9091128878, відповідно до якої позивач задекларував суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 124 173,00 грн., та самостійно визначив суму зобов’язання авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 10348,00 грн., яку необхідно сплачувати щомісячно з березня 2013 року по лютий 2014 року (рядок 23 вищезазначеної декларації) (а.с.62-65). Також, 15.09.2014 ТОВ "КМС" подало уточнюючу декларацію за 2013 рік за №9091446697, в якій було визначено переплату (надмірну сплату) податку на прибуток в розмірі 12325,00 грн. (рядок 14 вищезазначеної декларації) (а.с.66-70).

Як випливає з виписки банку по особовому рахунку, з березня 2013 року по лютий 2014 року ТОВ "КМС" було сплачено суму у розмірі 138521,00 грн. в рахунок авансових платежів з податку на прибуток (а.с.77-78).

В картці особового рахунку по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств (платіж 11024000) станом на 28.02.2014 у позивача за результатами 2013 року зафіксована переплата з авансових внесків податку на прибуток підприємств у розмірі 1171,13 грн.(а.с.182).

Також, 09.02.2015 ТОВ "КМС" (згідно квитанції №2) до Вишгородської ОДПІ подано засобами електронного зв’язку звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік за №9080491313, відповідно до якої позивачем задекларовано суму податку, що підлягає сплаті у вказаному році у розмірі 159012,00 грн., та визначено розмір авансового внеску з податку на прибуток, який повинен сплачуватися у наступні дванадцять місяців 13251,00 грн. (рядок 23 вищезазначеної декларації). Суму до сплати податку на прибуток визначено у розмірі 53332,00 грн. (рядок 14 вищезазначеної декларації) (а.с.118-125).

Зазначену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток було повністю сплачено позивачем до бюджету згідно з платіжним дорученням №2524 від 18.02.2015 на суму 53 332,00 грн., де в призначенні платежу записано "податок на прибуток за 2014р. перераховано повністю, термін сплати 19.02.2015 р." (а.с.113).

Відповідно до виписки банку по особовому рахунку, протягом 2014-2015 років ТОВ "КМС" було сплачено 105680,00 грн. в рахунок авансових платежів з податку на прибуток кожного місця, починаючи з березня 2014 року по серпень 2014 року та з листопада 2014 по лютий 2015 року включно - по 10348,00 грн. щомісячно, окрім вересня та жовтня 2014 року (а.с.75-76).

29.07.2015 Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі п. 1 та п. 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "КМС" за 2013 рік та за 2014 рік.

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ "КМС" пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме фактична сплата авансового внеску з податку на прибуток:

- у вересні 2014 року відбулась 27.11.2014 року, граничний термін сплати - 30.09.2014 року (затримка 58 днів – сума боргу 9175,85 грн.);

- у жовтні 2014 року відбулась 27.11.2014, граничний термін сплати – 30.10.2014 (затримка 28 днів, сума боргу 1172,10 грн.) та 29.12.2014 року, граничний термін сплати - 30.10.2014 року (затримка 60 днів, сума боргу 9175,85 грн.);

- у листопаді 2014 року відбулась 29.12.2014, граничний термін сплати – 30.11.2014 (затримка 29 днів, сума боргу 916,80 грн.) та 27.01.2015 року, граничний термін сплати -30.11.2014 року (затримка 58 днів, сума боргу 9431,15 грн.);

- у грудні 2014 року відбулась 27.01.2015, граничний термін сплати – 30.12.2014 (затримка 28 днів, сума боргу 655,80 грн.) та 26.02.2015 року, граничний термін сплати -30.12.2014 року (затримка 58 днів, сума боргу 9692,15 грн.);

- у січні 2015 року відбулась 26.02.2015, граничний термін сплати – 30.01.2015 (затримка 27 днів, сума боргу 3303,30 грн.) та 27.03.2015 року, граничний термін сплати - 30.01.2015 року (затримка 56 днів, сума боргу 7044,75 грн.);

- у лютому 2015 року відбулась 27.03.2015, граничний термін сплати – 28.02.2015 (затримка 26 днів, сума боргу 5797,00 грн.) та 29.04.2015 року, граничний термін сплати - 28.02.2015 року (затримка 59 днів, сума боргу 4551,00 грн.);

- у березні 2015 року відбулась 29.04.2014, граничний термін сплати – 30.03.2015 (затримка 30 днів, сума боргу 8174,90грн.) та 28.05.2015 року, граничний термін сплати - 30.03.2015 року (затримка 59 днів, сума боргу 5076,10 грн.);

- у квітні 2015 року відбулась 28.05.2015, граничний термін сплати – 30.04.2015 (затримка 24 дні, сума боргу 7680,80 грн.) та 26.06.2015 року, граничний термін сплати - 30.04.2015 року (затримка 53 дні, сума боргу 5570,25 грн.);

- у травні 2015 року відбулась 26.06.2015, граничний термін сплати – 30.05.2015 (затримка 25 днів, сума боргу 7216,10 грн.) та 29.07.2015 року, граничний термін сплати - 30.05.2015 року (затримка 58 днів, сума боргу 6034,85 грн.);

- у червні 2015 року відбулась 29.07.2015 року, граничний термін сплати - 30.06.2015 року (затримка 29 днів, сума боргу 6759,60 грн.), які зафіксовані в акті перевірки від 29.07.2015 №1428/10-08-15-03/32119475 (далі – Акт перевірки) (а.с.7-8).

На підставі Акта перевірки та ст. 126 Податкового кодексу України, Вишгородською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 30.07.2015 №0013521502 (далі по тексту - оскаржуване податкове повідомлення-рішення), яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 13150,39 грн. за затримку більше 30 календарних днів (60 59 59 58 58 58 58 56 53) сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 65751,95 грн. за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств (а.с.9, 190);

- від 30.07.2015 №0013531502, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, що становить 4167,64 грн. за затримку до 30 календарних днів (30 29 29 28 28 27 26 25 24) сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 41676,40 грн. за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств (а.с.10,191).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Головного управління ДФС в Київській області та до ДФС України з відповідними скаргами. За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а рішення відповідача - без змін (а.с.11-17).

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому, оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК).

За змістом п. 36.1 ст. 36 ПК (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток в порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно. Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

З метою всебічного і повного з’ясування обставин справи судом під час судового розгляду справи витребувано від позивача письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо суми сплаченого податкового зобов'язання з податку на прибуток, зазначеного у поданих ним податкових деклараціях за 2013р., 2014р., суми сплачених авансових внесків, витребувано від податкового органу облікові катки позивача з податку на прибуток та зі сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Вирішуючи питання правомірності застосування штрафних санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень №0013521502 та №0013531502 від 30.07.2015 у зв'язку з порушенням строків сплати авансових внесків з податку на прибуток за період 2013 та 2014 роки, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 126 ПК, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Так, згідно картки особового рахунку позивача (платіж 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств) за несплату щомісячного обов’язкового платежу з авансових внесків за вересень 2014 року 30.09.2014 нарахована недоїмка в сумі 9175,87 грн. (з урахуванням суми переплати 1172,13 грн.), а на 30.10.2014 за несплату щомісячного платежу за жовтень 2014 року недоїмка склала 19523,87 грн. Також, з 01.10.2014 податковий орган почав нараховувати пеню.

Як було зазначено представником відповідача, саме несплата обов’язкових платежів з авансових внесків податку на прибуток за вересень та жовтень 2014 року, і стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 126 ПК. Кошти, сплачені ТОВ "КМС" в подальшому, починаючи з листопада 2014 року, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Таким чином, станом на 31.07.2015 у позивача виникла недоїмка (платіж 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств) у сумі 21412,73 грн. (а.с.184-189).

Як стверджує представник позивача, 29.09.2014 ними був здійснений платіж у сумі 255000 грн. за вересень, жовтень 2014 року за кодом бюджетної класифікації - 11021000 податок на прибуток приватних підприємств, замість здійснення вірного платежу за кодом бюджетної класифікації - 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств, тобто був здійснений не вірний платіж за два місяці поспіль, у зв’язку з чим узгоджену суму грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств товариство сплачувало протягом строків, визначених ПК, та не має заборгованості з оплати такого податкового зобов’язання за 2013р., 2014р.

Згідно картки особового рахунку позивача (платіж 11021000 податок на прибуток приватних підприємств) на підставі платіжного доручення №2013 від 29.09.2014 зарахована сума 255000,00 грн. (а.с.116, а.с.210).

Тобто, як то встановлено судом, 29.09.2014 позивачем авансовий платіж податку на прибуток за вересень-жовтень 2014 року було перераховано на інший код бюджетної класифікації, а саме на - 11021000 – код "податок на прибуток підприємств", замість - 11024000 - код "авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств" (а.с.116).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК), податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч.1 ст. 43 БК).

Згідно із частиною п’ятою статті 45 БК, податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм БК України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

В даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток до державного бюджету було здійснено 29.09.2014 за два місяці поспіль (граничний термін сплати – 30.09.2014). Визначення у платіжному дорученні номера рахунку, призначеного для сплати податку на прибуток підприємств, а не для авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств, не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений строк та виникнення податкового боргу, а також, як наслідок, для застосування фінансових санкцій і пені.

Суд звертає увагу, що податок на прибуток підприємств, як і авансовий внесок з податку на прибуток належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, тобто має єдиного одержувача - Державний бюджет України. Оскільки платник податку своєчасно й у встановленому розмірі сплатив суму грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за вересень-жовтень 2014 року до державного бюджету, на думку суду, у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання, оскільки норми законодавства в сфері оподаткування не передбачають застосування штрафу в разі сплати податку з помилкою у рахунках.

Суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

Крім того, на думку суду, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчиненняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Зарахування коштів на той чи інший рахунок державного бюджету є заходом в межах державного бюджету з метою врегулювання питань формування та використання бюджетних коштів. Порядок сплачених до бюджету податків (а саме таким порядком обліку є як облік надходжень до бюджету, який ведеться органами Держказначейства, так і облік платежів, який ведеться податковим органом) не може впливати на сплату податків до бюджету та свідчити про виконання або невиконання платниками своїх обов'язків по сплаті податків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.06.2015 та 02.12.2015 (№21-377а15, №826/6059/13-а відповідно).

У даній справі відповідачем не заперечується, що перерахована платником податків сума з помилковим призначенням платежу податок на прибуток надійшла до бюджетної системи на рахунок Державного казначейства.

В свою чергу, податкове законодавство не пов'язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у разі невірного зазначення платником коду бюджетної класифікації суми податку не можуть вважатися не зарахованими до бюджету. Суми податку, сплачені платником на рахунок казначейства, призначений для акумулювання коштів такого податку, не можуть розглядатися як податкова недоїмка, та слугувати підставою для нарахування платникові штрафних санкцій.

Виходячи з вищенаведеного, погашення відповідачем раніше існуючого податкового боргу позивача за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з авансових внесків податку на прибуток підприємств за вересень, жовтень 2014 року, хоча із помилкою в рахунках, є дією відповідача, а не позивача, а тому суд вважає, що в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з авансових внесків податку на прибуток за відповідні періоди, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК за несвоєчасну сплату таких зобов'язань.

На думку суду, податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, враховуючи практику Верховного Суду України, адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню, а податкові повідомлення - рішення від 30.07.2015 №0013521502 і №0013531502 є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов’язання відповідача зарахувати сплачені ТОВ "КМС" грошові кошти як податок на прибуток підприємства у розмірі 5000,00 грн. від 18.04.2014 та 255000,00 грн. від 29.09.2014 в рахунок авансових внесків з податку на прибуток підприємства за вересень та жовтень 2014 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно картки особового рахунку позивача (платіж 11021000 податок на прибуток приватних підприємств) на підставі платіжного доручення №1564 від 18.04.2014 року зарахована сума 5000,00 грн. та сума 255000,00 грн. на підставі платіжного доручення №2013 від 29.09.2014 (а.с.116, а.с.210).

На думку позивача, відповідач зобов’язаний був зарахувати вищевказані платежі, сплачені як податок на прибуток, оскільки у ТОВ "КМС" виник борг по авансовим внескам з податку на прибуток, та протиправно почав стягувати чергові авансові внески з відповідного податку, а також нарахував штраф за несвоєчасність таких платежів.

Відповідно до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 ПК, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3). Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідач повинен був зарахувати переплату з податку на прибуток у рахунок сплати авансових внесків, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК, без заяви у рахунок сплати грошових зобов'язань з відповідного платежу може бути здійснено зарахування за рахунок надміру сплачених сум саме такого ж платежу.

У даному випадку мова йдеться про відповідні платежі, а не відповідні податки. 29.09.2014 ТОВ "КМС" здійснено платіж за кодом бюджетної класифікації - 11021000 податок на прибуток приватних підприємств, тоді як потрібно було здійснити саме інший платіж за кодом бюджетної класифікації - 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств.

Вказані два платежі, згідно вимог діючого законодавства, є різними, відповідно зарахування одного платежу у рахунок сплати іншого платежу без відповідної заяви позивача не передбачено. Таке зарахування можливо лише за наявності заяви позивача, яку він не надав, що не заперечувалось позивачем та було підтверджено представниками сторін у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача в цій частині є необґрунтованими, оскільки позивач не скористався процедурою подання заяви про зарахування переплати з інших платежів, що визначено ст. 43 ПК та не заборонено іншими нормами цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, шляхом: скасування податкових повідомлень - рішень Вишгородської ОДПІ від 30.07.2015 №0013531502 та №0013521502.

За приписами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд задовольнив дві позовні вимоги майнового характеру, то судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1218,00 грн., підлягають присудженню на користь Товариства.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 128, 158-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30 липня 2015 року №0013531502 та №0013521502.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КМС" судовий збір у розмірі 1218,00 грн. (тисячу двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.